Постанова № 72372163, 22.02.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/17787/17

Провадження № 22-ц/787/284/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: ОСОБА_1 (доповідача), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідач – приватне акціонерне товариство "Рівнеазот",

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року (суддя Куцоконь Ю.П.) у справі № 569/17787/17 за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 22 січня 2002 року по 12 квітня 2017 року працював у ПрАТ "Рівнеазот". Згідно наказу № 1086-ВК від 07.04.2017 року його звільнено з роботи за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Проте належну йому заробітну плату відповідачем по даний час не виплачено.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2017 року по 20 листопада 2017 року (150 робочих днів), тобто по день звернення до суду з позовом, у розмірі 39108 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року задоволено позов ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 39108 (тридцять дев'ять тисяч сто вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки ПрАТ "Рівнеазот" не виплатило позивачу належну йому заробітну плату, то згідно ст. 117 КЗпП України, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки є обґрунтованими.

22 грудня 2017 року ПрАТ "Рівнеазот" подано до суду апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.

Наказом № 293 від 10.04.2017 року було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства та оголошено вимушений простій з нарахування працівникам двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Такі обставини потягли за собою затримку у виплаті нарахованої заробітної плати і вихідної допомоги позивачу і заподіяння йому таким чином шкоди. Натомість ця шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожує цивільним правам та інтересам юридичної особи - ПрАТ "Рівнеазот", і цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами, тобто ПрАТ "Рівнеазот" порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками діяло у стані крайньої необхідності.

Відповідно до ч. 2 статті 1171 ЦК України, враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Зважаючи на те, що ПрАТ "Рівнеазот" сплачувало єдиний внесок позивач не був позбавлений можливості звернутися в центр зайнятості після звільнення для отримання виплати допомоги по безробіттю.

31 січня 2018 року ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він покликається на законність рішення суду. Вказує, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за невиплату працівнику заробітної плати. Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не ПрАТ "Рівнеазот" оспорювався. Сплата роботодавцем єдиного внеску не звільняє його від відповідальності за порушення трудового законодавства.

Просить суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Рівнеазот", та наказом № 1086-ВК від 07.04.2017 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с. 8).

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із довідки, що видана сектором з розрахунків з оплати праці бухгалтерії ПрАТ "Рівнеазот" від 19.06.2017 року № 1333, ОСОБА_4, звільненому 12.04.2017 року, належить до виплати 29457,35 грн, що включає: 4232,34 грн – заробітна плата за січень; 4587,89 грн – заробітна плата за лютий; 6362,71 грн – заробітна плата за березень; 14274,41 грн – заробітна плата за квітень (а.с. 9).

Судовим наказом, що виданий Рівненським міським судом Рівненської області 06 листопада 2017 року стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_4 нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 29457 грн. 35 коп.

На час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначений судовий наказ є невиконаним, заборгованість по заробітній плати позивачу не виплачена, що не заперечується відповідачем.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

На підставі вказаних положень трудового законодавства, місцевим судом правомірно стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_4 його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення оскаржуваного рішення у розмірі 39108 грн, що правильно обраховано судом, відповідно до Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підприємство діяло у стані крайньої необхідності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2018 року.

Судді: С.С. Шимків

ОСОБА_2

ОСОБА_3