Постанова № 72364198, 20.02.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1583/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К.В.Провадження № 22-ц/780/692/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 58 20.02.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Коцюрби О.П.,

при секретарі Шуляку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Мрія-Ц", ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5,-

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ФГ «Мрія-Ц», ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення коштів.

У грудні 2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме, житловий будинок із спорудою за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 125,5 кв.м., реєстраційний номер майна 22952322.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року заяву задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме, житловий будинок із спорудою за адресоюАДРЕСА_1, житловою площею 125,5 кв.м. реєстраційний номер майна 22952322.

У апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відчуження відповідачем майна унеможливить подальше виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день постановлення ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За ч.ч.1-3 ст.152 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день постановлення ухвали) позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачу чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.153 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день постановлення ухвали) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За ч.3 ст.151 ЦПК України (в редакції, яка діяла на день постановлення ухвали) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз'ясненнями в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" з наступними змінами, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.11.2017 року №105797163 про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок із спорудою за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 125,5 кв.м., реєстраційний номер майна 22952322.

Згідно з позовною заявою, ОСОБА_6 звернувся з вимогами про стягнення солідарно, в тому числі і з ОСОБА_2 12 950 361 грн. 39 коп. і як слідує із розписок, кошти ОСОБА_2 бралися ним для особистих потреб, тобто потреб сім'ї, та для потреб Фермерського господарства «Мрія-Ц».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач навів реальні підстави для забезпечення позову, та що існує загроза утруднення виконання рішення суду або його невиконання у разі задоволення позову.

Згідно зі ст.375 ЦПК України (в редакції станом на 07.01.2018 року) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.374, 375, 381 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07 грудня 2017 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: