Рішення № 72384217, 19.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/1991/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представників позивача Вакуліча В.В., Давидюк Ю.В., Коптєвої А.Є.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» (далі - ТзОВ «Клевер Сторс», товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2017 року №0009121407, яким за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 204549,00 грн., з них за податковим зобов'язанням на 188674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 15875,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що висновки акта перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Так в основу рішення покладено висновки акта перевірки щодо не підтвердження господарських операцій за договорами підряду між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та між позивачем та Приватним підприємством «Алкан» (ПП «Алкан») з тих підстав, що в останніх відсутні технічні і виробничі можливості для виконання будівельних робіт.

Однак позивач вважає, що виконання будівельних робіт (реконструкції і перепланування приміщень торгових закладів) мало місце фактично, підтверджується первинними документами, товариство понесло витрати на такі роботи, виконання робіт обумовлено господарською діяльністю підприємства (необхідністю розширення торгівельних площ).

Позивач не повинен контролювати, чи дотримується його контрагент податкового законодавства, та нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань таким платником податків. Відповідач не має доказів участі товариства у зловживанні, пов'язаному зі сплатою податків, за господарськими взаємовідносинами із його контрагентами. Фактично рішення відповідача ґрунтується на припущеннях, підозрах про порушення законодавства, а не належних доказах.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.154-155). В обґрунтування своєї позиції вказав, що документальною позаплановою перевіркою встановлено, що ТзОВ «Клевер Сторс» протягом серпня 2015 - вересня 2016 року мало взаємовідносини із ПП «Алкан» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі договорів підряду про виконання будівельних робіт, які передбачалося виконувати власними силами і засобами контрагентів позивача. Однак за податковою інформацією встановлено відсутність найманих працівників, транспортних засобів у таких виконавців, що вказує на неможливість фактичного виконання робіт з огляду на їх час, специфіку, місце виконання.

Крім того, окремі первинні документи, надані для перевірки, не містили дати підписання, прізвища особи, яка їх підписувала, що не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у їх підписанні.

Відповідач вважає, що такі господарські операції містять ознаки нереальності і відповідають визначенню безоплатно отриманих послуг.

У відповіді на відзив (а.с.179-182) позивач вказав, що до перевірки надано довідки про вартість виконаних робіт та витрат (примірна форма КБ-3) акти приймання виконаних робіт (примірна форма КБ-2в), які містять необхідну інформацію стосовно предмета господарської операції, підписи уповноважених осіб - сторін за договором, скріплених печатками. Водночас, відсутність у деяких актах дати складання, періоду, за який складено документ, відомостей про підписанта не тягнуть за собою недійсність цих первинних документів при тому, що господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідач не проводив зустрічні перевірки ПП «Алкан» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з дослідженням первинних документів; жодних запитів до таких платників податків не було направлено. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про наявність замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій товариства з його контрагентами для одержання незаконної податкової вигоди. Фактично податковий орган застосовує негативні податкові наслідки для ТзОВ «Клевер Строс» виключно на підставі аналізу податкової звітності його контрагентів.

Позивач стверджує, що при виборі контрагентів ним було дотримано принципу «належної податкової обачності» шляхом перевірки таких контрагентів через доступні джерела.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Клевер Строс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року, за наслідками якої складено акт №8888/14-07/38273126 від 01 вересня 2017 року (т.1, а.с.8-14, далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Клевер Сторс» вимог абзацу 5 статті 1, пункту 3.2 статті 3, статті 2, абзацу 8 статті 4, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2, підпунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018; Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, в результаті чого заниженого податок на прибуток, що перевірявся, на загальну суму 188674,00 грн., в тому числі за 2015 рік на 156924,00 грн., за 2016 рік - на 31750,00 грн. (у першому кварталі 2016 року на 2667,00 грн., у другому кварталі 2016 року - на 29083,00 грн.).

Перевіркою підтверджено нереальність господарських операцій ТзОВ «Клевер Сторс» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПП «Алкан».

При цьому ГУ ДФС у Волинській області вказує, що на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПП «Алкан» для перевірки були надані договори підряду, акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, відомості ресурсів до актів виконаних робіт, кошториси, договірні ціни. Під час дослідження вказаних документів було встановлено, що деякі з них містять неточності: в актах і довідках відсутні відомості щодо особи, яка їх підписувала, дати складання документів, період, охоплений документом. Крім того, відповідно до податкової звітності підприємця ОСОБА_5 в останнього немає достатньої кількості працівників, техніки для проведення будівельних робіт; ОСОБА_5 є працівником іншого підприємства з восьмигодинним робочим днем, що свідчить про неможливість виконання ним таких робіт. В ПП «Алкан» також відсутні трудові і технічні ресурси для виконання будівельних робіт. З наведених підстав вважає, що ТзОВ «Клевер Сторс» не було доведено реальності господарських взаємовідносин із вказаними контрагентами, а отже безпідставно включено до складу витрат за перевірений період за результатами взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та з ПП «Алкан» 1048190,60 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2017 року №0009121407 про донарахування ТзОВ «Клевер Сторс» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 204549,00 грн., з них 188674,00 грн. основний платіж та 15875,00 грн. штрафні санкції (т.1, а.с.15; т.2, а.с.200).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24 листопада 2017 року №27427/6/99-99-11.01-01-25 (т.1, а.с.16-20) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства - без задоволення.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 21 вересня 2017 року №0009121407, суд бере до уваги, що воно прийняте відповідачем як суб'єктом владних повноважень, а відтак підлягає оцінці на відповідність критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

На думку суду, таке рішення прийняте відповідачем необґрунтовано (без урахування усіх обставин, що мають значення у справі), упереджено, непропорційно (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення), нерозсудливо.

Відповідач операції з придбання ТзОВ «Клевер Сторс» послуг у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та у ПП «Алкан» на суму 1048190,60 грн. (з них 871801,77 грн. за 2015 рік та 176388,84 грн. за 2016 рік) визнав такими, що містять ознаки нереальності, і вважає, що позивач не мав права відображати такі операції як операції з придбання послуг у складі витрат бухгалтерським записом Дт 93 «Витрати на збут» та Кт 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

З наведених підстав відповідач вважає, що такі послуги відповідають визначенню безоплатно отриманих послуг відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України і такі господарські операції повинні бути відображені платником у бухгалтерському обліку бухгалтерськими записами дебетом рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» одночасним визначенням доходів (кредитом 719 «Інші доходи від операційної діяльності вартість отриманих послуг»). Відповідно до норми пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу ( за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Однак суд з такими висновками не погоджується.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання позивачу стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПП «Алкан».

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995року № 168/704; первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з пунктом 2.4 цього Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно абзацом 8 статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з основних принципів бухгалтерського обліку є принцип «превалювання сутності над формою» - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Наслідки в бухгалтерському та податковому обліку створюють реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктами 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Судом встановлено, що ТзОВ «Клевер Сторс» 01 серпня 2012 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2, а.с.209-211). Товариство свою діяльність здійснює у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Для забезпечення цілей господарської діяльності товариство облаштовувало мережу магазинів у містах Рівне, Луцьк, Львів, Тернопіль, Ківерці.

Також судом встановлено, що для виконання цих завдань, що між ТзОВ «Клевер Сторс» як замовником і ПП «Алкан» як виконавцем було укладено договір підряду від 03 лютого 2014 року (т.1, а.с.23-24). Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язався своїми засобами провести будівельні, електромонтажні та інші роботи на об'єктах замовника, а замовник - прийняти закінчені будівельні роботи і оплатити їх. Адреси об'єктів, термін, кошторис та технічна документація на такі роботи погоджуються сторонами в додатках (кошторисах) до даного договору. Замовник зобов'язався за умовами даного договору оплатити вартість робіт та матеріалів, визначених договірними цінами в додатках (кошторисах), що є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов вказаного договору в січні 2015 - вересні 2015 року ПП «Алкан» було виконано ремонтно-будівельні роботи (поточний ремонт магазинів) в м. Луцьк, м. Рівне, м. Ківерці загальною вартістю 429276,68 грн.

Факти виконання будівельних робіт на об'єктах позивач підтвердив довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) (т.1, а.с.25-113).

На аналогічних умовах було укладено договір підряду від 06 серпня 2015 року між ТзОВ «Клевер Сторс» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (т.1, а.с.134-135).

На виконання умов вказаного договору в серпні 2015 року - вересні 2016 року підприємцем ОСОБА_5 було виконано ремонтно-будівельні роботи (поточний ремонт магазинів) в м.Тернопіль, м.Львів, м.Луцьк, м.Рівне, м.Ківерці. Факти виконання будівельних робіт на об'єктах позивач підтвердив довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) (т.1, а.с.3-186).

У судовому засіданні оглянуто оригінали первинних документів.

Позивач здійснив оплату виконаних робіт ПП «Алкан» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, про що свідчать платіжні доручення (т.1, а.с.114-133; т.2, а.с.1-38). Відповідач не оспорює факт здійснення перерахування коштів контрагентам позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Алкан» зареєстроване як юридична особа з 30 жовтня 2009 року для здійснення таких видів діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний вид діяльності); будівництво інших споруд; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; покриття підлоги й облицювання стін; штукатурні роботи (т.2, а.с.186-187).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18 червня 2015 року; при цьому основний його вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель; серед додаткових - електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, малярні роботи, інші будівельно-монтажні роботи (т. 2, а.с.188-189).

Роботи, визначені додатками до договорів підряду та актами виконаних робіт за період, що перевірявся, мали наступний зміст: облаштування заїзду до магазину, комунікацій для підключення холодильного обладнання, встановлення велопарковки, влаштування сходів, перекомутація світильників торгового залу під лед-лампи, влаштування гриль-зони, ремонт після пожежі, ремонт електропроводки, розширення приміщення і т.п. Зазначені роботи проводилися у межах поточного ремонту приміщень магазинів позивача.

Тобто, за характером роботи відповідають видам діяльності контрагентів позивача.

З пояснень представника позивача ОСОБА_6 судом встановлено, що вона особисто здійснювала поточний контроль за станом виконання підрядних робіт відповідно до посадової інструкції керівника проектів та програм у сфері матеріального (нематеріального) виробництва, що затверджена 20 листопада 2012 року. Так на таку особу покладено наступні обов'язки: координація роботи служб підприємства в конкретному проекті (юридичний відділ, бухгалтерія, проектант, кошторисний відділ та ін..), а також роботи залучених до виконання будівельних та ремонтних робіт контрагентів (т.2, а.с.246-248). Приймання робіт також здійснювалося шляхом безпосереднього виїзду на об'єкт. У разі відсутності зауважень до виконавця робіт акти виконаних робіт подавалися на підпис керівнику товариства ОСОБА_7 На підписання документів інші особи не були уповноважені. Усі документи містять печатки товариства.

Роботи, придбані позивачем у вказаних контрагентів, обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому обліках, а також використані для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Господарські операції позивача на загальну суму 1048190,60 грн. спричинили зміни його майнового стану та враховані в оподатковуваних операціях у складі витрат, взяли участь у розрахунках податку на прибуток.

Під час дослідження наданих позивачем актів виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт з'ясовано, що вони містять необхідні відомості про суть і обсяг виконаних операцій. Додатки до договорів підряду визначають період виконання робіт, місце об'єкта та загальну вартість робіт на об'єкті, опис цих робіт.

Водночас, окремі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

При здійсненні перевірки податковий орган повинен був повно і всебічно дослідити всі обставини здійснення господарських операцій позивачам з його контрагентами, в тому числі щодо залучення контрагентами позивача спеціалістів на підставі цивільно-трудових угод і на підставі ретельно перевірених доказів прийняти рішення щодо донарахування податків.

Висновки відповідача, які ґрунтуються не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій. Відповідач не довів відсутності реального виконання господарських операцій, а висновки викладені в акті спростовуються матеріалами справи.

В свою чергу позивачем надано суду інформаційні матеріали щодо ремонтних робіт, виконаних підприємцем ОСОБА_5 і ПП «Алкан»: фотоматеріали, експлікації приміщень, технічні завдання (т.2, а.с.39-134). Крім того, позивачем надано докази пошуку і аналізу оптимальних пропозицій щодо проведення будівельних робіт та робіт з реконструкції магазинів: договірні ціни, локальні кошториси, надані ТзОВ «Крайд», ТзОВ «Альфа-Буд Україна» (т.2, а.с.135-147).

При цьому документи та інші дані, що підтверджують факт виконання ремонтних робіт підприємцем ОСОБА_5 і ПП «Алкан», які відображені в податковому обліку ТзОВ «Клевер Сторс», оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій.

Перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що документи відповідають вимогам ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано контролюючому органу первинні документи, за змістом яких підтверджується факт господарських операцій із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ПП «Алкан».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 і у ПП «Алкан» трудових ресурсів і транспортних засобів, якими ГУ ДФС у Волинській області обґрунтовувало фіктивність господарських операцій, та вважає за необхідне відмітити, що в силу закону використання контролюючим органом податкової інформації, зазначеної виключно у звітності платника податків, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку щодо встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону шляхом документальної перевірки контрагента. Податкова інформація щодо контрагента не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини. При цьому відповідач фактично використав для своїх висновків щодо оцінки господарських операцій позивача з ПП «Алкан» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 виключно податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ (т.2, а.с.160-174).

Проте варто зауважити, що використання даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Судом встановлено, що документальні перевірки контрагентів позивача станом на 01 вересня 2017 року (день підписання акта перевірки щодо позивача) так і не були проведені, незважаючи на те, що їх проведення було доручено Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Волинській області ще 31 січня 2017 року (т.2, а.с.201-204).

Окрім того, перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з третіми особами не є підставою для визнання виконаних ним робіт фіктивними, оскільки укладеним між сторонами договором підряду та чинним законодавством України не заборонено виконавцю робіт залучати субпідрядні організації, фізичних осіб для виконання таких робіт.

Наявність чи відсутність в контрагентів транспортних засобів з огляду на зміст господарських відносин (виконання будівельних робіт з метою переобладнання приміщень під магазин) не є тим ресурсом, який є безумовно необхідний для робіт, зазначених в актах виконаних робіт.

Позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 73, 74 КАС України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускав його контрагент.

Посилання відповідача на рішення суду в справі №803/925/17, що на час розгляду даної справи набрало законної сили, але з огляду на відкриття провадження Верховним судом за касаційною скаргою не набуло значення остаточного, суд не бере до уваги. У справі №803/925/17 вирішувався спір за позовом ТзОВ «Клевер Сторс» до ГУ ДФС у Волинській області щодо правомірності податкового повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за актом перевірки від 15 лютого 2017 року №107/03-20-14-01-09/38273126 за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року. У даній справі спір вирішується з приводу винесення податкового повідомлення-рішення про донарахування грошового зобов'язання податку на прибуток за актом перевірки від 01 вересня 2017 року №8888/14-07/38273126 за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2016 року. І хоч у справі №803/925/17 досліджувалися господарські операції позивача з ПП «Алкан» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, проте за правилами частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21 вересня 2017 року №0009121407 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 3068,24 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (т.1, а.с.2).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 21 вересня 2017 року №0009121407.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клевер Сторс» (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 42, офіс 319, ідентифікаційний код юридичної особи 38273126) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) судові витрати у сумі 3068,24 грн. (три тисячі шістдесят вісім грн. 24 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 23 лютого 2018 року