Рішення № 72391664, 22.02.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року справа № 823/264/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

22 січня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч А1402), м. Золотоноша, Черкаська область, 19701) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18000), в якій просить:

1) відмову Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту, викладену в листі від 06.11.2017 за вих. № 9742/6-17 – визнати протиправною;

2) зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту відповідно до поданої ним заяви, зареєстрованої 06.10.2017 за вх. №20452/0/5/17-СГ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту у зв’язку з тим, що з поданих ОСОБА_1 документів є неможливим вирішення порушеного питання, оскільки місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам Законів та підзаконних актів. Однак дані обставини не відповідають дійсності, а тому відмова викладена в листі 06.11.2017 за вих. № 9742/6-17 є невмотивованою та протиправною.

Представник позивача в судовому засіданні 07.02.2018 адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити повністю.

Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем до заяви щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту додано графічний матеріал, який не дає можливості дослідити та перевірити бажане місце розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів та інших нормативно-правових актів.

В судовому засіданні 07.02.2018 судом заслухано представників сторін та вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого.

Уповноважена особа ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 05.10.2017 щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с.12).

До заяви на підставі вимог ст. 118 Земельного кодексу України було додано:

- копію паспорту та ідентифікаційного коду;

- копію посвідчення учасника АТО

- довідку з державної статистичної звітності (6-зем);

- схему розташування земельної ділянки;

- обґрунтування;

- копія довіреності;

- копія паспортних даних представника.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 06.11.2017 № 9742/6-17 відмовило позивачу у наданні даного дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з тим, що місце розташування земельної ділянки не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно – територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів (а.с.15).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України 28 червня 1996 року, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частини другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Земельного Кодексу України (надалі - Кодексу)громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Частинами 1, 4 статті 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Кодексу.

Частиною 6 ст. 118 Кодексу, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту частини 7 статті 118 Кодексу, якою врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у випадках передбачених частинами 1 і 6 статті 118 Кодексу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із ч. 3 ст. 123 Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм Земельного кодексу України дозволяє дійти висновку, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 79 Кодексу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно наказу Держземагентства України «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.05.2010 № 376, межа земельної ділянки – сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Крім того, слід відзначити, що згідно пунктів 45, 47,162 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об’єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно п.183 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Так, позивач до свого клопотання надав схему розташування земельної ділянки, з аналізу якої неможливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки, ідентифікувати її на місцевості, так як на ній не зазначено бажане місце розташування, що не узгоджується з ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що подані позивачами графічні матеріали не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, адже не дозволяють ідентифікувати земельну ділянку для вирішенні питання, чи відповідає місце розташування об'єкта вимогам законів.

На підставі викладеного суд констатує, що підстава, з якої відповідач не задовольнив клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Головківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту, повністю узгоджується з приписами ч.7 ст. 118 ЗК України, а твердження представника позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача не доведені належними та допустимими доказами. Відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючі вище викладене суд констатує, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що в даному випадку він не позбавлений можливості повторного звернення до відповідача з даним клопотанням для реалізації свого законного права на виділення земельної ділянки, яке визначено йому Конституцією України та Земельним кодексом України, однак лише після усунення перешкод, які слугували підставою для відмови в задоволенні його клопотання, тобто з дотриманням вимог ст. 116, 188 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої – другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко