Ухвала суду № 72365838, 19.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/56/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 190 (83, 86-1, 143) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 П. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Ремеза П.М.,

суддів: Іванова Д.Л., Драного В.В.,

при секретарі – Піроженко Д.В.,

з участю прокурора – Мартинюка Є.Я.,

потерпілих – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту та заборони відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, розташованих по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2018 рокувідмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту та заборони відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, розташованих по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим не доведено існування обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту, а також, що слідчим не доведено недобросовісність дій набувача - ОСОБА_5 Крім того, квартири про накладення арешту на які просить слідчий, є об’єктами нерухомості, що передбачає їх незмінність, і вказане на думку слідчого судді, є достатнім для збереження їх як речових доказів.

13.02.2018 року від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, до апеляційного суду надійшла поштою апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції та клопотання про поновлення строку на її апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржувану ухвалу постановлено і проголошено без його участі, а про вказану ухвалу слідчого судді від 18.01.2018 року стало відомо лише з клопотання потерпілих, яке надійшло до Кіровоградської місцевої прокуратури 05.02.2018 року, а тому прокурор вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КПК України вказаний строк ним пропущений з поважних причин і тому просить його поновити.

Також, прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як незаконну, необґрунтовану та постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту та заборони відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, розташованих по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький.

Отже прокурор вважає, що вищевказана ухвала слідчого судді є незаконною та повинна бути скасована, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому посилається на те, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також, частинами 10 та 11 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При цьому, прокурор також вказує на те, що як слідує із обставин кримінального провадження, вищевказані квартири є об’єктом посягання, та відповідно - речовими доказами, а тому у відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України добросовісність набувача не впливає на питання щодо накладення арешту.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як видно з оскаржуваної ухвали слідчого та журналу судового засідання за 17 та 18.01.2018 року, будь-який прокурор був відсутній в судовому засіданні в ході розгляду даного клопотання слідчого у місцевому суді (а.м.к.55,65-73). Як пояснив апеляційному суду прокурор Мартинюк Є.Я., він дійсно є процесуальним прокурором у даному кримінальному провадженні, та що саме він погоджував слідчому Вербовому Д.Ф. вказане клопотання про накладення арешту на квартири, однак останній не повідомляв його про результати розгляду даного клопотання слідчим суддею, що пов’язано з його великою завантаженістю на роботі (має у провадженні більше 800 справ), а тому він дізнався про оскаржувану ухвали слідчого судді від 18.01.2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на квартири, лише 05.02.2018 року, коли до нього надійшло відповідне клопотання потерпілих по даному кримінальному провадженню.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що у даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 18.01.2018 року пропущений скаржником з поважних причин, а тому на підставі ч.1 ст. 117 КПК України вважає необхідним його поновити.

Так, вимогами ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність ( якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу ); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12016120020000425 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, а саме по факту заволодіння шахрайським шляхом квартирами № 508, № 937, № 221 та № 901, по просп. Університетському, 21 в м. Кіровограді, законними власниками яких є відповідно ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 і ОСОБА_4

12.01.2016 року до Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшла заява ОСОБА_7, згідно якої 04.01.2016 року вона дізналась про те, що квартира АДРЕСА_1, законною власницею якої вона є, невідомою особою шахрайським шляхом, за договором купівлі-продажу продана іншій особі (а.м.к.9-10).06.01.2016 року подали до відділу поліції аналогічні заяви про заволодіння шахрайським шляхом їх квартирами у цьому ж будинку також ОСОБА_3 - квартира № 937, ОСОБА_8 - квартира № 221 та ОСОБА_4 - квартира № 901 (а.м.к.13,17-18).

За вищевказаними фактами 12.01.2016 року Кіровоградським ВП ГУНП в Кіровоградській області розпочате кримінальне провадження № 12016120020000425 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України (а.м.к.6-7).

Крім того, слідчим відділом Кіровоградського ВП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за аналогічним фактом, а саме з приводу шахрайських дій з боку посадових осіб ПП «Вагран», де є потерпілим ОСОБА_9 (а.м.к.8).

При цьому, як вбачається з долученої до матеріалів клопотання постанови слідчого від 12.01.2018 року вказані у клопотанні слідчого квартири № 508, № 901 та № 937, по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький, на які він просить накласти арешт та які на даний час на праві власності належать ОСОБА_5, визнані по даному кримінальному провадженню в якості речового доказу (а.м.к.46-49).

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також, ч. 10 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 вказаної статті передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з обставин кримінального провадження, вищевказані квартири є об’єктом посягання, та відповідно - речовими доказами по даному кримінальному провадженню, а тому у відповідності до ч.10 ст. 170 КПК України, у даному випадку добросовісність набувача не впливає на вирішення питання щодо накладення арешту.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що накладення арешту шляхом заборони на відчуження на вказані квартири не порушить право власності власника квартир - ОСОБА_5, оскільки у відповідності до вказаних положень законодавства, на них як на частини гуртожитку за адресою: пров. Університетський, 21, м. Кропивницький, діє мораторій на їх відчуження будь-яким чином, крім передачі в комунальну власність.

На даній стадії досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо наявності підстав для накладення арешту на майно, оскільки на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2018 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою у відповідності до вище наведених обставин клопотання слідчого слід задовольнити та накласти арешт із забороною відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, які розташовані по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2018 року задовольнити.

Апеляційну скаргу прокурора кримінальному провадженні ОСОБА_6 про скасування ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2018 року задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.01.2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту та заборони відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, розташованих по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про накладення арешту та заборони відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, розташованих по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький, накласти арешт та заборонити відчуження і розпорядження квартирами № 508, № 901 та № 937, розташованих по проспекту Університетський, 21, в м. Кропивницький і які на праві власності належать ОСОБА_5.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2