Постанова № 72369900, 21.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №584/308/17

Номер провадження 22-ц/788/302/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний ОСОБА_2»,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року в складі судді Воронкова Д.В., ухваленого у м. Буринь,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

01 березня 2017 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який в подальшому, уточнивши (а.с. 18 - 19, 32-33), мотивувала тим, що за час її перебування в шлюбі з ОСОБА_3 вони 28 вересня 2004 року придбали на спільні кошти нежитлову будівлю № 41 по вул. Кірова, м. Путивль. Шлюб між ними був розірваний на підставі рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20 червня 2011 року. 02 жовтня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» договір іпотеки № 012/15-12/2953-3, відповідно до якого передав банку в забезпечення виконання кредитного договору зазначене нерухоме майно. Як було встановлено рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 16 червня 2014 року: «У матеріалах нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса ОСОБА_6, які були передані до Сумського обласного нотаріального архіву, відсутня нотаріально посвідчена згода ОСОБА_1 на передачу в іпотеку приміщення, що знаходиться за адресою: м. Путивль, вул. Кірова, 41, що підтверджується інформацією, наданою Сумським обласним нотаріальним архівом у листі від 05 червня 2014 року № 842/01-23 (а.с. 90)». Зазначила, що при винесенні заочного рішення Путивльським районним судом Сумської області від 10 грудня 2012 року по справі № 1814/1346/2012, цей факт (відсутність нотаріальної заяви від ОСОБА_1 про згоду на іпотеку) - ніяк не вплинув, не вивчався при винесенні заочного рішення. Оскільки вона не була долучена до слухання справи, то слід вважати, що договір іпотеки № 012/15- 12/2953-3 від 02 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 і ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» не порушував її майнових прав. Виходячи з вищезазначеного, виникла необхідність встановити в судовому порядку той факт, що укладання договору іпотеки № 012/15-12/2953-3 не порушував, (або порушував) майнові чи будь - які інші її права, оскільки, згідно ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, вона залишалась співвласником вказаного нерухомого майна. Встановлення цього факту необхідне для подальшого не оскарження (або оскарження) деяких рішень Путивльського районного суду Сумської області.

Позивач просила на підставі ст. 256 ЦПК України встановити факт того, що заочне рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року по справі № 1814/1346/2012 за позовом ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю за адресою: вул. Кірова, 41 в м. Путивлі Сумської області, власником якої є ОСОБА_3 в рахунок його заборгованості перед ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» та договір іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 012/15-12/2953-3, не порушували її (ОСОБА_1І.) майнові чи будь - які інші права.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року було замінено відповідача по справі з ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» на ПАТ «Комерційний ОСОБА_2».

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому позивач вказує, що вона лише просить встановити факт, що фактично і юридично як 02 жовтня 2007 року (укладення договору іпотеки) так і 10 грудня 2012 року (ухвалення заочного рішення) вона мала ? права власності, якої була позбавлена 29 листопада 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно копії заочного рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року по справі № 1814/1346/2012 року вбачається, що частково задоволенні позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» до ОСОБА_4, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю за адресою: вул. Кірова, 41 в м. Путивлі Сумської області.

Також з вказаної копії рішення вбачається, що 17 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» був укладений кредитний договір, а 02 жовтня 2007 року між тими самими сторонами - договір іпотеки № 012/15-12/2953-3, відповідно до якого ОСОБА_4 передав банку в забезпечення виконання кредитного договору нежитлову будівлю за адресою: вул. Кірова, 41 в м. Путивлі Сумської області (а.с. 41 - 42).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ставлячи питання про встановлення факту, що заочне рішення Путивльського районного суду Сумської області від 10 грудня 2012 року та договір іпотеки від 02 жовтня 2007 року № 012/15-12/2953-3, не порушували її (ОСОБА_1І.) майнові чи будь - які інші права, позивач просила суд ухвалити рішення, яким фактично надати правову оцінку законності укладання вказаного договору та ухвалення вказаного судового рішення, тобто позивач, ставлячи питання про встановлення факту не порушення її прав, обрала спосіб захисту, який не передбачений законом, а в частині, що стосується судового рішення іншого суду, взагалі неприпустимим та незаконним.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 3 ЦПК України та частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обраний позивачем спосіб захисту не охоплюється переліком способів захисту, зазначених в ст. 16 ЦК України. Крім того, можливість встановлення факту в судовому порядку, про який просить позивач з посиланням на ст. 256 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, зі змісту даної норми процесуального закону також не випливає.

Наведені доводи в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_8