Постанова № 72392500, 21.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/1896/18 Головуючий у 1 інстанції Макаренко І.О.

Унікальний №761/45042/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м.Київ

Апеляційний суд м.Києва у складі колегії суддів,-

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 листопада 2017року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та захист прав споживача банківських послуг,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича і просив винести рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса за №13741 від 07.10.2015 року, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 105.735 грн.98коп., яка виникла у зв»язку з невиконанням позивачкою кредитного договору №500410699 від 11.09.2013 року за період з 12.08.2014 року по 12.09.2015 року, оскільки нотаріус, з недотриманням вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» не перевірив безспірність заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 08 листопада 2017року у позові відмовлено /128-131/.

Відмовляючи у позові, суд вважав, що виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 листопада 2017року, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову /а.с.139-145/.

Скаржник послався на те, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими, стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року визнана незаконною.

Скаржник вважав, що розрахунок заборгованості, виконаний кредитором ПАТ «Альфа-Банк» неправильно, оскільки зарахував в суму боргу комісійні платежі («комісія за обслуговування кредиту») у розмірі 22.202,88грн., розраховані відповідно до п.2.8 кредитної угоди. Між тим, як зазначив скаржник, відповідач не отримував вимогу про дострокове погашення кредитного боргу, а також не отримував копії заяви Банку до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, а тому не мав можливості навести нотаріусу свої заперечення щодо розрахунку виконаного Банком.

Відзив ПАТ «Альфа-Банк» на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» та відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує з матеріалів справи 11.09.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк», як кредитором, та ОСОБА_3, як позичальником, укладений кредитний договір №500410699 на суму 99.120 грн. під 14,99% річних на термін до 12.09.2018 року.

Пунктом 2.8. цього договору сторонами передбачена щомісячна плата позичальником комісійних платежів за обслуговування кредиту у розмірі 1,6% від суми кредита.

07.10.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича з заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі №500410699 від 11.09.2013 року про стягнення з позичальниці ОСОБА_3 кредитної заборгованості у сумі 101.735,98 грн., яка утворилась за період з 12.08.2014 року по 12.09.2015 року, та складається: із заборгованості за тілом кредита у сумі 86.771,81 грн.; заборгованості за відсотками у сумі 14.957,17 грн., а також сплати за вчинення виконавчого напису/а.с.52-53/.

Того ж дня, 07.10.2015 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський ВолодимирАнатолійович вчинив виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №13741, відповідно до якого запропоновано стягнути з боржника ОСОБА_3 на користь кредитора ПАТ «Альфа-Банк» 105.735,98 грн., яка складається з: витрат стягувача на вчинення виконавчого напису у розмірі 4.000 грн.; заборгованості по кредитному договору у сумі 86.778,71 грн.; за відсотками - 14.957.17 грн. /а.с.51/.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання указаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку згідно якого, сума заборгованості 105.735,98 грн., яку рекомендовано нотаріусом стягнути з боржниці ОСОБА_3, є безспірною.

Так, скаржник, наполягаючи в апеляційній скарзі на тому, що в суму заборгованості за розрахунком, виконаним стягувачем ПАТ «Альфа-Банк», який долучений до матеріалів справи на аркуші справи 54, безпідставно включена заборгованість по комісійним платежам у розмірі 15.859,2 грн., посилається на правовий висновок Верховного Суду України за результатами розгляду справи №6-2071цс16 від 06.09.2017 року яким визначено, що обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому обов»язок боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом є незаконним і суперечить положенням ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а такі умов кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Колегія суддів аналізуючи цей розрахунок, та враховуючи доводи скаржника, вважає, що він виконаний не правильно, оскільки не враховує повністю суму внесену позивачкою на погашення кредиту, а частину внесених нею платежів, кредитор безпідставно відніс на погашення комісійних платежів, у зв»язку з чим розмір заборгованості, який зазначений у цьому розрахунку і, відповідно, у виконавчому написі, є завищеним і не відповідає дійсності.

Відповідно до цього розрахунку визначено, що отриманий боржницею кредит у розмірі 99.120 грн., станом на 12.09.2015 року, погашений лише у розмірі 12.341,19 грн., а отже, заборгованість по тілу кредита становить 86.778,81 грн. (99.120 - 12.341,19 = 86,778,81).

Далі, указаним розрахунком визначено, що розмір заборгованих відсотків становить 14.957,17 грн.

Крім того, виходячи з цього розрахунку, встановлено, що заборгованість по комісійним платежам за обслуговування кредиту становить 22.202,88 грн., а погашено комісійних у сумі 15.859,2 грн.

Також, з зазначеного розрахунку слідує, що всього боржницею погашено 40.666 грн., з яких: 12.341,19 грн. - на погашення тіла кредита; 11,915,61 грн. - на погашення відсотків; 15.859,2 грн. на погашення комісійних, та 550 грн. - штраф.

Отже, скаржник обґрунтовано зазначає, що в суму погашення тіла кредита не внесена сума 15.859,2 грн., яку кредитор безпідставно відніс до погашення комісійних і тим самим, у виконавчому написі безпідставно збільшено розмір відповідальності позичальниці.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, керувався тим, що в заяві кредитора до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, та в самому виконавчому написі відсутнє посилання на заборгованість по комісійним платежам. Між тим, як кредитор, так і нотаріус, не взяли до уваги, що позичальниця сплатила фактично на погашення кредиту більшу суму на 15.859,2 грн., яка не була врахована нотаріусом, незважаючи, що йому кредитором був наданий вище зазначений розрахунок, що слідує із переліку документів доданих до заяви про вчинення виконавчого напису /а.с.53, 54/.

Колегія судді не погоджується з таким висновком суду.

За правила статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.

Згідно ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», чинної на час виникнення спірних відносин, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості, або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місце знаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 лави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов»язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпоткодавця на письмовому повідомленні про його отримання, або відмітка поштового відділення зв»язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.2 пункту 2 лави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов»язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку, може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Так, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі і установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 04.03.2015 року у справі №6-27цс15, від 11.03.2015 року у справі №6-141цс14).

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Указана правова позиція висловлена Верховним Судом України за результатами розгляду справи №6-887цс17.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов»язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Підставою для скасування указаного нормативного акту послужило те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Таким чином, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позовної зави, визнавши таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича за №13741 від 07.10.2015 року, яким рекомендовано стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 105.735 грн.98коп., яка виникла у зв»язку з невиконанням позивачкою кредитного договору №500410699 від 11.09.2013 року, оскільки нотаріус, з недотриманням вище зазначених вимог чинного законодавства не перевірив безспірність заборгованості.

Між тим, колегія суддів вважає, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення керувався скасованою Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не має суттєвого значення для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, оскільки виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню з вище викладених підстав.

В порядку розподілу судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з приватного нотаріуса Чуловського Володимира Анатолійовича на користь ОСОБА_3 сплаченого нею судового збору при зверненні до суду з позовом та з апеляційною скаргою у сумі 1.379 грн.20 коп.

Керуючись ст.ст.374, 376,381-384,141, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3, задовольнити.

Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 листопада 2017року та постановити нове рішення наступного змісту.

Позовну заяву ОСОБА_2, який діє за дорученням ОСОБА_3, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича за №13741 від 07.10.2015 року, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 105.735 грн.98коп., яка виникла у зв»язку з невиконанням кредитного договору №500410699 від 11.09.2013 року.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЧуловськогоВолодимира Анатолійовича на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 1.379(одна тис. триста сімдесят дев»ять) грн.20 коп.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді