Рішення № 72382608, 22.02.2018, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/121/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання – Ганоченко Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебувають у шлюбі з 05 травня 2012 року. Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено запис за № 70. Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи його тим, що спільне життя не склалося у зв’язку з постій ними сварками та різними поглядами на життя та сімейні цінності, відповідач грає, програвав усі гроші, брав кредити, сім’ю не забезпечує, вона була змушені забезпечувати не тільки дитину, але і його. З осені 2017 року між ними припинилися шлюбні відносини, вони перестали вести спільне господарство. Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливі, просить шлюб розірвати.

Також, просила суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини, оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Він офіційно працює, отримує постійну заробітну плату, а отже може надавати матеріальну допомогу.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Щодо законних підстав.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Відповідно до ч.3 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Статтею 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року передбачено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Враховуючи те, що позов визнаний відповідачем (заява від 22.02.2018 року), це визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, сторони припинили шлюбні відносини, дітей віком до одного року сторони не мають, примирятися не бажають, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст.206 ЦПК України.

Також, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обов’язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов’язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов’язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Стаття 27 «Конвенції про права дитини», ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991, та положення «Декларації прав дитини» регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Відповідно до закону батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

На час розгляду справи домовленості між батьками з приводу участі відповідача в утриманні дітей – не досягнуто, а, отже, аліменти підлягають стягненню в порядку ст.181 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

За ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов’язання щодо утримання.

Відомостей про те, чи є у відповідача на утриманні інші діти, непрацездатні особи, про наявність інших обставин, що можуть вплинути на розмір аліментів, суду не надано.

Відповідно ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Оскільки відповідач визнав позов і в цій частині, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в тому розмірі, що просить позивач.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 352,50 гривень.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 206, 141, 142, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 05 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 70.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія АМ № 527671, виданий Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області 22 травня 2002 року, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий ПП «Шмалько» водієм) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серія АО №062813, виданий Марганецьким МВУМВС України в Дніпропетровській області 17 липня 2012 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 січня 2018 року і до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серія АО №062813, виданий Марганецьким МВУМВС України в Дніпропетровській області 17 липня 2012 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6) з державного бюджету (отримувач коштів УДКСУ у м.Марганець; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37857392; банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО) 805012; рахунок отримувача 31218206700028; код класифікації доходів бюджету 22030101) 50 відсотків судового збору, сплаченого 22 січня 2018 року через філію Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» за квитанцією № 1/63, а саме 352 гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія АМ №527671, виданий Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області 22 травня 2002 року, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серія АО №062813, виданий Марганецьким МВУМВС України в Дніпропетровській області 17 липня 2012 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) витрати по сплаті судового збору в розмірі 352 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Рішення суду після набрання ним законної сили направити до Марганецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Судове рішення складено 23 лютого 2018 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна