Вирок № 72380819, 23.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/1791/17 Провадження №11-кп/773/66/18 Головуючий в 1 інстанції Ференс-Піжук О. Р. Категорія:ч.2 ст. 389 КК України Доповідач : Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Денісова В.П., Борсука П.П.,

з участю секретаря Шугалової О.М.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого Улибіна-Вельгуса В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 29 вересня 2017 року,

встановив:

Даним вироком суду ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Замшани Ратнівського району Волинської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 травня 2016 року за ст.291 КК України до покарання у виді виправних робіт, строком на 1 (один) рік з відрахуванням 10% заробітку щомісячно в дохід держави,

засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі, строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71, п.3 ч.1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 травня 2016 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 15 (п'ятнадцять) днів.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, і визначено йому іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1, засуджений 24 травня 2016 року вироком Нововолинського міського суду за ст.291 КК України до покарання у виді виправних робіт, строком на 1 (один) рік з відрахуванням 10% заробітку щомісячно в дохід держави, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання за вищевказаним вироком суду у виді виправних робіт та попереджений працівниками Іваничівського міськрайонного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про кримінальну відповідальність, у зв'язку з невиконанням вироку суду.

11 липня 2016 року ОСОБА_1 з'явився за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, де йому було під особистий підпис, роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді виправних робіт, а також попереджено про наслідки ухилення від відбування покарання.

Наказом начальника ВУКГ ЖКО Нововолинської міської ради за № 335-к від 13 липня 2016 року «Про відрахування із заробітної плати ОСОБА_1» визначено щомісячне відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 10%

Однак, ОСОБА_1, незважаючи на винесені йому попередження, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, допустив прогули без поважних причин, а саме: 17, 18 та 21 листопада 2016 року, наказом № 558-к ВУКГ ОСОБА_1 було оголошено догану та визнано вказані дні прогулами.

Таким чином, ОСОБА_1 злісно ухилився від виконання покарання у виді виправних робіт, чим порушив ч.6 ст.40 Кримінально-виконавчого кодексу України, обов'язки, стосовно порядку та умов відбування покарання та не вийшов більше двох разів протягом місяця на виправні роботи без поважних причин.

Наказами по ВУКГ від 03 лютого 2017 року №46-к, та від 12 червня 2017 року № 258-к, ОСОБА_1, притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Наказом №302-к від 30 червня 2017 року «Про припинення трудового договору (контракту)», ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади вантажника дільниці благоустрою ВУКГ ЖКО Нововолинської міської ради на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ за згодою сторін.

ОСОБА_1 за час роботи у ВУКГ ЖКО Нововолинської міської ради за період з 14 липня 2016 року по 30 червня 2017 року, згідно норм тривалості робочого часу, не відпрацював 35 робочих днів, і з його заробітку на виконання вироку суду не утримано сум в дохід держави.

Також з 01 липня 2017 року по 14 липня 2017 року включно ОСОБА_1 не відпрацював 10 робочих днів, так як був звільнений з ВУКГ ЖКО Нововолинської міської ради за згодою сторін, на підставі власної заяви, і на облік у центр зайнятості, як шукаючий роботу, не став.

Таким чином, загальний строк невідбутого ОСОБА_1, призначеного вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 травня 2016 року покарання складає 45 робочих днів, тобто один місяць, 15 днів.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.389 КК України 1 (один) місяць арешту. На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду від 24 травня 2016 року і остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) місяця 15 (п'ятнадцяти) днів арешту. Вказує, що покарання за сукупністю вироків повинне бути більш суворішим, відповідати загальним засадам призначення покарання. Оскільки при сукупності вироків новий злочин вчиняється після засудження особи за іншим вироком, наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність винного. Тому, звільнення від відбування покарання призначеного за правилами ст.71 КК України суперечить нормам матеріального права.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційної скарги, прокурора, яка апеляцію підтримала і просила її задовольнити, скасувавши вирок місцевого суду та ухваливши новий, обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника, які заперечили апеляцію прокурора і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши її доводи та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки місцевого суду про доведеність вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Посилання прокурора на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону є обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, так як, призначивши покарання за даним вироком, і на підставі ст.71 КК України повністю приєднавши невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Нововолинського міського суду від 24 травня 2016 року, остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 15 днів, і на підставі ст.75 КК України звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання, встановивши однорічний іспитовий строк, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Таким чином, суд фактично вдався до перегляду (так званої ревізії) набраного законної сили вироку Нововолинського міського суду від 24 травня 2016 року, звільнивши ОСОБА_1 від покарання, призначеного даним вироком, яке йому належить відбувати реально. Таке звільнення на думку суду апеляційної інстанції є неприпустимим.

За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що згідно вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України вирок Нововолинського міського суду від 29 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання слід скасувати і ухвалити новий вирок.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд згідно ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу винного, який раніше судимий, і вчинив новий злочин в період відбування покарання за попереднім вироком.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, апеляційний суд не вбачає.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, апеляційний суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання своєї винуватості.

З урахуванням вищенаведених обставин, апеляційний суд призначає ОСОБА_1 за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді арешту в межах санкції даної норми.

А оскільки ОСОБА_1 після постановлення Нововолинським міським судом вироку від 24 травня 2016 року щодо нього, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, тому апеляційний суд на підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком повністю приєднує невідбуту частину покарання у виді виправних робіт за вироком Нововолинського міського суду від 24 травня 2016 року, перевівши за правилами ст.72 КК України, що одному дню арешту відповідають три дні виправних робіт.

Апеляційний суд, вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

В решті вирок суду слід залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, Апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 29 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання із застосуванням ст.75 КК України скасувати та ухвалити новий.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді арешту, строком на 1 (один) місяць.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 травня 2016 року, перевівши за правилами ст.72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню арешту відповідають 3 (три) дні виправних робіт, і остаточно визначити до відбування ОСОБА_1 1 (один) місяць 15 (п'ятнадцять) днів арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У решті вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 29 вересня 2017 року - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді: