Постанова № 72383300, 22.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/3962/17 Номер провадження 22-ц/775/163/2018

Єдиний унікальний номер 225/3962/17

Номер провадження 22-ц/775/163/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Скиба М.М.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Азевича В.Б., Дундар І.О.

за участі секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №225/3962/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецької міської Ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Дзержинськ Донецької області,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Донецької міської Ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначала, що з 07 липня 1992 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Через те, що у свідоцтві про смерть вказано прізвище чоловіка як «ОСОБА_3», вона вимушена звернутись до суду із вимогою про встановлення факту родинних відносин. Також вказувала, що за життя, а саме 03 липня 2014 року, її чоловік уклав договір банківського вкладу з АТ «Ощадбанк», відповідно до умов якого він вніс на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 102 000 гривень строком на один місяць, з процентною ставкою за депозитом в розмірі 16,6% річних. За життя її чоловік зазначені кошти не встиг зняти з банківського рахунку. Посилаючись на те, що вона, як єдиний спадкоємець після смерті чоловіка ОСОБА_3, у встановлений законом шестимісячний строк, звернулась до Третьої державної нотаріальної контори м. Донецька із заявою про прийняття спадщини, але через те, що м. Донецьк знаходиться на території проведення антитерористичної операції, вона не може здійснити подальшу процедуру оформлення спадщини. Просила встановити факт, що вона - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати за нею право власності на грошовий вклад в розмірі 102 000 гривень та на 16,5% річних за кожний рік до теперішнього часу відповідно до договору № 146074404 на вклад «Депозитний» з АТ «Ощадбанк», укладений 03 липня 2014 року ОСОБА_3, в порядку спадкування.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дружиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання за нею права власності в порядку спадкування є необґрунтованим та винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що через те, що м. Донецьк знаходиться на території, яка тимчасово не підконтрольна, вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в Третій державній нотаріальній конторі, яка з тієї території не виїхала та всі спадкові справи перебувають в м. Донецьку. Також вказує, що висновки суду першої інстанції про недоведеність наявності спадкового майна не відповідають наявним в матеріалах справи доказам. Також, не відповідають фактичним обставинам висновки суду про недоведеність факту звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи, подали заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача Донецької міської Ради не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування в повній мірі не відповідає за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 07 липня 1992 року і по день смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, перебували у зареєстрованому шлюбі.

Також, судом першої інстанції встановлено, що приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Демко М.Л. ОСОБА_1 повідомлено про неможливість оформлення спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3, оскільки за даними Спадкового реєстру спадкову справу вже відкрито Третьою донецькою державною нотаріальною конторою 30.09.2014 року за № 434 . (а.с. 38).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що згідно відповіді Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.06.2017 року, наданій адвокату Семеновій Н.П., Третя донецька державна нотаріальна контора була перереєстрована за адресою: м. Дружківка, вул. О. Кошевого, буд. 27, але фактично державна нотаріальна контора на підконтрольну українській владі територію не перемістилась, архів Третьої донецької державної нотаріальної контори залишився у приміщенні, яке займала Третя донецька державна нотаріальна контора у м. Донецьку та доступ до нього на теперішній час відсутній. (а.с. 18-19).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела обставини, на які посилається у позовній заяві, а також, відсутні докази наявності спадкового майна у вигляді грошових коштів, які б належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Такі висновки суду не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону за наступних підстав.

Статтею 39 Закону України «Про нотаріат» визначено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема видають свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Вказану вимогу позивач ОСОБА_1 не виконала, переконливих доказів звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не подала.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1296 - 1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Виходячи наведених норм матеріального закону, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З відповіді приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Демко М.Л. від 27 вересня 2017 року вбачається, що за даними Спадкового реєстру спадкову справу вже відкрито Третьою донецькою державною нотаріальною конторою 30 вересня 2014 року за №434. По суті нотаріусом лише роз'яснено наявність спадкової справи, відмови у видачі зазначеного свідоцтва лист не містить.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що зазначену відповідь надано ОСОБА_1, а позивачем по справі є ОСОБА_1. (а.с. 38, 9)

Також відсутня у матеріалах справи постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У порушення вимог ст. 263 ЦПК України суд не прийняв до уваги зазначені вимоги закону, доводи та заперечення позивача належним чином не перевірив та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з підстав не подання позивачем доказів наявності спадкового майна.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цій частини позову але з інших підстав.

Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: