Постанова № 72397175, 15.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/24/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання - Болюк Н. В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Жарського І. Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 807/518/17 (постанова ухвалена судом у складі головуючого судді Калинич Я. М. о 15:33 год у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису,-

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н .М, в якому просила визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31940560 від 19 жовтня 2016 року про реєстрацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 16978659, вчинений відповідачем про реєстрацію речового права власності на вказану квартиру за ПАТ КБ "Приватбанк".

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно з огляду на відсутність згоди іпотекодержателя на перереєстрацію права власності; ненадіслання їй письмової вимоги про усунення порушень; відсутність документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги іпотекодавцем; відсутність довідки, необхідної для проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також були порушені вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як вказана квартира є її єдиним житлом.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ПАТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що внаслідок невиконання позивачем умов кредитного договору на виконання вимог Закону України «Про іпотеку» ним було надіслано позивачу вимогу про усунення порушень та роз'яснено наслідки невиконання такої вимоги. Оскільки у зазначений у вимозі строк позивачем не було усунуто вказаних порушень, ПАТ КБ "Приватбанк" було змушене скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, на підставі представлених ним документів, відповідачем правомірно було здійснено державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач та її представник в судовому засіданні заперечили проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржене рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши головуючого суддю, учасників справи, які з'явились в судове засідання, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 червня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позивач отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 36505 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії в розмірі 0,18 % на місяць з кінцевим терміном повернення 20 червня 2025 року.

Також, позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки від 23 червня 2005 року, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (іпотекодавець) надано в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ КБ "Приватбанк" надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу від 21 липня 2016 року про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та повідомило, що у випадку невиконання нею зобов'язань за кредитним договором протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги банк буде змушений скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дану письмову вимогу позивач отримала 03 серпня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 19038221) для проведення за ним державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. прийнято рішення № 31940560 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк" та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за № 16978659.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач передчасно вчинила дії щодо здійснення державної реєстрації права на нерухоме майно.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 10 вказаного Закону передбачено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до частини четвертої статті 18 вказаного Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором, зокрема, у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Згідно з частиною другою статті 24 цього Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що рішення про державну реєстрацію прав приймається державним реєстратором за умови подання заявником необхідних та належним чином оформлених документів та за відсутності підстав для зупинення розгляду заяви чи відмови у державній реєстрації.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з статтею 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127)

Так, пунктом 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з пунктом 60 Порядку № 27 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З огляду на викладені норми, задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливе лише при дотриманні вимог законодавства щодо надіслання вимоги про усунення порушень зі сплати кредитних коштів та наявності факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження такого майна.

Як підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, укладеним 23 червня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, станом на 21 липня 2016 року за ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 33043,75 дол. США.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ КБ "Приватбанк" надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу від 21 липня 2016 року про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та повідомило, що у випадку невиконання нею зобов'язань за кредтним договором протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги банк буде змушений скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дану письмову вимогу ОСОБА_1 отримала 03 серпня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, ПАТ КБ "Приватбанк" було дотримано вимоги законодавства щодо надіслання письмової вимоги про усунення порушення, надано тридцятиденний строк для їх усунення та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Разом з тим, суд зазначає, що на момент вчинення відповідачем оскаржених реєстраційних дій іпотекодержателем нерухомого майна була компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19 жовтня 2016 року № 70888123.

При цьому, доказів про отримання згоди іпотекодержателя - компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC) на проведення реєстрації права власності на нерухоме майно ПАТ КБ "Приватбанк" відповідачу надано не було.

Як видно з наявного в матеріалах справи договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року, укладеного між компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC) та ПАТ КБ "Приватбанк", компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», продала (відступила) ПАТ КБ "Приватбанк" відповідні основні іпотечні активи, а саме права вимоги, що виникли на підставі договорів іпотеки, зокрема, укладеного з ОСОБА_1

Однак суд звертає увагу на відсутність відомостей про повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором, а також про державну реєстрацію такого відступлення у встановленому законодавством порядку, відтак, вказаний договір не підтверджує факту переходу права вимоги за договором іпотеки від іпотекодержателя до ПАТ КБ "Приватбанк".

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. порядку здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк" та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 807/518/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. І. Богаченко судді А. І. Рибачук Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 22 лютого 2018 року.