Ухвала суду № 72384110, 20.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/525/18 Справа № 207/2324/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко В.В.,

прокурорів Риженка Д.С.,

ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017040780000594 за апеляційними скаргами прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження судом першої інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року, якою обвинувальний акт щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 квітня місяця 17 дня, який народився в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Кам`янське, Дніпропетровська область,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду від 10 січня 2018 року про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, зазначених в обвинувальному акті, та призначити новий судовий розгляд цього кримінального провадження у суді першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що інформація про національність надана самою потерпілою в межах кримінального провадження, зазначена в свідоцтві про народження, нею не оспорюється, додаткового встановлення не потребує, прав потерпілої не порушує.

Посилається на те, що дійсно до обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не долучено розписок обвинуваченого та його захисника про вручення обвинувального акту у зв'язку з тим, що після затвердження обвинувального акту 18 серпня 2017 року вони двічі відмовлялися його отримувати мотивуючи це тим, що на розгляді у слідчого судді знаходяться клопотання захисника.

Вважає, що зазначені клопотання захисника не були конкретизовані, не зазначено, які саме клопотання ним подані, прокурору для ознайомлення їх не надано, крім того, встановлено з Єдиного реєстру судових рішень, що вказані клопотання були направлені до суду лише 29 серпня 2017 року та залишені без задоволення 31 серпня 2017 року та 19 вересня 2017 року.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_3 надав аналогічні доводи, які викладені в апеляційній скарзі прокурора, просить ухвалу суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, зазначених в обвинувальному акті, та призначити новий судовий розгляд цього кримінального провадження в суді першої інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора – відмовити у зв’язку з тим, доводи прокурора щодо можливості призначення обвинувального акту до розгляду безпідставні, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявна письмова розписка від 29 серпня 2017 року, яка підписана підозрюваним ОСОБА_5 та захисником ОСОБА_4, про те, що вони відмовляються від отримання обвинувального акту, у зв’язку з тим, що не розглянуті клопотання захисника та заяви про відвід слідчого.

Посилається на те, що формулювання обвинувачення не містить усіх елементів складу

злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5

Також обвинувальний акт не містить обставини, які входять до

предмету доказування, зокрема, не вказано конкретних дій ОСОБА_5,

які були направлені на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень,

не вказано, якою саме рукою ОСОБА_5 наніс удар і в яку

частину обличчя потерпілої та в якому положенні він находився під час

завдання удару, тобто, спосіб скоєння злочину та інше.

Вважає, що апеляційна скарга прокурора не відповідає вимогам ст. 396 КПК

України, тому що в апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування

двох судових рішень, які взагалі не пов'язані між собою, а саме ухвали

Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року про повернення обвинувального акту та ухвати Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року про відвід прокурора.

Крім того, КПК України не передбачає оскарження в апеляційному порядку такої ухвали судді, як про відвід прокурора, отже, відсутні і підстави для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 листопада 2017 року про відвід прокурора.

Таким чином, рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору не

суперечить вимогам закону, є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, підстав

для його скасування не існує, а наявність обставин, які є підставою для

повернення, позбавляють можливості суд першої інстанції належним чином

провести судове засідання і прийняти судове рішення.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що у обвинувальному акті за ч. 1 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_5 в анкетних даних потерпілої зазначена її національність, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України та не може вважатись достовірними даними з огляду на відсутність відповідних даних у документах, що посвідчують особу громадянина України, також фабула правопорушення не містить зазначення механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілій, не в повному обсязі зазначено, у яку частину або сторону обличчя нанесено тілесні ушкодження, крім того, до обвинувального акту не додано розписок обвинуваченого, його захисника про отримання обвинувального акту; у підготовчому засіданні не надано доказів розгляду заявлених стороною захисту клопотань на досудовому слідстві; розписка про відмову ОСОБА_5 від отримання обвинувального акту датована 29 серпня 2017 року, тоді як обвинувальний акт направлено до суду 18 серпня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів, представника потерпілої, які підтримали апеляційні скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг та просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши надані матеріали і обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд в підготовчому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, згідно із якою визначаються вимоги, які ставляться до обвинувального акту.

Пунктом 3 частини 4 статті 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акту додається також розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не дотримані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12017040780000594 щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підозрюваному ОСОБА_5 не вручено копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, що він підтвердив в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 293 КПК України одночасно з переданням

обвинувального акту до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його

копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його

захиснику.

Розписка про отримання ОСОБА_5 обвинувального акту не надана, що є суттєвим порушенням п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, оскільки така розписка є невід’ємною частиною обвинувального акту та свідчить про безумовну наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки є істотним порушенням кримінального процесуального закону і суттєвою перешкодою призначення судового розгляду.

В матеріалах кримінального провадження є розписка про відмову обвинуваченого ОСОБА_5 від отримання обвинувального акту від 29 серпня 2017 року, однак вона складена після надходження обвинувального акту до суду, а тому не може бути прийнята до уваги.

Даних про те, що обвинувачений відмовлявся від отримання обвинувального акту, що мав бути вручений відповідно до ст. 293 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять, що є порушенням права на захист.

Тому доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Однак, не заслуговують на увагу висновки суду щодо не викладення у повному обсязі фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки відповідно вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається виклад тих фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Також посилання суду на не зазначення в анкетних відомостях національності потерпілої не обґрунтовано належним чином, оскільки таких вимог ст. 291 КПК України не передбачає.

З урахуванням наведеного вище, оскільки встановлена невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої із залишенням ухвали суду без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який приймав участь у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження судом першої інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року щодо ОСОБА_5 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ____ _____

О.Є. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Мазниця