Постанова № 72393062, 18.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 року

справа № 804/157/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (ухвалену в м. Дніпрі в порядку письмового провадження суддею Турлаковою Н.В.)

у справі №804/157/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС»

до державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними,–

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» за серпень 2016 року.

Визнано податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з податку на додану вартість за серпень 2016 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 19 вересня 2016 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на дату подання звітності за серпень 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» відсутнє у реєстрі платників податку на додану вартість, у зв’язку з чим декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року не прийнято Єдиним вікном подання електронної звітності ДФС України, про що платнику повідомлено квитанцією №1. При цьому, зазначає, що квитанцію №2, яка і є документом, що вказує про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав для такої відмови, позивачу не направлялася. Таким чином, відповідачем не вчинялися протиправні дії щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2016 року, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС».

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 вересня 2016 року засобами електронного зв’язку на електрону адресу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі договору від 09 жовтня 2015 року №091020151 про визнання електронних документів (а.с. 9-12), позивачем направлено податкову декларацію за серпень 2016 року. В цей же день, платником податків отримано електронну квитанцію №1 із зазначенням, що документ не прийнято у зв’язку з тим, що позивач не був платником податку на додану вартість в періоді серпень 2016 року, дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - 24 квітня 2015 року (а.с. 16, 17).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктами 49.1, 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком: розрахунку податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано; декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

За приписами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється.

Підпунктом 49.11.2 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Аналогічні вимоги містить пункт 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, так, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв’язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Отже, у разі відмови у прийнятті податкової декларації контролюючий орган зобов’язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10 квітня 2008 року №233 (далі – Інструкція), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Згідно з пунктом 7.4 розділу 3 Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Пунктом 7.5 розділу 3 Інструкції передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв’язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС

При цьому, пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції передбачено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов’язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що повідомлення про відмову у визнанні податкової декларації як податкової звітності платника податку є юридичною формою рішення, про можливість оскарження якого прямо передбачено підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України.

Разом з тим, контролюючий орган не прийняв рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, та не прийняв документ засобами електронного зв’язку, що, на думку суду апеляційної інстанції, є порушенням вимог статті 49 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, стало анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з 24 квітня 2015 року, згідно з рішенням державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №151/28-048 від 24 квітня 2015 року, що підтверджується квитанцією №1.

Разом з тим, рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №151/28-048 від 24 квітня 2015 року оскаржено позивачем в судовому порядку (адміністративна справа №804/6902/15).

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у справі №804/6902/15, з урахуванням ухвали від 12 травня 2016 року про виправлення описки, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, зокрема, скасовано рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24 квітня 2015 року № 151/28-048 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС». Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року набрала законної сили 13 липня 2016 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи по суті, рішення яке стало підставою не прийняття у позивача податкової звітності податковим органом скасоване у судовому порядку, у зв’язку з чим відмова державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року на підставі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» є протиправною.

При цьому, окремо слід зазначити, що законодавець не пов’язує право контролюючого органу відмовити платнику податку на додану вартість у прийнятті декларації з податку на додану вартість з датою поновлення платника податку в Реєстрі платників податків на додану вартість в разі визнання судовим рішенням протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмову прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. В такому разі обов’язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Отже, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що для повного відновлення порушених прав позивача, також, слід визнати податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» з податку на додану вартість за серпень 2016 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 19 вересня 2016 року.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено, постанову суду першої інстанції у справі необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим