Ухвала суду № 72367376, 13.02.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________

Справа № 520/9052/17

Провадження № 2-п/520/52/18

УХВАЛА

13.02.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

при секретарі – Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017року по цивільній справі №520/9052/17 за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017року по цивільній справі №520/9052/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.09.2012року у розмірі 48 324,04грн. та судові витрати у розмірі 1600грн.

30.01.2018року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017року по цивільній справі №520/9052/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування наданої заяви заявниця посилається на те, що ніяких повісток до суду вона не отримувала та взагалі не знала про існування спору, зокрема, через обставини, що від неї не залежали.

Так, заявниця вказує, що з травня 2017року її сімейні відносини з колишнім чоловіком - ОСОБА_4 стали нестерпними та загрозливими для психічного здоров'я її та її дітей, у зв’язку з чим, вона вимушена була у екстреному порядку залишити будинок чоловіка, де була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та переїхати жити до свого батька у АДРЕСА_1, де проживала протягом місяця.

Потім, як вказує заявниця, в липні - серпні 2017року вона перебувала у таборі відпочинку разом з дітьми, в вересні - жовтні проживала на квартирі у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2, а з листопада 2017року їй було надано службове житло у гуртожитку Одеського державного екологічного університету, за адресою: м. Одеса вул. Львівська, буд 15-Б, кімната №630, де наданий час вона і мешкає.

Таким чином, на думку заявниці, через поважні обставини вона була позбавлена можливості брати участь у судовому засіданні, знайомитись з матеріалами справи та надавати пояснення та докази.

Також заявниця зазначає, що вона не підписувала власноруч ані Правила користування платіжною карткою, ані Умови та правил надання банківських послуг, ані Тарифів, відтак ніяких кредитних договорів з позивачем не укладала.

При цьому, заявниця вказує, що вона підписувала заяву на видачу їй банківської картки для отримання грошових коштів та розрахунків, однак, ніякі кредитні кошти їй не були потрібні, і в матеріалах справи немає належних доказів підписання сторонами зазначених Правил користування платіжною карткою, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, які, у сукупності із Заявою, могли б свідчити про укладений сторонами у належній формі договір про надання кредиту.

На думку заявниці, оскільки вона вищезазначені документи не підписувала, то не можна вважати, що Умови та правила надання банківських послуг, затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010р., та Тарифи банку, є невід'ємною складовою частиною кредитного договору, якщо вони не містять підпису обох сторін.

Крім того, заявниця вказує, що зі змісту кредитного договору від 03 вересня 2009року № б/н вбачається, що в ньому відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення.

Заявниця стверджує, що позивач власноруч зазначив у позовній заяві та доданій до заяви таблиці розрахунку боргу, що банком в односторонньому порядку змінювалися істотні умови договору кредиту, а саме: кредитний ліміт та тарифи (процент за користування кредитом, зокрема, був односторонньо змінений банком з 30 до 43,20%). При цьому, позивачем не надано до суду доказів, що вона отримувала повідомлення про внесення таких змін до кредитного договору та погоджувала такі зміни.

Такі дії позивача, на думку заявниці, порушують вимоги, викладені у п.3.5. Правил, де передбачено, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Пункти 1.1.90 та 1.3.2.3 Умов та правила надання банківських послуг передбачають обов'язкове інформування позичальника про зміну Тарифів.

Також заявниця зазначає, що позивач не повідомляв її про використання кредитної лінії (рух коштів по її картковому рахунку) та наявність заборгованості за кредитом, у спосіб, передбачений п.п. 2.1.3.9 та 2.1.8.7 Умов та правил надання банківських послуг, шляхом надсилання SMS.

Такі протиправні дії позивача, як вказує заявниця, позбавили її права своєчасно отримати інформацію про несанкціоноване використання її банківської карти для видачі непотрібного їй кредиту, відтак, вжити необхідних заходів, яки б унеможливили виникнення кредитної заборгованості та штрафних санкцій, які є предметом цього судового розгляду.

З урахуванням викладеного, вважаючи, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на непідтверджених фактах, які не відповідають дійсності, оскільки з матеріалів справи незрозуміло кому саме, на який рахунок, на яких умовах та на які цілі видавалися кредитні кошти, ОСОБА_2 звернулася до суду із відповідною заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду.

У судовому засіданні 13.02.2018року заявниця підтримала надану заяву про перегляд заочного рішення суду, просила суд її задовольнити, заочне рішення скасувати.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк”про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання 13.02.2018року не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Для скасування заочного рішення суду необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача у судове засідання, а й те, що аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише при встановленні цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення суду.

Таким чином, з урахуванням того, що підставою для скасування заочного рішення може бути тільки наявність одночасно усіх умов, встановлених ч.1 ст. 288 ЦПК України, а саме: доведеність обставин, що: відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У поданій заяві не міститься жодного посилання на докази, які б на думку суду мали б суттєве значення для вирішення даної справи.

Твердження заявниці в заяві про перегляд заочного рішення на те, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, та не могла бути присутньою у судових засіданнях, оскільки з травня 2017року вона вимушена була залишити будинок чоловіка, де була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та переїхати жити до свого батька у АДРЕСА_1, де проживала протягом місяця, в липні - серпні 2017року вона перебувала у таборі відпочинку разом з дітьми, в вересні - жовтні проживала на квартирі у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2, а з листопада 2017року їй було надано службове житло у гуртожитку Одеського державного екологічного університету, за адресою: м. Одеса вул. Львівська, буд 15-Б, кімната №630, де наданий час вона і мешкає, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з довідки відділу адресно – довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області відповідачка – ОСОБА_2 з 05.03.2010року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41).

Відповідно до ч. 6 та п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином суд зазначає, що ОСОБА_2 направлялися судові повістки за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 123/6, тобто за адресою її реєстрації, які були повернуті поштою із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також, суд зазначає, що з довідки Одеського державного екологічного університету від 30 січня 2018року за №02/30 вбачається, що ОСОБА_2 тимчасово мешкає в студентському гуртожитку №2 Одеського державного екологічного університету разом з дітьми: ОСОБА_5, 2007року народження та ОСОБА_6, 2008року народження, з 01 грудня 2017року.

Однак, з позовом до суду Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” звернулося 03 серпня 2017року, заочне рішення було ухвально 28 листопада 2017року, тобто відповідачка почала мешкає в студентському гуртожитку вже після ухвалення судом відповідного заочного рішення, а під час розгляду справи судові повістки направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання.

Будь-яких доказів того, що з травня 2017року вона переїхала жити до свого батька у АДРЕСА_1, де проживала протягом місяця, в липні - серпні 2017року вона перебувала у таборі відпочинку разом з дітьми, а в вересні - жовтні проживала на квартирі у своєї матері, за адресою: АДРЕСА_2, заявницею надано не було.

Посилання заявниці на те, що ніяких кредитних договорів з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” вона не укладала, та те, що спірний кредитний договір укладений з порушенням чинного законодавства, не обґрунтовується заявницею належними доказами, та рішення суду про визнання недійсним кредитного договору заявницею до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи відповідачкою до заяви про перегляд заочного рішення не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачка – ОСОБА_2 про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, а будь-яких доказів поважності причин неприбуття у судові засідання суду під час розгляду справи не надала, при цьому суд зазначає, що будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи відповідачкою до заяви про перегляд заочного рішення також не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017року по цивільній справі №520/9052/17 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2017року по цивільній справі №520/9052/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2018року.

Суддя Петренко В. С.