Постанова № 7236850, 18.12.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2009 року Справа №2а-6088/09/0870

(16 год. 18 хв.) м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садового І.В.,

при секретарі судового засідання Марченко І.В.,

за участю:

представників позивача: Литвиненка М.В., Кокіна А.Ж.,

представника відповідача: Радової С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефес»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

м.Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення рішення №0001292301/0 від

31.08.2009

03.11.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефес» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення №0001292301/0 від 31.08.2009.

Ухвалою суду від 04.11.2009 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.108 КАС України для приведення її у відповідність до ст.106 КАС України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому ухвалою суду від 24.11.2009 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6088/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 10.12.2009. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.12.2009.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 18.12.2009 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначають, що спірне податкове повідомлення рішення від 31.08.2009 №0001292301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 172624 грн., у тому числі за основним платежем 115083 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 57541 грн. 50 коп., що прийняте на підставі акту перевірки від 21.08.2009 №98/23-5/22156576 є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси підприємства позивача, обмежуючи свободу підприємницької діяльності. В акті перевірки податковою необґрунтовано та незаконно зроблено висновок про порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями). Просить позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення рішення від 31.08.2009 №0001292301/0.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях від 10.12.2009. Зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя за результатами планової документальної перевірки підприємства позивача винесено спірне рішення, яким підприємству визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 115083 грн. за основним платежем та 57541 грн. 50 коп. за штрафними санкціями. Донарахування податку на прибуток відбулось внаслідок того, що підприємство необґрунтовано віднесло до складу валових витрат агентські послуги (а саме, послуги по сприянню в укладанні угод), які фактично не призвели до розширення кола або зміни споживачів, а надані до перевірки документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю. Таким чином підприємством порушено п.1.32, п.5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та надані додаткові докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Шевченківському районі м.Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ефес» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт перевірки №98/23-5/2215676 від 21.08.2009.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями).

В акті перевірки Відповідачем зроблено висновок про заниження Позивачем суми податку на прибуток по наступним періодам:

за 2007 р. у розмірі 69250 грн.

за 2008 р. у розмірі 45833 грн.

всього на суму 115 083 грн.

Як вбачається з акту, цей висновок був зроблений відповідачем з тих підстав, що укладені в перевіряємому періоді ТОВ «Ефес» агентські договори №3 від 01.11.2007 з ТОВ «Таврія Будпостач» та №2 від 01.04.2008 з ТОВ «Легіон Стіл» не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та спрямовані на заволодіння майном держави та доходної частини бюджету.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 31.08.2009 №0001292301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 172624 грн., у тому числі за основним платежем 115083 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 57541 грн. 50 коп.

Також, матеріалами справи встановлено, що позивачем листом від 26.08.2009 №639 до відповідача направлені заперечення до акту перевірки №98/23-5/2215676 від 21.08.2009, висновки про результати яких були направлені позивачу листом від 31.08.2009 №11560/10/23-Г.

Позивачем була надана скарга від 15.09.2009 №692 до ДПА у Запорізькій області, в якій підприємство не зазначило свої вимоги.

За розглядом скарги ДПА у Запорізькій області надано відповідь від 07.10.2009 №4642/10/23-813, згідно якої ТОВ «Ефес» податкові повідомлення рішення не були оскаржені в порядку визначеному законодавством.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 цього Закону.

Згідно п.п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередньо участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Значення терміну «доход» вказаного в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР визначено національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, користування якими передбачено п.1.43 ст.1 цього Закону, в якому зазначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Відповідно до п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, «Доходи» збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.»

Як вбачається з договору №3 від 01.11.2007, укладеного між ТОВ «Ефес» та ТОВ «Таврія Будпостач» його сутністю є сприяння в укладенні угод від імені і за рахунок ОСОБА_3 в сфері оптової торгівлі обладнанням для підприємств торгівлі та громадського харчування. У грудні 2007 між зазначеними підприємствами складено договір виконаних робіт та зазначено перелік підприємств з яким ТОВ «Таврія Будпостач» сприяло в укладенні угод.

Як встановлено перевіркою, до складу валових витрат позивачем віднесено суму агентських послуг у розмірі 277000 грн., при цьому всього укладено договорів на суму 484636 грн. 87 коп., а виплачено винагороди на суму 332400 грн., відсоток винагороди від суми укладених договорів складає 68,6 %.

Згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя наданої на запит ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя про надання загальних відомостей та проведення зустрічної перевірки «Таврія Будпостач» було повідомлено наступне: засновником підприємства є ОСОБА_4, директор ОСОБА_5, яка є і головним бухгалтером ТОВ «Таврія Будпостач», чисельність працюючих (у тому числі за сумісництвом), згідно довідки за формою 1 ДФ три особи (у тому числі директор та головний бухгалтер), за юридичною адресою підприємство не знаходиться про що складено акт від 06.08.2008.

Отже, послуги надавались позивачу підприємством в штаті якого 2 працівника, тоді як ТОВ «Ефес» у своєму штаті має десять менеджерів в обовязки яких і входить пошук покупців для укладання договорів та збут продукції.

В преамбулі акту приймання - передачі наданих послуг за агентським договором №3 від 01.11.2007 зазначено, що акт складається між комерційним агентом ТОВ «Таврія Будпостач», але не вказано його прізвища, від ОСОБА_3 в преамбулі зазначено: «в особі директора ОСОБА_1.», а при підписанні акту зазначено його посаду, як «заступник директора з комерції ОСОБА_1.». Акт не містить інформації про порядок здійснення Комерційним агентом обовязку за договором, а саме які заходи вживались, щодо виконання своїх обовязків за договором, від імені кого укладались договори, не вказаного жодного правочину, що уклався би Комерційним агентом від імені ОСОБА_3, не вказано також хто діяв на підставі довіреності, виданої Комерційному агентові ОСОБА_3, так як саме це є предметом агентського договору №3 від 01.11.2007. В акті не міститься переліку послуг, які надавались ТОВ «Таврія Будпостач», а лише вказані угоди, що укладені між ТОВ «Ефес» та підприємствами: ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбаса», ПП ДОЛ «Романтик», ТОВ «ДПФ «Кодас» та не вбачається звязку між агентським договором №3 та укладанням вказаних договорів позивачем. Крім того, відсутня інформація про фактично досягнуті результати пошуку цих послуг, а саме які маркетингові послуги були надані, в чому вони полягали та як можуть бути використані в подальшій господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із п.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Агентський договір №3 від 01.11.2007 не містить ціни договору, а лише зазначено, що в обовязки ОСОБА_3 входить «виплачувати комерційному агентові винагороду в розмірах та у строках, визначених сторонами у актах виконаних робіт».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності є, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача, що по наданим до перевірки документам не можливо встановити де саме, яким чином, на підставі яких подій, ким та за якою ціною був виконаний агентський договір №3 від 01.11.2007, який фактично не призвів до розширення кола або зміни споживачів, а надані документи не підтвердили звязок даних послуг з господарською діяльність.

Як вбачається з агентського договору №2 від 01.04.2008, укладеного між ТОВ «Ефес» та ТОВ «Легіон Стіл» його умови є аналогічними умовам договору № 3 від 01.11.2007, з тією різницею, що в п.1.4 договору №2 від 01.04.2008 вказано, наступне: «сума договору складає 220000 грн.». Проте, суму договору визначено без зазначення обсягу та кількості послуг, що Комерційний агент повинен виконати.

01.04.2008 між підприємствами складено акт приймання - передачі послуг за агентським договором №2 від 01.12.2008 та визначено перелік підприємств з якими ТОВ « Легіон Стіл» сприяло в укладенні угоди.

В акті зазначено, що «послуги комерційного агента, передбачені згаданим вище Договором, надані Комерційним агентом у встановлений термін, у повному обсязі та із дотриманням інших умов згаданого вище Договору», також вказана загальна вартість послуги, яка склала 220000 грн.

Таким чином, договір з ТОВ «Легіон Стіл», так само як і договір укладений з ТОВ «Таврія Будпостач» не містить жодної інформації про надані послуги, ціну кожної послуги та з чого вона складається.

Як вбачається з матеріалів перевірки, та не заперечується позивачем директор підприємства ТОВ «Ефес» є також директором і підприємства ТОВ «Легіон Стіл», засновниками обох підприємств є одні й ті самі особи (сторінка 13, 14 акту перевірки), які знаходяться за однією адресою в одному приміщенні.

Позивач в даному випадку також користувався послугами менеджерів ТОВ «Легіон Стіл» в штаті якого 4 менеджера, не зважаючи на те, що в своєму штаті має 10 менеджерів до безпосередніх обовязків яких входить вказана робота.

Приходячи до висновку про правомірність висновків податкової про завищення позивачем валових витрат, суд враховує також наступне. ТОВ «Ефес» надавав аналогічні послуги з сприяння в укладенні угод від імені і за рахунок ОСОБА_3 в сфері оптової торгівлі обладнанням для підприємств торгівлі та громадського харчування. Так, в договорі укладеному між зазначеними підприємствами 05.01.2008 за № 1\6 ОСОБА_3 виступає ТОВ «Легіон Стіл», а ТОВ « Ефес» Комерційним агентом. Цей договір повністю ідентичний з тими, де ТОВ «Ефес» виступає ОСОБА_3, а акт приймання передачі послуг, окрім переліку підприємств з якими ТОВ «Легіон Стіл» укладало в той період договори та суми понесених витрат ТОВ «Ефес» не містить жодної інформації про сам обсяг зазначених послуг та понесених саме з підстав цього витрат.

З урахуванням вищенаведеного ТОВ «Ефес» не мало права на збільшення валових витрат, що призвело до порушення вимог п.п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Викладене свідчить, що висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Судові витрати слід віднести на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефес» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення від 31.08.2009 №0001292301/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 23.12.2009.