Рішення № 72384994, 16.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 р. Справа№805/1504/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Арестової Л.В.,

при секретарі судового засідання - Лопушанському Д.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Голуб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Бахмустької об'єднаної державної податкової інспекції Держаної фіскальної служби в Донецькій області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про:

- визнання неправомірними дії посадових осіб Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області відносно нарахування ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- скасування вимоги Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області № Ф- 383-25 від 10.03.2016 року на суму 39 805, 16 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 29 березня 2016 року позивач отримав вимогу № Ф-383-25 від 10.03.2016 року, на суму 39 805,16 грн., але спірну вимогу позивач вважає незаконною, враховуючи наступне.

Вказаний документ містить вимогу щодо сплати позивачем недоїмки з ЄСВ. Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, позивач є звільненим від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, оскільки проводить свою діяльність у смт. Новгородське міста Дзержинська Донецької області, яке належить до території проведення антитерористичної операції (АТО).

На підставі наведеного позивач просить суд визнати спірну вимогу протиправною та скасувати її.

Ухвалою суду від 04 липня 2016 року замінено сторону по справі № 805/1504/16-а, а саме: Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на Артемівську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, позовні вимоги задоволено, вимогу скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12 грудня 2017 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, прийнята до провадження на підставі ухвали суду від 13 грудня 2017 року та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 16 січня 2018 року відкладене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31 січня 2018 року замінено неналежного відповідача - Артемівську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на його правонаступника - Бахмутську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

31січня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Вказав, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, до завершення АТО та визначення остаточного переліку відповідних населених пунктів продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну сплату зобов'язані виконувати всі встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки в повному обсязі. Аналогічні заперечення викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 90-91). До відзиву на позовну заяву відповідачем додано клопотання про залучення до участі у справі Костянтинівську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Проте дане клопотання в судовому засіданні відповідачем заявлено не було, доказів на які права чи обов'язки та яким чином може вплинути рішення суду у справі на Костянтинівське ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3, зареєстрован в якості фізичної особи-підприємця за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

10 березня 2016 року Горлівською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області сформовано вимогу № Ф-383-25 про сплату позивачем суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 39 805, 16 грн., яка виникла станом на 29 лютого 2016 року.

Не погодившись зі спірною вимогою позивач 08 квітня 2016 року звернувся до Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області з заявою, якою вказав, що позивач перебуває на обліку в Дзержинському відділенні Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, яке знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, яка станом на 01 квітня 2016 року триває та підтвердив бажання бути звільненим від виконання його обов'язків, визначених частиною 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 10).

У відповідь від 12 квітня 2016 року № 1580/Р/05-05-13 голова комісії з реорганізації Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області повідомив, що умовою звільнення (відстрочення) від виконання обов'язків, визначених частиною 2 ст. 6 Закону України № 2464 є заява у довільній формі , яка подається платником єдиного внеску до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції та сертифікат торгово-промислової палати України. Та вказав, що позивач зобов'язан виконувати всі встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки в повному обсязі (а.с. 11).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 20 квітня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 50902338 з виконання спірної вимоги. Боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання зобов'язання (а.с. 12).

Не погодившись з діями Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області позивач 31 квітня 2016 року звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення у справі суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, крім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з матеріалів справи, визначена у спірній вимогі сума боргу з єдиного внеску у розмірі 39 805, 16 грн. виникла за позивачем у зв'язку із несплатою останнім в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, нарахувань с ЄСВ станом на 29 лютого 2016 року.

Суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Дзержинськ, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Дзержинськ.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 2 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд дійшов висновку, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населеного пункта м. Дзержинськ на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем направлено заяву від 08.04.2016 року (а.с. 11) про звільнення його від сплати ЄСВ відповідно до ст. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до закінчення антитерористичної операції.

Стосовно тверджень відповідача щодо не надання сертифіката, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ - необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що Горлівською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI проігноровано заява позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога № Ф- 383-25 від 10.03.2016 року сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 39 805, 16 гривень - є протиправною.

Крім іншого, суд також не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності спірної вимоги з підстав того, що її прийняття є обов'язком податкового органу у разі виявлення ним своєчасно несплачених особою сум ЄСВ, враховуючи наступне.

За положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Саме згідно з приписами п. 1 ч. 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У той же час, п. 2 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку платника щодо сплати ЄСВ у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО виключає можливість складання відповідачем спірної вимоги та направлення її позивачу.

Крім цього, приймаючи таку вимогу та направляючи її для виконання платнику ЄСВ, звільненому від виконання обов'язків щодо сплати цього внеску, від останнього фактично вимагається виконати дії, від виконання яких його звільнено.

Зокрема, у відповідності до норм ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тобто, така вимога може бути пред'явлена відповідачем до виконання органами державної виконавчої служби у примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У ч. 5 ст. 353 КАС України, якою визначено підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд, закріплено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З огляду на вищенаведене, вимога від 10.03.2016 року № Ф- 383-25 є такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 551 гривня 21 копійка (а.с. 3).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551 гривні 21 копійки.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Бахмустької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби в Донецькій області про скасування вимоги - задовольнити.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області відносно нарахування ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Скасувати вимогу Горлівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області № Ф- 383-25 від 10.03.2016 року на суму 39 805 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ять) гривень 16 копійок.

Стягнути з бюджетних асигнувань Бахмустької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби в Донецькій області на користь ОСОБА_3 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 21 копійку судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_3 (серія та номер паспорту НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

Бахмустька об'єднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС (код ЄДПРОУ 39884035; адреса: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вул. Василя Першина, буд. 8).

Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.