Рішення № 723742, 26.04.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" квітня 2007 р. Справа № 19/092-07

Розглянувши матеріали справи за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с. Куцівка, Смілянський район

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Бріко”, м. Узин

про стягнення 19969 грн. 78 коп.

суддя Т.П. Карпечкін

від позивача - ОСОБА_1 (паспорт від 06.01.2002року)

від відповідача - не з'явився

обставини справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Бірко” про стягнення 19969 грн. 78 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем невиконанні умови договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме несплачена вартість отриманого товару в сумі 17868 грн. 89 коп. Крім того відповідач відповідно до умов договору зобов'язаний сплатити позивачу штраф в сумі 1786 грн. 89 коп.

Сторони належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 року. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, витребуваних документів не подав, у зв'язку із зазначеним суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу деревного вугілля НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно предмету договору позивач зобов'язувався продати, а відповідач купити, деревне вугілля протягом 2005 року згідно визначеної специфікації. Відповідно до п. 2.3. та п. 2.4. договору, ціна товару визначається у відвантажувальних документах на кожну партію і є необхідним доповненням до даного договору; розрахунок за поставлений товар виконується шляхом перерахування коштів на особовий рахунок позивача.

На підставі п. п. 6.3., 6.4. вказаного договору за безпідставну відмову від оплати отриманого товару відповідач зобов'язався сплатити штраф у розмірі 10 % від суми відмови; у випадку відмови відповідача оплатити поставлений йому товар останній зобов'язувався повернути його у трьохденний термін.

У відповідності до вимог зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 17868 грн. 89 коп., що підтверджується накладними НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року на суму 8669 грн. 45 коп., НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року на суму 130 грн. 24 коп. та НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року на суму 9069 грн. 20 коп. Отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями серія НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року та серія НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Проаналізувавши даний договір, судом встановлено, що він не містить строків проведення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 року було направлено претензію НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, яка за своєю суттю є вимогою оплати товар, що отриманий за вказаним договором на суму 17868 грн. 89 коп.

Відповідачем зобов'язання за договором не виконані, вартість товару у відповідності до п. п. 2.3, 2.4. договору не сплачена, а також у відповідності до п. 6.4. договору товар не повернутий.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення суми поставленого товару обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 17868 грн. 89 коп.

Позивачем, крім того, на підставі п. 6.3. договору заявлено позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 10 % від несплаченої суми в сумі 1786 грн. 89 коп.

Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зазначеного вище пункту договору дана сума штрафу може бути сплачена відповідачем лише у випадку безпідставної відмови відповідача від оплати товару. Позивачем не надано доказів такої безпідставної відмови від оплати.

У відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем відповідних доказів не надано, дані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Крім того, необхідно зазначити, що у відповідності до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види

забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, з аналізу діючого законодавства вбачається, що штраф є забезпеченням виконання зобов'язань і може бути застосований у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Чинним законодавством не передбачено стягнення штрафу у такому вигляді, як безпідставна відмова від оплати у розмірі від суми відмови.

Умовами договору сторони не передбачили забезпечення виконання зобов'язань, оскільки визначене в п. 6.3. договору поняття штрафу не є за своєю суттю штрафом у розумінні діючих норм законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БРІКО” (09161, Київська область, Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Леніна, 68, кв. 55, код 32987230, п/р 260045942 у АППБ “Аваль”, МФО 321121, або з інших поточних рахунків) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (20750, Черкаська обл., Смілянський р-н, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_8 в Смілянському відділенні “Приватбанку”, МФО НОМЕР_9) -17868 грн. 89 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, та судові витрати: 178 (сто сімдесят вісім) грн. 69 коп. державного мита та 105 (сто п'ять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя