Постанова № 72383327, 22.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/6786/15-ц Номер провадження 22-ц/775/193/2018

Категорія 51

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.

при секретарі Марченко Я.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 233/6786/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа - Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради) про визнання батьківства за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року (місце ухвалення - м. Костянтинівка Донецької області, головуючий суддя першої інстанції Малінов Олександр Сергійович), -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (третя особа Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради) з позовом про встановлення батьківства.

Зазначала, що з 2005 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, вела з ним спільне господарство та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина - син ОСОБА_7.

ОСОБА_6 визнавав себе батьком їх дитини, але народження дитини вона реєструвала самостійно і за її заявою запис про батька було здійснено відповідно до частини 1 ст. 135 СК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 визнавав себе батьком їх дитини, разом з нею займався вихованням сина, мав намір подати заяву про визнання себе батьком дитини, але ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, просила визнати батьківство ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Костянтинівка Донецької області, щодо її сина ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Костянтинівка Донецької області (а.с. 2-4).

28.01.2016 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій свої позовні вимоги доповнила, а саме, просила внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_7 за №17 від 12.01.2006 року, який здійснений Костянтинівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, в графу «Відомості про батька», зазначити батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України (а.с. 43).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено, що громадянин України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Костянтинівка Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Костянтинівка Донецької області, є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Костянтинівка Донецької області.

Костянтинівському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_7 за № 17 від 12.01.2006 року, зроблений Костянтинівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, в графу «Відомості про батька», зазначивши батьком дитини ОСОБА_6; видати нове свідоцтво про народження.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в розмірі 487,20 грн., витрати, пов'язані із проведенням судової генетичної експертизи, у розмірі 710,13 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5 102,40 грн., всього 6 299,73 грн. (а.с. 187-189).

Не погоджуючись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат, відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07.11.2017 року в частині стягнення з неї судових витрат (судового збору в розмірі 487,20 грн.; витрат, пов'язаних із проведенням судової генетичної експертизи, у розмірі 710,13 грн.; витрат на правову допомогу в сумі 5 102,40 грн.) та ухвалити нове рішення, яким стягнути з неї на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової генетичної експертизи, у розмірі 3,00 грн.; у відшкодуванні інших судових витрат відмовити.

Зазначає, що ухвалою суду від 19.07.2016 року у справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза для вирішення питання чи є ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, біологічним батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2; витрати, пов'язані з проведенням експертизи, були покладені на неї.

Вважає, що суд не врахував її майновий стан та поклав на неї витрати, пов'язані з проведенням експертизи, незаконно. ЇЇ скрутний матеріальний стан підтверджується її зверненням до центру безоплатної вторинної допомоги та отримання такої у зв'язку із тим, що її середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб до основних соціальних і демографічних груп населення.

Крім того, суд першої інстанції надав неправильну оцінку наданих позивачем доказів щодо витрат, пов'язаних з поїздкою на експертизу до м. Дніпра. На підтвердження понесених судових витрат позивачем суду надано проїзні квитки на автобус, згідно яких вона разом з сином їздили у м. Дніпро та назад до м. Костянтинівка - на суму 707,13 грн. Стягуючи зазначену суму судових витрат з відповідача, суд не врахував, що на ім'я позивача та її сина для поїздки до м.Дніпра та назад до м. Костянтинівки відповідачем були придбані ж/д квитки.

Вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 5 102,40 грн. є недоведеними.

Позивачем не надано суду доказів про кількість часу, витраченого адвокатом на його участь у судових засіданнях. В наданому розрахунку зазначена лише кількість часу, витрачена у зв'язку із вчиненням окремих позапроцесуальних дій, а саме, 2 години, вартість яких складає 1 102,40 грн. (551,20 грн. за годину роботи). Витрати у сумі 4 000 грн. за надання правової допомоги у зв'язку із участю адвоката у судових засіданнях є недоведеними.

Крім того, в матеріалах справи є договір про надання правової допомоги адвокатом від 10.12.2015 року зі строком дії один рік, тобто до 10.12.2016 року. Проте надані суду розрахунок витрат на правову допомогу та розписка про отримання адвокатом грошових коштів датовані 14.02.2017 року, тобто після закінчення строку дії договору про надання правової допомоги. В цих документах взагалі не зазначено на підставі якого договору була надана адвокатом правова допомога та отримані відповідні кошти.

Надана розписка про отримання адвокатом грошових коштів не є платіжним документом та не повинна враховуватись судом як доказ понесених судових витрат на правову допомогу. Для підтвердження цих витрат суду мають бути надані копія платіжного доручення, банківська виписка чи прибутковий касовий ордер (а.с. 198-199).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі ордера від 25.01.2018 року (а.с. 257), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні апеляційного суду позивач посилається на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Зазначає, що судова молекулярно-генетична експертиза у справі була призначена саме за клопотанням відповідача ОСОБА_3 і відповідно до ст. 88 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) саме ОСОБА_3, як сторона, що заявила клопотання, має сплачувати витрати на проведення експертизи. На час призначення у справі експертизи відповідач користувалась платними послугами фахівця в галузі права - ОСОБА_9, а до центру безоплатної вторинної правової допомоги вона звернулась вже після отримання висновку експертизи. Жодного разу до суду з клопотанням про звільнення її від сплати судових витрат ОСОБА_3 не зверталася, відповідні докази, що підтверджують її скрутний матеріальний стан не надавала. Отже, поклавши на ОСОБА_3 витрати за проведення експертизи, суд діяв виключно в порядку, встановленому ЦПК України.

Щодо компенсації проїзду для проведення експертизи, то нею заздалегідь відповідачу було запропоновано організувати її та ОСОБА_7 поїздку до м. Дніпро та назад на автобусі, що було обумовлено її вагітністю та віком дитини, яка разом з нею їхала на експертизу. Всупереч цьому ОСОБА_3 поставила її перед фактом, надіславши на її адресу заброньовані останньою на її особисту картку Приватбанку квитки на поїзд, який прибуває до м. Дніпра вночі та повертається до м. Костянтинівка також вночі. Перебування вагітної жінки та малолітньої дитини вночі у м. Дніпро відповідачем забезпечено не було та нічого з цього приводу їй не запропоновано. Повернути заброньовані квитки на поїзд вона не мала можливості, оскільки вони були придбані відповідачем на особисту картку Приватбанку, а відповідач на зв'язок з нею не виходила. Щоб не втратити кошти, які витрачені відповідачем на придбання квитків, а також організувати належним чином поїздку ОСОБА_1 та її сина до експертної установи у м. Дніпро, вона надіслала відповідачу листа та SMS-повідомлення на її телефон 066 316 63 32, яким запропонувала відповідачу звернутися до каси залізничного вокзалу м. Костянтинівка для повернення ж/д квитків. Проте на її дзвінки та пропозиції відповідач не відповідала, як вона вважає, розраховуючи, що вона з сином не поїде до м. Дніпра на експертизу. Щоб не перешкоджати проведенню експертизи, вона змушена була організувати поїздку на експертизу за власні кошти, на що витратила 710,13 грн., зокрема: проїзд до м. Дніпро - 340,00 грн. (2 білета на автобус по 170,00 грн.), пересування місцевим транспортом по м. Дніпро - 3,00 грн. (2 білета по 1,50 грн.), повернення до м. Костянтинівка - 367,13 грн. (2 білета на автобус 205,99+161,14).

Що стосується витрат на правову допомогу, їх розмір доведений необхідними документами. Розгляд справи триває з 29.12.2015 року і інформація про кількість судових засідань наявна в матеріалах справи. В апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних доказів, які спотворюють розрахунок витрат на правову допомогу та не наводить свого розрахунку (а.с. 230-233).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Згідно частини 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі відповідач оскаржує рішення суду лише в частині розподілу судових витрат. Рішення суду щодо суті спору, а саме, визнання батьківства, відповідачем не оскаржується.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) законність і обґрунтованість рішення суду в частині визнання батьківства не перевіряє.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, а тому їй слід присудити понесені нею судові витрати: 1) судовий збір у розмірі 487,20 грн.; 2) витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, зокрема, на проїзд до експертної установи до м. Дніпра у сумі 710,13 грн., які є документально доведеними; 3) витрати на правову допомогу в розмірі 5 102,40 грн., які відповідач та її представник - адвокат ОСОБА_10 під сумнів не ставлять і заперечень з цього приводу не надали та які є підтвердженими розпискою адвоката від 14.02.2017 року, який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 10.12.2015 року.

З таким висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат повністю погодитися не можливо.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України.

Відповідно до частини 3 ст. 3ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, яка діє на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Тобто, правильність розподілу судових витрат, який суд першої інстанції здійснив при ухваленні рішення 07.11.2017 року, апеляційний суд має перевіряти відповідно до норм ЦПК України, які діяли на час постановлення оскаржуваного судового рішення, а саме, в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) в резолютивній частині рішення суд має зазначити, зокрема, розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка поданафізичною особою, встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

З позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 14.12.2015 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28.12.2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у 2015 році з 1 січня установлена мінімальна заробітна плата 1 218 гривень.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання батьківства позивач ОСОБА_1 мала сплатити з позовної заяви судовий збір у розмірі 487,20 грн. (1 218х0,4).

Саме в такому розмірі позивачем ОСОБА_1 і був сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією про його сплату від 14.12.2015 року (а.с. 1).

Відповідно до частини 1 ст. 88ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору на користь позивача, а саме, задовольнив її позовні вимоги про визнання батьківства, він присудив позивачу з другої сторони - відповідача ОСОБА_3 понесені нею і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. у відповідності з нормами частини 1 ст. 88 ЦПК України.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) та ст. 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач обґрунтовано зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач клопотань про її звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору не заявляла і відповідні докази на підтвердження свого скрутного матеріального стану не надавала.

Згідно апеляційної скарги відповідач стягнення з неї судового збору у розмірі 487,20 грн. фактично не оспорює.

Відповідно до ст. 86 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.07.2016 року за клопотанням відповідача ОСОБА_3 у справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, оплата за проведення експертизи покладена на відповідача ОСОБА_3 (а.с. 100).

В матеріалах справи є світлокопія квитанції про сплату ОСОБА_3 Бюро СМЕ ОКП 5 410,69 грн. за послуги від 15.03.2017 року (а.с. 126).

Оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, тобто ухвалив судове рішення не на користь відповідача, відповідно до частини 1 ст. 88ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) підстави для відшкодування відповідачу ОСОБА_3 зазначених судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, відсутні.

Згідно повідомлення Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР" від 28.10.2016 року № 1104 на адресу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області позивач ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_7 мала з'явитися у відділення судово-медичної генетики Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" 28.11.2016 року з 9.00 до 12.00 год. (а.с. 104).

Згідно повідомлення Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР" від 06.12.2016 року № 549 на адресу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області позивач ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_7 з'явилися до експертної установи 28.11.2016 року та здали біологічні зразки для дослідження (а.с. 106).

09.08.2017 року позивач подала до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області клопотання про відшкодування їй витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, зокрема, витрат на проїзд її та сина ОСОБА_7 до місцезнаходження експертної установи до м. Дніпра та назад до м. Костянтинівка Донецької області у сумі 710,13 грн.

На підтвердження зазначених судових витрат позивачем надано:

- 2 квитки на автобус сполученням м. Костянтинівка - м. Дніпро на 28.11.2016 року час відправлення 6.40 год. вартістю по 170,00 грн. кожний; дата продажу 28.11.2016 року, на обох квитках є відмітка про їх продаж ФОП ОСОБА_11 (а.с. 155-156);

- 2 квитки на проїзд у міському тролейбусі та трамваї (Дніпропетровський електротранспорт) вартістю по 1,50 грн. кожний (а.с. 157-158);

- 2 квитки на автобус сполученням м. Дніпро - м. Костянтинівка на 28.11.2016 року час відправлення 14.30 год. вартістю 205,99 грн. та 161,14 грн.; дата продажу 28.11.2016 року, на обох квитках є відмітка про їх продаж ТОВ «АПК «Тікет Південь» (а.с. 159-160).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 45 постанови від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну (стаття 86 ЦПК).

Законом не заборонено оплатити витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, іншою стороною у справі.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" граничний розмір компенсації витрат, які пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно п. 6 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", яка затверджена наказом Мінфіна України від 13.03.1998 року № 59, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору на користь позивача, він у відповідності до частини 1 ст. 88 ЦПК України присудив позивачу з другої сторони - відповідача ОСОБА_3 понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, а саме, проїздом позивача та її дитини до місця знаходження експертної установи для забору біологічних зразків для дослідження, у сумі 710,13 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд незаконно поклав на неї витрати, пов'язані з проведенням експертизи, а саме, з проїздом до місцезнаходження експертної установи, оскільки вона має скрутний матеріальний стан, є необґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 81 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Проте, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач зверталася до суду першої інстанції з заявою про звільнення її від витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, та надавали докази щодо її скрутного матеріального стану.

Надання відповідачу по справі безоплатної вторинної правової допомоги не є доказом її скрутного матеріального стану. Оцінку матеріального стану та наявності підстав для зменшення або звільнення від судових витрат має надати суд, дослідивши надані стороною докази щодо її матеріального стану.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягуючи з відповідача судові витрати, пов'язані з проїздом до місцезнаходження експертної установи, суд не врахував, що на ім'я позивача та її сина для поїздки до м. Дніпра та назад до м. Костянтинівки відповідачем були придбані квитки на поїзд, не спростовують висновків суду.

Позивач визнає, що на її адресу відповідач надіслала квитки на 27.11.2016 року на поїзд, який прибуває до м. Дніпра 27.11.2016 року о 20 годині 31 хвилині, а також на 29.11.2016 року на поїзд, який відправляється з м. Дніпра до м. Костянтинівка о 00 год. 58 хвилин.

Відповідач визнає, що 26.11.2016 року отримала SMS - повідомлення від адвоката позивача про неможливість поїздки до м. Дніпра поїздом з рекомендацією їй повернути квитки. Вона не прийняла заходів для повернення квитків через брак часу. Визнає, що позивач повернути квитки самостійно не могла, оскільки оплату квитків вона здійснювала за допомогою платіжної картки ПриватБанку і повернення коштів за повернення квитків мало відбуватися саме на цю платіжну картку, реквізити якої позивачу не відомі.

Доказів на підтвердження того, що квитки на 27.11.2016 року та на 29.11.2016 року повернуті фактично не були, відповідач суду не надала.

Відповідач визнає, що позивач до придбання нею квитків на потяг через свого адвоката пропонувала їй придбати квитки на автобус або сплатити проїзд автомобілем, але придбати квитки на автобус заздалегідь вона не могла, оскільки квитки на автобус до м. Дніпра в м. Костянтинівці можна придбати лише в день відправлення після прибуття автобуса на автостанцію.

Враховуючи, що позивач станом на час поїздки до експертної установи була вагітна та їхала разом з малолітньою дитиною, апеляційний суд вважає, що позивач мала скористатися більш зручним для неї та малолітньої дитини видом транспорту, зокрема, автобусом, який відправлявся з м. Костянтинівка в день, коли їй необхідно було з'явитися до експертної установи, та в цей же день вона мала можливість повернутися до місця проживання, про що заздалегідь просила відповідача. Крім того, відповідач не забезпечила найм житла для позивача та її дитини в ніч з 27 листопада 2016 року (день прибуття поїзда до м. Дніпро) на 28 листопада 2016 року (день, на який була призначена явка до експертної установи). Позивач своєчасно повідомила відповідача про неможливість її поїздки потягом та своєчасно рекомендувала відповідачу здійснити повернення квитків на потяг.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" затверджено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справ. Так, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати з 01.01.2017 року (згідно із Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII) - 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (до 01.01.2017 року - не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі), за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження витрат на правову допомогу були надані розрахунок витрат на правову допомогу; розписка адвоката ОСОБА_2 від 14.02.2017 року про отримання грошових коштів у сумі 5 102,40 грн. (а.с. 161-162).

Згідно розрахунку витрат на надання правової допомоги ОСОБА_1, який підписаний клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 14.02.2017 року, витрати на надання правової допомоги складають 5 102,40 грн., а саме:

-аналіз правового становища клієнта та його консультування - 1 година - 551,20 грн. (1 378 грн. х 40% х 1 год.);

-підготовка позовної заяви та звернення до суду з позовом - 1 година - 551,20 грн. (1 378 грн. х 40% х 1 год.);

-участь у судових засіданнях - за домовленістю - 4 000 грн. (а.с. 161).

Згідно розписки, яка складена 14.02.2017 року адвокатом ОСОБА_2, він, діючи на підставі свідоцтва Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури НОМЕР_1 від 04.07.2012 року, у зв'язку із наданням правової допомоги ОСОБА_1, пов'язаної з вирішенням в судовому порядку спору про визнання батьківства ОСОБА_6 відносно сина ОСОБА_1 - ОСОБА_7, отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 5 102,40 грн. (а.с. 162).

Відповідно до частин 1, 4 ст. 42 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) повноваження представників сторін мають бути посвідчені, зокрема, довіреністю фізичної особи; повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У пунктах п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Повноваження адвоката ОСОБА_2 на надання правової допомоги у цій справі підтверджуються:

- свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видано ОСОБА_2 на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.07.2012 року № 69 (а.с. 19);

- договором про надання правової допомоги у цивільній справі від 10.12.2015 року, який був укладений між адвокатом ОСОБА_2 та клієнтом ОСОБА_1, згідно якого адвокат зобов'язався надавати правову допомогу клієнту, прийняв на себе обов'язки представляти права та обов'язки клієнта в суді з усіма правами представника, які передбачені ЦПК України, у зв'язку із зверненням клієнта до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області; клієнт також доручає адвокату вивчити та скласти необхідні документи для звернення до суду. Згідно п. 3.1 договору термін його дії складає 1 рік (а.с. 17-18).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу надано розписку адвоката про отримання грошових коштів, яка навіть не засвідчена його печаткою та не є належним розрахунковим документом, складена в порушення податкового законодавства України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розписка адвоката не є належним доказом понесення витрат на правову допомогу, про недоведеність розміру витрат на правову допомогу, є обґрунтованими, що судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 5 102,40 грн.

Суд першої інстанції при розподілі судових витрат, зокрема, при відшкодуванні витрат на правову допомогу, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки щодо доведеності та документального підтвердження витрат не відповідають обставинам справи, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Враховуючи, що позивачем доведені та документально підтверджені лише її витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, зокрема, проїздом до місця знаходження експертної установи та назад в сумі 710,13 грн., відшкодуванню їй підлягають лише ці витрати. Витрати позивача на правову допомогу не підтверджені належними розрахунковими документами, а тому відшкодуванню позивачу не підлягають.

При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 535,92 грн. Проте ці судові витрати відповідачу за рахунок позивача у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги присудженню не підлягають, оскільки відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір. Тобто, судовий збір з апеляційної скарги відповідач сплатила помилково і вона не позбавлена можливості звернутися до суд з клопотанням про його повернення.

Після звернення до суду з позовом ОСОБА_1 у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, яке видано 11.10.2016 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 253) та паспортом громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 252).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року в частині розподілу судових витрат - стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 6 299 гривень 73 коп. змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір в розмірі 487,20 грн., витрати, пов'язані із проведенням судової молекулярно-генетичної експертизи, у розмірі 710,13 грн., всього 1 197 (одна тисяча сто дев'яносто сім) гривень 33 коп.

У відшкодуванні витрат на правову допомогу в розмірі 5 102 грн. 40 коп. ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: Т.В. Космачевська

Ю.М. Мальований

Повний текст судового рішення складений 23 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Л.І. Соломаха