Постанова № 72392493, 20.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Музичко С.Г., Панченка М.М.

при секретарі Іванову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

у грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 37 587грн. 60коп. за кредитним договором від 3 лютого 2014р. та судових витрат.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору без номеру від 3 лютого 2014р. відповідач отримав кредит у розмірі 4 600грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010р., та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач стверджував, що виконав умови договору та надав відповідачу кредит в розмірі та на умовах, встановлених договором, однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 24 листопада 2016р. становить 37 587грн. 60коп. та складається із заборгованості за кредитом у сумі 4 460грн. 06коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 28011грн. 46коп., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2 850грн., та штрафів у сумі 500грн. - фіксована частина, 1 766грн. 08коп. - процентна складова.

Справа № 752/21541/16-цАпеляційне провадження: №22-ц/796/1065/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 321грн. 52коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 4 460грн. 06коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 28 011грн. 46коп., заборгованості за пенею та комісією за користування кредитом у сумі 2 850грн. та 1295грн. 32коп. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

- 2 -

Представник відповідача посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки суд не врахував, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту ще не є фактом надання кредиту.

Також представник відповідача вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не відповідає вимогам документу згідно ст. 64 ЦПК України, не містить будь-яких ідентифікаційних ознак договору або карткового рахунку, та є необґрунтованим, .

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи (с.с.116, 117, 122, 127-130), тричі у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 3 лютого 2014р. відповідач звернувся до банку із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З наданої суду першої інстанції неякісної копії анкети-заяви неможливо встановити, які саме умови договору підписав відповідач, який саме кредитний ліміт був ним визначений, і який процент за користування кредитом він погодився сплачувати.

Згідно рішення суду банк надав відповідачу кредит у розмірі 4600грн. з оплатою 27,60% річних за користування ним та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 24 листопада 2016р. у відповідача наявна заборгованість у сумі 37 587грн. 60коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 4 460грн. 06коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 28011грн. 46коп., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2 850грн., та штрафів у сумі 500грн. - фіксована частина, 1 766грн. 08коп. - процентна складова.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає примусовому стягненню.

Однак, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Під час судового розгляду відповідач не заперечував, що 3 лютого 2014р. подав до банку анкету-заяву та виявив бажання укласти кредитний договір, однак, банком не доведено видачу платіжної картки та кредитних коштів.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у

- 3 -

письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Заперечуючи проти позовних вимог у суді першої інстанції, відповідач зазначав, що грошових коштів не отримував, а банком не надано доказів видачі йому кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор зобов'язаний довести, що він виконав умови кредитного договору та надав позичальнику обумовлену кредитним договором суму.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів виконання банком умов кредитного договору, надання відповідачу платіжної картки, відкриття рахунку та видачу кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції викликав представника позивача у судове засідання для з'ясування вказаних обставин, однак, представник банку виклик суду проігнорував.

Аналогічної процесуальної поведінки дотримувався банк і під час розгляду справи апеляційним судом, який тричі направляв на адресу банку судову повістку-повідомлення, у якій зазначав про необхідність забезпечення явки представника банку для з'ясування обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

Проте, виклики апеляційного суду банком були проігноровані.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано належних доказів у підтвердження виконання кредитного договору в частині надання відповідачу кредитних коштів.

Крім того, з наданого позивачем суду першої інстанції розрахунку заборгованості вбачається, що з 1 вересня 2014р. банком була збільшена процентна ставка за користування кредитом до 32,40% річних, а з 1 квітня 2015р. - до 42%.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в

- 4 -

односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у справі 6-1374цс17.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заперечував, що був належним чином повідомлений банком про зміну процентної ставки за користування кредитом, тому вказані обставини підлягали перевірці.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав докази у підтвердження повідомлення позичальника про зміну процентної ставки. Представник позивача у судові засідання суду першої інстанції та апеляційного суду не з'являвся, тому колегія суддів була позбавлена можливості перевірити вказані обставини саме у зв'язку із пасивною процесуальною поведінкою позивача, а відтак вважає недоведеним правомірність підвищення банком процентної ставки за користування кредитом.

Також апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 27,60% річних, оскільки позивачем не надано доказів видачі кредитних коштів відповідачу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або

- 5 -

неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Однак, ненадання позивачем належних доказів у підтвердження видачі кредитних коштів, позбавляє можливості апеляційний суд перевірити наявність вини відповідача у виконанні зобов'язань по поверненню кредиту, а відтак визначення правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача пені, комісії та штрафів.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, з порушенням норм процесуального права оцінив надані позивачем докази, неправильно застосовував норми матеріального права, тому колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», який знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1, який проживає у АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1, сплачений судовий збір у сумі 1 515грн. 80коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: