Постанова № 72390659, 20.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2018 р. № 820/63/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дробязги Т.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект", в порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про:

1) скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України №436970/40187115 від 18.12.2017р., №436969/40187115 від 18.12.2017р., №436968/40187115 від 18.12.2017р. про відмову в реєстрації наступних податкових накладних №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р., які були подані Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут Градпроект”.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що у межах діючих договорів про визнання електронних документів склав і подав на реєстрацію спірні податкові накладні. Стверджував, що за відсутності визначених діючим законодавством підстав контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Виходячи з цих міркувань просив зобов’язати контролюючий орган провести реєстрацію спірних накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач, Державна фіскальна служба України, з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.

Аргументуючи заперечення відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. Стверджував, що надані підприємством документи не давали змоги ідентифікувати та підтвердити господарську операцію, а тому позивачу було цілком правомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних. Щодо вимоги про зобов'язання зареєструвати спірні податкові накладні зазначив, що вона є передчасною, оскільки стосується дискреційних повноважень податкового органу.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 24.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №37 на загальну суму – 150.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ – 25.000,0 грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв’язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.14).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 11.12.2017року.

12.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв’язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №06-V/5.4 від 20.06.2017 року, платіжне доручення №435 від 24.11.2017 року.

18.12.2017 р. за №436969/40187115 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №37 від 24.11.2017 року.

27.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №60 на загальну суму – 50.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ – 8333,33 грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв’язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.25).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 11.12.2017року.

12.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв’язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №06-V/5.4 від 20.06.2017 року, платіжне доручення №439 від 27.11.2017 року.

18.12.2017 р. за №436970/40187115 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №60 від 27.11.2017 року.

17.11.2017 р. платник склав податкову накладну за №61 на загальну суму – 240.000,0 грн. (у т.ч. ПДВ – 40000,0грн.) і 11.12.2017 р. засобами телекомунікаційного зв’язку направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані обставини підтверджуються квитанцією (а.с.36).

Вказана податкова накладна була прийнята до Єдиного реєстру податкових накладних з одночасним прийняттям рішення про зупинення реєстрації від 11.12.2017року.

12.12.2017 р. року платник засобами телекомунікаційного зв’язку на виконання п. 201.16.2 ст. 201 Податкового кодексу України направив до ДФС України пояснення та пакет документів щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме: договір підряду №545/17 від 21.07.2017 року, акт №1 здачі-прийому технічної документації за договором №545/17 від 21.07.2017 року, протокол узгодження договірної ціни, календарний план робіт, накладна №1 від 20.10.2017 року, платіжне доручення №8287326639 від 17.11.2017 року.

18.12.2017 р. за №436968/40187115 ДФС України було прийнято письмове рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №60 від 17.11.2017 року.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб’єкт владних повноважень обрав приписи п. 201.16.3 ст. 201 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження суб’єкта владних повноважень про надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема, ч.2 ст.2 КАС України, юридичних та фактичних мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом – Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом – Порядок №569), нормами наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 “Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №753/30621) і відповідно нормами Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, нормами Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №566, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017р. за №752/30620; далі за текстом – Порядок №566), нормами Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 04.07.2017р. №485; далі за текстом – Порядок №485).

Суд вважає, що згідно з запровадженим законодавцем у п.14.1.60 ст.14, ст.ст.200-1, 201 Податкового кодексу України та у нормах Порядку №1246 механізмом реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних орган державного управління (яким є Державна фіскальна служба України, включаючи і Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, і Комісію Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг на рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) за умови виявлення окреслених законом обставин наділений повноваженнями на прийняття декількох рішень, котрі об’єктивно можуть не узгоджуватись з інтересом платника податків, а саме: 1) письмового рішення у формі квитанції про неприйняття податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України), 2) письмового рішення у формі квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної (абз.10 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.201.16.1 ст.201 Податкового кодексу України), 3) письмового рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (п.201.16.3 ст.201 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та про відмову у реєстрації податкової накладної.

Оскільки функції з ведення Єдиного реєстру податкових накладних п.14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тобто на Державну фіскальну службу України, то слід вважати, що всі рішення у процедурі реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних приймаються від імені ДФС України.

Розв’язуючи спір, суд бере до уваги, що законодавцем запроваджено наступний механізм виконання платником обов’язку з реєстрації податкової накладної.

Суд відзначає, що згідно з абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічне за правовою суттю правило включено законодавцем і до положень п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, де вказано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201); Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту абз.2 п.201.10 ст.201).

Загальне правило виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість визначено п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у силу якого датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, на думку суду, не можна залишати поза увагою положення ст. 200-1 Податкового кодексу України, за приписами якої для виписування податкової накладної платник податків повинен мати на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ суму коштів, не меншу від суми податку за складеною ним податковою накладною.

Наведений висновок підтверджується змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов’язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Інститут Градпроект" (в якості підрядника) та ТОВ "Компанія «Велкор»" (в якості замовника) укладено договір підряду №06-V/5.4, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання виконати роботи по реконструкції технічного поверху будівлі з улаштуванням металоконструкцій покравлі та загально будівельних робіт на об’єкті будівництва «Реконстукція адміністративної будівлі по вул. Новгородська,11, м.Харкова» (а.с.20-23, 31-34).

В межах згаданого правочину позивачем були складені податкові накладні: №37 від 24.11.2017року, №60 від 17.11.2017 року..

Підставою для виписування цих накладних стала подія надходження на рахунок позивача коштів за платіжними дорученнями №435 від 24.11.2017 року на суму 150.000,0грн., №439 від 27.11.2017р. на суму 50.000,0грн.

Доказів відсутності цієї події відповідач до справи не надав.

21.07.2017 року між ТОВ «Інститут Градпроект» (в якості підрядника) та ТОВ «ОСОБА_3 та Ко» (в якості замовника) укладено договір на проведення робіт з оцінки технічного стану об’єктів.

На підтвердження даної господарської операції позивачем надано до суду акт №1 здачі-прийому технічної документації за договором №545/17 від 21.07.2017 року, протокол узгодження договірної ціни, календарний план робіт, накладна №1 від 20.10.2017 року, платіжне доручення №8287326639 від 17.11.2017 року (а.с.49).

В межах згаданого правочину позивачем була складена податкова накладна №61 від 17.11.2017 року.

Підставою для виписування цієї накладної стала подія надходження на рахунок позивача коштів за платіжними дорученнями №8287326639 від 17.11.2017 року на суму 240.000,0грн

Доказів відсутності цієї події відповідач до справи не надав.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних не задовольняє вимозі юридичної визначеності як невід’ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб’єкта до платника податків.

Відтак, спірні рішення контролюючого органу слід визнати такими, що суперечать ч.2 ст.2 КАС України і підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об’єктом судового захисту є не суб’єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов’язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов’язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв’язку (ч. 6 ст. 7 КАС України, п. 20.1.401 ст. 20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв’язку (ч. 6 ст. 7 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов’язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв’язку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов’язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов’язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб’єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірної податкової накладної у спосіб визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, обтяжити суб’єкта владних повноважень обов’язком зареєструвати спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправними та скасування спірних правових актів індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №436970/40187115 від 18.12.2017р., №436969/40187115 від 18.12.2017р., №436968/40187115 від 18.12.2017р. про відмову в реєстрації наступних податкових накладних №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №60 від 27.11.2017р, №61 від 17.11.2017р., №37 від 24.11.2017р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градпроект" (вул. Клочківська, буд. 191-А, кв. (оф.)109-33, м. Харків,61145, ЄДРПОУ 40187115) витрати на сплату судового збору у сумі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн. 00 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України.

Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі виготовлено за правилами ч.3 ст.243 КАС України 22.02.2018року.

Суддя Старосєльцева О.В.