Рішення № 72377, 07.08.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2006 р.

Справа № 4/196/06

м. Миколаїв

Позивач: ОКП "Миколаївоблтеплоенерго"

вул.Миколаївська,5-А, м.Миколаїв, 54034

Відповідачі: 1. Військова частина А-0831

вул.Велика Морська,14, м.Миколаїв

2. Міністерство оборони України в особі Головного КЕУ

Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03049

Суддя Дубова Т.М.

В судовому засіданні присутні:

Від позивача – ю/к Савицька О.Е. дов.775/01 від 02.02.2006р.

Від відповідачів 1. ю/к Курманський В.В. дов.667 від 13.06.06.

2. не з”явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 45857,48грн., з яких: 30 000,00грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № ПТО/С-1 від 28.11.2003р., 6382,00грн. збитків від інфляції, 1945,48грн. –3% річних, 5430,00грн. пені та 2100,00грн. штрафу.

Перший відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що договір було узгоджено з відповідним органом (Миколаївською КЕЧ), крім того, згідно директиви Міноборони від 20.01.2005р. та інших директив, відповідачем здійснюється передача кредиторської та дебіторської заборгованості, а також закріпленого за ним військового майна. Наявні матеріали бухобліку свідчать, що кошторисом коштів на виконання договірних зобов’язань не передбачалось, в зв’язку з чим у відповідача не рахується кредиторська заборгованість з моменту складання договору, з вини начальника фінансової служби, якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Другий відповідач про час судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.64 ГПК України, за юридичною адресою, але вимог ухвал суду від 06.07.2006р., 18.07.2006р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав, представник в судове засідання без поважних причин не з”явився.

Розглянувши матеріали справи, на підставі ст.75 ГПК України за наявними документами, заслухавши пояснення представників позивача та 1 відповідача, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з 1 відповідача 30000,00грн. основного боргу, 6382,00грн. збитків від інфляції, 1945,48грн. –3% річних, 5430,00грн. пені та 2100,00грн. штрафу, посилаючись на неналежне виконання ним своїх зобов”язань за договором купівлі-продажу № ПТО/С-1 від 28.11.2003р.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

- 28.11.2003р. позивач та 1 відповідач уклали договір купівлі-продажу

№ ПТО/С-1 (арк.спр.11-13), згідно якого позивач був зобов’язаний продати відповідачу товар, узгоджений умовами договору, а відповідач його оплатити.

- На виконання умов договору, відповідно до специфікації до договору позивач

по видатковій накладній №153 від 16.12.2003р. (арк.спр.13-14) відпустив представнику 1 відповідача за довіреністю ЯЖМ № 845790 (арк.спр.15) товар на суму 30000,00грн., що також підтверджується актом прийому-передачі товару від 16.12.2003р., підписаним представниками та скріпленим печатками обох сторін та протоколом узгодження договірної ціни і рахунком № 150 від 16.12.2003р. (арк.спр.16-18).

- Відповідно до п.3.3 договор та ст.165 УК УРСР, відповідач був

зобов’язаний провести розрахунок протягом 7 днів з моменту отримання рахунку - 27.12.2003р., коли представник 1 відповідача отримав рахунок. Між тим, 1 відповідач свої зобов”язання не виконав , кошти позивачу не перерахував, посилаючись на недофінансування другим відповідачем на визначені цілі, заявиви клопотання про залучення у якості 2 відповідача Міністерство оборони України в особі Головного КЕУ.

Таким чином, заборгованість склала 30000,00грн.

Згідно ст.3 ЗУ “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” , суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Між тим, 1 відповідачем не надано доказів недофінансування другим відповідачем визначених витрат. Згідно його пояснень, кошторисом виділення коштів на виконання договірних зобов’язань не було передбачено. 1 відповідач не довів, що звертався з вимогою до другого відповідача за відповідним фінансуванням. За таких обставин, вина за невиконання умов договору, щодо розрахунків з позивачем не може бути покладена на 2 відповідача, оскільки відповідно до ст.5 Закону, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Згідно п.п.4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний

Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між сторонами виникли у 2003р., згідно рахунку позивача, відповідач повинен був розрахуватись до 03.01.2004р., тобто після введення в дію ЦК України. Отже , правила Цивільного Кодексу України розповсюджується на правовідносини між сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Позивач, згідно ст.664 ЦК України, виконав свої зобов»язання за договором передав товар, відповідач умови договору не виконав, прийнятий товар не оплатив, що є порушенням вимог ст.692 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання повинно виконуватись належним чином. Відповідач доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав, наявність боргу не заперечив.

- Нараховані позивачем за термін з 01.02.2004р. по 31.03.2006р. збитки від

інфляції в сумі 6382,00грн. та 3% річних в сумі 1945,48грн., підтверджені розрахунками позивача, відповідачем не заперечені та підлягають визнанню повністю на підставі ст.625 ЦК України.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 0,1% від на суму 5430,00грн., та 2100,00грн. штрафу у розмірі 7%, які позивач просить стягнути на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, то позов в цій частині підлягає задоволенню частково з огляду на те, що :

- Відповідальність за невиконання зобов”язання сторін за договором

передбачена ними у п.5.1 договору, згідно якого сторони визначили відповідальність відповідно до діючого законодавства.

- Згідно ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське

зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, визнано розмір штрафних санкцій, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах.

Між тим , в ч.6 ст. 231 Господарського Кодексу України передбачено, що

штрафні санкції за порушення саме грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Нацбанку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обмежено подвійною ставкою НБУ.

Таким чином, виходячі зі ставок НБУ судом перераховано пеню в сумі 2826,28грн., на суму та 2603,72грн. пені та 2100,00грн. штрафу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Перший відповідач своїї заперечень належним чином не довів, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю за рахунок першого відповідача, в позові до другого відповідача слід відмовити, судові витрати слід віднести за рахунок 1 відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85ГПК України , господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Cтягнути з Військової частини А-0831 вул.В.Морська,14, м.Миколаїв

(код 24970170) на користь ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" вул.Миколаївська,5-А, м.Миколаїв, 54034 (код 31319242) суму 30000,00грн. основного боргу, 6382,00грн. збитків від інфляції, 1945,48грн. –3% річних, 2826,28грн. пені та 412,72грн. держмита та 106,20рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачеві.

На суму 2100,00грн. штрафу та 2603,72грн. пені в позові відмовити

В позові до другого відповідача - Міністерства оборони України в особі Головного КЕУ відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя

Т.М.Дубова