Постанова № 72384044, 16.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/526/18 Справа № 202/32802/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 січня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17 травня 2007 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №zpe0ae00000380, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку на строк з 17 травня 2007 року по 16 травня 2012 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 27456,73 доларів США. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, 24 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна №б/н, згідно якого в заставу надано автомобіль: AUDI, модель A8, рік випуску 2000, що належить їй на праві власності. Також для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 20 жовтня 2010 року між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договір поруки №167. Відповідач ОСОБА_2 допустила порушення умов договору шляхом його неналежного виконання, у зв'язку з чим станом на 21 січня 2013 року виникла заборгованість у загальному розмірі 46827,65 доларів, що еквівалентно 374293,41 грн., яка складається з 19660,56 доларів США - заборгованості за кредитом; 12766,76 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1265,08 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 13135,25 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Тому позивач просив в рахунок погашення заборгованості за договором №zpe0ae00000380 від 17 травня 2007 року в розмірі 46827,65 доларів США, витребувати та передати в заклад (володіння) шляхом опису предмет застави - автомобіль: Audi, модель: A8, рік випуску 2000, тип ТЗ: Легковий седан, №кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Audi, модель A8, рік випуску 2000, тип ТЗ Легковий седан, №кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2; звернути стягнення на предмет застави - вказаний автомобіль Audi, модель A8, рік випуску 2000, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реєстрації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з ПАТ «А-Банк», ОСОБА_2 солідарно 10000,00 грн., з ОСОБА_2 стягнути витрати на юридичну допомогу у розмірі 3200,00 грн. та судові витрати.

Із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулась ОСОБА_2, обґрунтовуючи його тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" допустив при укладанні кредитного договору порушення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, декларуючи відсотки за користування кредитом та інші види платежів за користування кредитом, визначив умови в нечіткий спосіб, а задекларовані відсотки за користування кредитом не відповідають сумі визначених необхідних щомісячних платежів. Банк допустив недобросовісну конкуренцію та опосередковано ввів її в оману. Банк систематично порушував умови кредитного договору та чинного законодавства України. Тому позивач за зустрічним позовом, уточнивши позовні вимоги, просила визнати кредитний договір №zpe0ae00000380 від 17 травня 2007 року недійсним, як такий, що порушує права споживача та не відповідає чинному законодавству; визнати договір застави рухомого майна №zpe0ae00000380 від 17 травня 2007 року недійсним, як такий, що порушує права споживача; стягнути у рахунок відшкодування завданої їй матеріальної і моральної шкоди 500000,00 грн.; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати на проведення експертизи у розмірі 3500,00 грн.; заборонити ПАТ КБ «ПриватБанк» списувати кошти з рахунку НОМЕР_4, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, відкритого на її ім'я (а.с. 49-51 т.2).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року, з урахування ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18 листопада 2016 року, взадоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1653,60 грн. (а.с. 167-177, 179-180 т.2).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 скасовано, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpe0ae00000380 від 17 травня 2007 року станом на 21 січня 2013 року в загальному розмірі 13507 доларів США 92 центи, що еквівалентно 78968 грн. 80 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9761 долар США 47 центів, що еквівалентно 78023 грн. 43 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 3746 доларів США 45 центів, що еквівалентно 29945 грн. 37 коп., - звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Audi, модель A8, рік випуску 2000, тип ТЗ легковий седан, №кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реєстрації, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 7673,40 грн. (а.с. 225-236 т.2). Рішення апеляційного суду Дніпропетровської від 29 травня 2017 року набрало законної сили, в касаційному порядку не оскаржувалось. Згідно мотивувальної частини вищевказаного рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову банком не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.

Із апеляційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року звернулась ОСОБА_2 та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні її зустрічної позовної заяви до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, стягнення матеріальної і моральної шкоди та ухвалення у скасованій частині нового рішення про задоволення даних зустрічних позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга не містить доводів щодо непогодження з рішенням місцевого суду в частині результатів розгляду первісних позовних вимог банку.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с. 29, 30, 31 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 17.05.2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», був укладений кредитний договір №zpe0ae00000380, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 17 травня 2007 року по 16 травня 2012 року включно у розмірі 27456,73 дол. США (а.с. 11-13 т.1).

Відповідно до п. 7.1 вказаного вище кредитного договору, кредитні кошти надаються на наступні цілі: 20000,00 дол. США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 34,00 грн. для сплати реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2 та у розмірі 7250,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченому п.2.13, 2.2.7 даного Договору,

Також, у пункті 7.1 кредитного договору №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року погоджено плату за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 200,00 дол. США у момент надання кредиту та 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Період сплати визначено з 21 по 28 число кожного місяця.

Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 492,81 дол. США. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагород (п. 7.1 кредитного договору).

Згідно п. 7.3 вказаного вище кредитного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає автомобіль Audi, модель A8, рік випуску 2000, тип ТЗ Легковий седан, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, згідно ст. 212 ЦК України, при порушені позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений у письмовій нотаріальній формі договір застави рухомого майна №б/н від 24.05.2007 року, за умовами якого в заставу надано автомобіль AUDI, модель A8, рік випуску 2000, тип ТЗ Легковий сєдан, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (а.с. 14-16 т.1).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним раніше кредитним договором, між ПАТ А-Банк та ПАТ КБ «ПриватБак» було укладено договір поруки №167 від 20.10.2010 року, відповідно до умов якого ПАТ «Акцент-банк» зобов'язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, у розмірі відповідальності 10000,00 грн. (а.с. 8-9 т.1).

Також було встановлено, що ОСОБА_2 допустила порушення умов договору, в зв'язку з чим, станом на 21 січня 2013 року, банком нараховано заборгованість у загальному розмірі 46827 доларів США 65 центів, що еквівалентно 374293 грн. 41 коп., яка складається з 19660,56 доларів США - заборгованості за кредитом; 12766,76 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1265,08 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 13135,25 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2015 року у даній справі було призначено судово-економічну експертизу.

Згідно висновку №64е\15 судово-економічної експертизи від 17.11.2015 року, виконаної судовим експертом Дондик Н.Я., документально підтверджуються у «Розрахунку заборгованості за договором № zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, станом на 21.01.2013 року» викривлення при визначенні щомісячного платежу, що привели до завищення погашення суми відсотків і заниження погашення суми кредиту; зарахування коштів та зменшення заборгованості відображені не по фактичній даті сплати грошових коштів. У банківській виписці з лютого 2009 року, коли був відкритий ОСОБА_2 поточний рахунок, немає можливості визначити розподілення зарахованих грошових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору у розрізі платежів: по сумі кредиту; по сумі відсотків; по сумі пені, у зв'язку з чим експерт не має можливості надати висновок щодо документального підтвердження суми заборгованості за позовом станом на 21.01.2013 року, що за наданими розрахунками банку складає 46827,65 дол. США (а.с. 17-46 т. 2).

У наведеному вище висновку зазначено, що експерт не має змоги надати висновок щодо питання - чи відповідає сума нарахування щомісячного платежу в розмірі 492,81 дол. США умовам кредитного договору, тому що Графік погашення суми кредиту за невідновлюваною кредитною лінією відсутній. Вказана сума встановлена у кредитному договорі №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року в п. 7.1 (щомісячний платіж у 492,81 дол. США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди).

Відповідно до висновку №64е\15 судово-економічної експертизи від 17.11.2015 року, підтверджується документально та не відповідає умовам договору сума тіла кредиту на момент підписання договору, а саме на 17.05.2007 року, що видана відповідно договору №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року у розмірі - 19989,00 дол. США, тому що за умовами кредитного договору сума тіла кредиту - 20000,00 дол. США, що на 11,00 дол. США менша (а.с. 17 - 44 т.2).

Згідно висновку №02/03/2016 додаткової судово-економічної експертизи від 28.07.2016 року, виконаної судовим експертом Малиночкою С.О., в результаті проведеного дослідження не є можливим документально підтвердити суму заборгованості за позовом станом на 21.01.2013 року, що за наданими розрахунками складає 46827,65 дол. США, з причин детально викладених в дослідницькій частині висновку. За даними наданих на дослідження документів з обліку заборгованості позичальника - ОСОБА_2 за кредитним договором №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, заборгованість позичальника станом на 21.01.2013 року складає 13507,92 доларів США, в гривневому еквіваленті 78968,80 грн., з них: заборгованість по простроченому кредиту - 9761,47 доларів США, в гривневому еквіваленті 78023,43 грн.; заборгованість по прострочених відсотках - 3746,45 доларів США, в гривневому еквіваленті 29945,37 грн. (а.с. 90-140 т. 2).

В результаті проведеного додаткової судово-економічної експертизи від 28.07.2016 року №02/03/2016 встановлено також, що визначена банком сума щомісячного платежу в розмірі 492,81 доларів США не відповідає умовам кредитного договору №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, оскільки, у випадку сплати щомісячного платежу на останню дату сплати відсотків, відповідно до п. 3.4, 7.1 кредитного договору, то, станом на 16.05.2012 року, після сплати останнього платежу, заборгованість по кредиту позичальника - ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «Приватбанк» залишиться не погашеною в розмірі 119,72 доларів США.

Зазначеним вище висновком додаткової судово-економічної експертизи від 28.07.2016 року №02/03/2016, зокрема, встановлено наступне:

-в результаті проведеного дослідження документально підтверджується видача кредитних коштів за кредитним договором №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року, позичальнику - ОСОБА_2 в розмірі 20000,00 доларів США, відповідно до заяви про видачу готівки №1 від 17 травня 2007 року;

-в бухгалтерському обліку ПАТ КБ «Приватбанк», за даними виписки банку по рахунку НОМЕР_3, відображено видача кредитних коштів в іноземній валюті через касу банку 17.05.2007 року в розмірі 19989,00 доларів США, що на 11,00 доларів США менше, ніж зазначено в первинному документі - заяві про видачу готівки №1 від 17.05.2007 року.

Частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Разом з цим, відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, з відповідними змінами та доповненнями, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року, встановлено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Щодо вимог підпункту «в» п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на цей час законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (тобто отримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Крім того, Національний банк України листом від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612 «Про правомірність укладення кредитних договорів в іноземній валюті» роз'яснив, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, оскільки законодавець не визначив межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребують індивідуальної ліцензії.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що ПАТ КБ «ПриватБанк» мав відповідну ліцензію на час укладення оспорюваного кредитного договору та був наділений правом здійснювати операції з іноземною валютою, встановивши, що при укладанні оспорюваного договору сторонами погоджені всі істотні умови договору, форма і зміст договору відповідають положенням ст.ст. 215, 203 ЦК України, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав, за викладених вище обставин, для визнання кредитного договору №zpe0ae00000380 від 17.05.2007 року недійсними.

Колегія звертає увагу, що за положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Встановлено судом та підтверджується письмовими матеріалами справи, що оспорювані договори споживчого кредиту та застави підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов вказаних договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач за зустрічним позовом на момент укладення договорів не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваних договорів та в подальшому ОСОБА_2 виконувала умови кредитного договору, що стверджується представленими виписками з особового рахунку за оспорюваним кредитним договором на а.с. 140-143, 146-148 т.1 та квитанціями про виконання ОСОБА_2 умов цього договору на а.с. 149-153 у т.1; оспорювані договори підписані особисто ОСОБА_2, що нею не оспорюється. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не оспорюється і факт отримання кредитних коштів, що також підтверджувалось висновками експертних досліджень, які зазначені вище, а також не оспорюється факт користування кредитними коштами з моменту укладення кредитного договору.

Встановлення експертними висновками №64е\15 судово-економічної експертизи від 17.11.2015 року та №02/03/2016 додаткової судово-економічної експертизи від 28.07.2016 року факту недоотримання ОСОБА_2 тіла кредиту в розмірі 11,00 дол. США та інших наведених вище недоліків, на переконання колегії, не є підставою для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним у повному обсязі, на чому наполягала позивачка за зустрічним позовом. Колегія звертає увагу, що ОСОБА_2 не заявлено позовних вимог про визнання недійсними певних умов (пунктів) кредитного договору.

Приймаючи до уваги достовірне встановлення фактів отримання позивачем за зустрічним позовом кредитних коштів, користування кредитними коштами до цього часу, періодичне виконання умов кредитного договору; враховуючи зміст ч. 5 .ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», де передбачено альтернативу визнанню договору недійсним у вигляді зміни умов договору, що є несправедливими, - суд приходить до висновку, що визнання кредитного договору недійсним у повному обсязі, у даному випадку, є надмірним, призведе до порушення прав та законних інтересів кредитора, який виконав умови кредитного договору в частині надання позивачу кредитних коштів у сумі 27446,73 дол. США (27456,73 дол. США - 11,0 дол. США).

Крім того, відсутні правові підстави для задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору застави рухомого майна від 24.05.2007 року, який було укладено у належній письмовій нотаріальній формі; ознак недійсності вказаний договір не має, права споживача не порушує; протилежне позивачкою за зустрічним позовом не доведено.

Доводи апелянта про порушення банком її права на одержання при укладенні кредитного договору та договору застави доступної, достовірної, необхідної, повної інформації, твердження про введення її банком в оману щодо умов кредитування - є безпідставними, суперечать викладеним вище встановленим фактичним обставинам справи.

Судом не встановлено підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з банку на її користь матеріальної та моральної шкоди у розмірі 500000,0 грн.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Колегія погоджується з висновком районного суду про те, що позивачкою за зустрічним позовом не доведено факту завдання їй збитків банком, не розмежовано матеріальну та моральну шкоду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача (позивача за первісним позовом) матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Крім того, між сторонами існують договірні правовідносини; відповідними договорами кредиту та застави відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Підстави для відшкодування ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди за нормами Закону України «Про захист прав споживачів» - відсутні.

Позовна вимога ОСОБА_2 про заборону ПАТ КБ «ПриватБанк» списувати кошти з рахунку НОМЕР_4, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, відкритого на її ім'я, не є належним способом захисту цивільних прав, відповідно до ст. 16 ЦК України. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія дійшла висновку, що зустрічні позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі. Зважаючи на наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову по суті, посилання місцевого суду на порушення ОСОБА_2, без поважних причин, трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено банком, згідно заяви його представника від 29.12.2015 року (а.с.63-64 т.2), є зайвим, що, однак, не потягло помилки у висновках суду про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, тому колегія дійшла висновку, що рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія наголошує, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог банку про звернення стягнення - ОСОБА_5 в апеляційному порядку не оскаржене, тому суд апеляційної інстанції розглядає дану справу у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Пояснення ОСОБА_5 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції щодо непогодження з рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року, ухваленого у даній справі, про задоволення первісного позову банку щодо звернення стягнення, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки оскарження рішення апеляційного суду, у даному випадку, можливе лише в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Колегія звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що судове рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», про визнання недійсними кредитного договору, договору застави, стягнення матеріальної та моральної шкоди- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді