Рішення № 72382544, 25.01.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.01.2018 Єдиний унікальний номер 205/4919/17

Єдиний унікальний номер судової справи 205/4919/17

Номер провадження 2-а/205/32/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання відмови щодо нарахування індексації щомісячної страхової виплати неправомірною та зобов’язання провести та виплатити індексацію щомісячної страхової виплати, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання відмови щодо нарахування індексації щомісячної страхової виплати неправомірною та зобов’язання провести та виплатити індексацію щомісячної страхової виплати.

В обґрунтування позовних вимог, згідно останніх уточнень, зазначив, що у зв’язку із втратою працездатності відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Горлівка Донецької області позивачу були призначені щомісячні страхові виплати втраченого заробітку.

З 01.09.2014 позивач знаходиться на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області як особа, яка тимчасово переміщена з зони АТО згідно електронної справи.

11 квітня 2017 року звернувся з заявою до відповідача щодо проведення індексації страхової виплати з вересня 2014 року.

Відповідач листом № 593-в від 23.05.2017 повідомив позивачу про те, що відділення буде проводити індексацію враховуючи базовий місяць березень 2017 року (місяць останнього підвищення страхової виплати).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області листом № 963/02 від 23.06.2017 підтвердило припинення нарахування та виплати сум індексації щомісячних страхових виплат з червня 2014 року у зв’язку із зміною місця проживання і звернення із заявою до відділення 11.04.2017, у зв’язку з чим, відсутні підстави для виплати позивачу індексації за минулий період.

Вважає відмову відповідача незаконною та просить визнати неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації щомісячної страхової виплати з вересня 2014 року по теперішній час, зобов’язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію щомісячної страхової виплати з вересня 2014 року по теперішній час та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 письмово просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 письмово просив розглянути справу у відсутність представника, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до приписів частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справа розглядається у відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході судового розгляду встановлено, що у зв’язку із втратою працездатності відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Горлівка Донецької області позивачу були призначені щомісячні страхові виплати втраченого заробітку.

З 01.09.2014 позивач знаходиться на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області як особа, яка тимчасово переміщена з зони АТО згідно електронної справи.

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.11.2014 № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, має фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10 серпня 2014 року (а.с. 53).

11 квітня 2017 року звернувся з заявою до відповідача щодо проведення індексації страхової виплати з вересня 2014 року.

Відповідач листом № 593-в від 23.05.2017 повідомив позивачу про те, що відділення буде проводити індексацію враховуючи базовий місяць березень 2017 року (місяць останнього підвищення страхової виплати).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області листом № 963/02 від 23.06.2017 підтвердило припинення нарахування та виплати сум індексації щомісячних страхових виплат з червня 2014 року у зв’язку із зміною місця проживання і звернення із заявою до відділення 11.04.2017 та згідно з інформацією, наданою відділенням виконавчої дирекції Фонду у Калінінському районі м. Горлівки, індексація страхової виплати не проводилась, у зв’язку з чим, відсутні підстави для виплати позивачу індексації за минулий період (а.с. 56).

З аналізу постанови Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 20 від 11.12.2014 року «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» слідує, що страхові виплати здійснюються особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися, переміщені з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23.09.1999 № 1105-X1V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-УІІІ та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 21 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або JIKK. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами 1, 5 та 6 ст. 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», місто Горлівка Донецької області належить до такого населеного пункту.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Проте на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII) щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, такі обмеження також не встановлені.

Закон України від 15.04.2014 № 1207-V1I «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджується, оскільки відповідно до ст. З цього Закон) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

01.10.2014 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 № 471 установлено, що:

1) особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2014 року № 715, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 531 Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 11 грудня 2014 року прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Крім того, Кабінетом Міністрів України 07.11.2014 було прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно пункту 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 р. № 239, від 26.08.2015 р. № 636) особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначених постанов Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014, № 637 від 05.11.2014, № 595 від 07.11.2014 та постанови Правління Фонду від 11.12.2014 № 20 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Відповідно до частини 4 ст. 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. В цьому переліку зазначено і місто Горлівка Донецької області.

Саме положення пункту 2 Тимчасового порядку щодо припинення фінансування і стало причиною невиплати позивачу індексації страхових виплат в період з червня 2014 року.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та не втрачає цього статусу, а отже має право отримувати страхові виплати за своїм місцем проживання.

Позивачу також повинна була бути виплачена індексація щомісячної страхової виплати у зв’язку зі знецінення доходів, відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078.

Пунктом № 10 Порядку № 1078 встановлено, що у разі коли потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання одночасно із щомісячною грошовою сумою, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплачується пенсія, в першу чергу індексується щомісячна грошова сума, а загальний дохід для зазначених в цьому пункті осіб не повинен перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом № 10 Порядку № 1078 передбачено, що в разі підвищення грошових доходів (зокрема пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування) місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації і значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося, приймається за 1 або 100 відсотків.

У місяці підвищення грошового доходу сума індексації визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Про порушення свого права, а саме, що йому Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області не проводиться нарахування суми індексації, він дізнався у березні 2017 року, після чого відразу звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з відповідною заявою, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущено і позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: в частині зобов’язання нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію щомісячної страхової виплати з вересня 2014 року по квітень 2017 року, оскільки з квітня 2017 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області проводить нарахування та виплату індексації.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірністьйого дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідач в свою чергу не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, тобто не виконав обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1, викладеній у листі № 593-в від 23.05.2017 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації щомісячної страхової виплати з вересня 2014 року по квітень 2017 року, оскільки з відповіді Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 23 червня 2016 року № 963/02 вбачається, що з квітня 2017 року проводиться індексація страхової виплати (а.с. 56).

Підсумовуючи все вищенаведене суд констатує, що відповідачем по справі було порушено право позивача ОСОБА_1 на отримання індексації щомісячної страхової виплати, у зв’язку з чим порушене право підлягає судовому захисту.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки Законом України № 2147 від 03.10.2017 органи Фонду соціального страхування України були виключені з числа осіб, яким надано пільги щодо оплати судового збору, приймаючи до уваги, те, що позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, судовий збір у розмірі 640,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XІІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078, ст.ст. 2, 5, 9, 19, 77, 132, 139, 241-246, 255, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання відмови щодо нарахування індексації щомісячної страхової виплати неправомірною та зобов’язання провести та виплатити індексацію щомісячної страхової виплати – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації щомісячної страхової виплати з вересня 2014 року по квітень 2017 року.

Зобов’язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 індексацію щомісячної страхової виплати з вересня 2014 року по квітень 2017 року.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Г. Остапенко