Рішення № 72370187, 16.02.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1215/17

2/559/112/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

у складі:

головуючого судді Ходак С.К.,

секретаря судового засідання Федчук А.А.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної казначейської служби, Прокуратури Волинської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.10.2007 відносно нього, оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області капітана міліції ОСОБА_3, порушено кримінальну справу по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 166, ч.2 ст. 172 (редакція 1960 року), ч.2 ст.307, ч.2 ст.308. ч.3 ст.364. ч.2 ст.368 КК України. Кримінальна справа неодноразово розглядалась судами. На час досудового розслідування та розгляду справи, судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11.03.2013, ОСОБА_3, визнано невинуватим у вчиненні злочинів та виправдано повністю за недоведеністю вини. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10.09.2013 даний вирок залишено в силі. Згідно ухвати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2014 вирок Дубенського міськрайонного суду та ухвала Апеляційного суд Рівненської області залишена в силі.

На час досудового розслідування та розгляду судами кримінальної справи перебував під слідством та судом з 02.10.2007 по 11.03.2013, а всього, 5 років і 6 місяців. За цей період, з 02.10.2007 по 01.03.2009, його було заарештовано та поміщено до Луцького СІЗО, де він перебував по 01.03.2009. З 04.03.2009, його, ОСОБА_3, було поновлено на посаді оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області. В подальшому, він був переведений до УМВС України у Волинській області на посаду начальника оперативно-пошукового сектору відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, де працював на посаді до 28.12.2010. Звільнився в запас за станом здоров'я, згідно наказу начальника УМВС України у Волинській області за №530 о/с, від 28.12.2010.

У відповідності до п.п.1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконною затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальним законом, що регулює порядок відшкодування шкоди є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Статтею 1 визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених "законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.3 даного Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У відповідності до ст.12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд. що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Практикою розгляду подібних спорів судом касаційної інстанції визначено, що для визначення матеріальної шкоди, завданої громадянину слід керуватись окрім Закону, Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41.

У відповідності до п.11 даного Положення для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ. Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Згідно довідки про доходи №5-31, від 28.04.2017 до часу затримання та засудження на посаді старшого оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області отримав заробітну плату:

1400грн. - за жовтень, листопад, грудень 2007 року;

1460грн. - за січень 2008 року;

1810грн. - за лютий 2008 року.

Середній заробіток бухгалтерією не виведено, за власними розрахунками становить - 1494грн. (сума виплаченого заробітку (доходу) на 5 місяців).

Сума невиплаченої заробітної плати із розрахунку за Положенням становить з березня 2008 року - по лютий місяць включно 2009 року - складає 12 календарних місяців і становить 17928грн. із наступного розрахунку:

- 1494 грн. (середній заробіток) х 12 (календарних місяців) = 17928 грн.

З 03 березня 2009 року було поновлено на посаді старшого оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області із виплатою грошового забезпечення та переведено 04 березня до УМВС України у Волинській області на посаду начальника оперативно-пошукового сектору відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, де працював на посаді до 28.12.2010 із повною виплатою заробітної плати.

Окрім того, на час досудового розслідування та суду було укладено договори про надання правової допомоги із рядом адвокатів. 01.10.2007 було укладено договір із адвокатом ОСОБА_4. На виконання угоди адвокату було сплачено 25000 грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №14/1007. 22.01.2010 було укладено договір із адвокатом ОСОБА_5. На виконання угоди адвокату було сплачено 8000 грн., згідно виданої розписки, від 22.01.2010. 14.10.2010 було укладено договір із адвокатом ОСОБА_6. На виконання угоди адвокату було сплачено 20000 грн.. згідно виданої розписки, від 14.10.2010 та 24.01.2011. 15.03.2012 було укладено додаткову угоду із адвокатом ОСОБА_6. На виконання угоди адвокату було сплачено 20000 грн., згідно виданої розписки, від 18.03.2012, 24.12.2012 та 26.12.2012.Адвокатську угоду із адвокатом ОСОБА_7, через матір обвинуваченого - ОСОБА_8. На виконання укладеного договору про надання правової допомоги по захисту в даній кримінальній справі, представником обвинуваченого - ОСОБА_8 - було сплачено аванс по угоді на суму 15000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01.10.2007 та доплата по цій же угоді на суму 30000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04.06.2008.

Всього ОСОБА_3 було сплачено адвокатам для надання правової допомоги у даній кримінальній справі по його обвинуваченню – 118000 грн.

У відповідності до п.4. 13 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених пунктами 1 і 4 ст.3 Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У відповідності до ст.53-1 КПК України (в редакції 1960 року) у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченою, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності.

Підстави і порядок відшкодування шкоди визначаються законодавством України.

Повідомлення про порядок відшкодування шкоди, як виправданий, від суду не отримував.

Порядок стягнення майнової шкоди визначено ст.1176 ЦК України та нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", регламентовано Положенням «Про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок застосування вимог Цивільного та цивільно-процесуального законодавства України визначено в аналогічних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, згідно ухвал суду від 21.05.2014.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та дали аналогічні пояснення.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в зал судового засідання не з’явився, хоча про день та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Представник Прокуратури Волинської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, дала пояснення згідно поданих письмових заперечень та поданого відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні встановлено, що 02.10.2007 відносно, оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області капітана міліції ОСОБА_3, порушено кримінальну справу по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 166, ч.2 ст. 172 (редакція 1960 року), ч.2 ст.307, ч.2 ст.308. ч.3 ст.364. ч.2 ст.368 КК України. Кримінальна справа неодноразово розглядалась судами. На час досудового розслідування та розгляду справи судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згідно вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11.03.2013 ОСОБА_3, визнано невинуватим у вчиненні злочинів та виправдано повністю за недоведеністю вини. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10.09.2013 даний вирок залишено без змін. Згідно ухвати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.04.2014 вирок Дубенського міськрайонного суду та ухвала Апеляційного суд Рівненської області залишено без змін (а.с.6-16, 17-18, 19-23).

На час досудового розслідування та розгляду судами кримінальної справи, ОСОБА_3, перебував під слідством та судом з 02.10.2007 по 11.03.2013, всього, 5 років і 6 місяців. 02.10.2007 ОСОБА_3 було заарештовано та поміщено до Луцького СІЗО, де він перебував по 04.03.2009, у відповідності до оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №1-167/11.

З 04.03.2009, його, ОСОБА_3, було поновлено на посаді Оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області. В подальшому був переведений до УМВС України у Волинській області на посаду начальника оперативно-пошукового сектору відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, де працював на посаді до 28.12.2010. Звільнився в запас за станом здоров'я, згідно наказу начальника УМВС України у Волинській області за №530 о/с, від 28.12.2010.

Згідно довідки про доходи №5-31, від 28.04.2017 до часу затримання та засудження на посаді старшого оперуповноваженого Луцького МВ УМВС України у Волинській області отримав заробітну плату: 1400 грн. - за жовтень, листопад, грудень 2007 року; 1460 грн. - за січень 2008 року; 1810 грн. - за лютий 2008 року. Сума невиплаченої заробітної плати із розрахунку з березня 2008 року - по лютий місяць включно 2009 року - складає 12 календарних місяців і становить 17928 грн. (а.с.27 зворот).

За час досудового розслідування та розгляду справи судом, ОСОБА_3 було укладено договори про надання правової допомоги із адвокатами. 01.10.2007 укладено договір із адвокатом ОСОБА_4. На виконання угоди адвокату було сплачено 25000 грн., згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №14/1007. 22.01.2010 було укладено договір із адвокатом ОСОБА_5. На виконання угоди адвокату було сплачено 8000 грн., згідно виданої розписки, від 22.01.2010. 14.10.2010 було укладено договір із адвокатом ОСОБА_6. На виконання угоди адвокату було сплачено 20000 грн., згідно виданої розписки, від 14.10.2010 та 24.01.2011. 15.03.2012 було укладено додаткову угоду із адвокатом ОСОБА_6. На виконання угоди адвокату було сплачено 20000 грн., згідно виданої розписки, від 18.03.2012, 24.12.2012 та 26.12.2012. Угода із адвокатом ОСОБА_7 укладена через матір обвинуваченого - ОСОБА_8. На виконання укладеного договору про надання правової допомоги по захисту в даній кримінальній справі, представником обвинуваченого - ОСОБА_8 - було сплачено аванс по угоді на суму 15000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 01.10.2007 та доплата по цій же угоді на суму 30000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04.06.2008 (а.с.28, 29, 30, 31, 32, 112, 113, 117, 118).

У відповідності до п.п.1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконною затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальним законом, що регулює порядок відшкодування шкоди є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Статтею 1 визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій. що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених "законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст.3 даного Закону громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, га прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до ст.4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У відповідності до ст.12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд. що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Практикою розгляду подібних спорів судом касаційної інстанції визначено, що для визначення матеріальної шкоди, завданої громадянину слід керуватись окрім Закону, Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41.

У відповідності до п.11 даного Положення для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ. Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів; при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п.4. 13 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених пунктами 1 і 4 ст.3 Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, обставини викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268ЦПК України, ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (адреса: пр. Відродження 43/4, м. Луцьк) до Державної казначейської служби (адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ), Прокуратури Волинської області (адреса вул. Винниченка, 13, м. Луцьк) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду – задоволити.

Визначити розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_3 незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 135928 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень, з яких 17928 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень – втрачений заробіток, 118000 (сто вісімнадцять тисяч) – суми сплачені у зв'язку з наданням юридичної допомоги.

Стягнути з Держаного бюджету України матеріальну шкоду у розмірі 135928 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, НОМЕР_2, адреса: пр. Відродження 43/4, м. Луцьк), шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.02.2018.

Суддя: