Постанова № 72364039, 20.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5607/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Місце ухвалення: м. Одеса

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук'янчук О.В.

– ОСОБА_1

в зв’язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління (далі ГУ) Держгеокадастру в Одеській області (з урахуванням уточнених позовних вимог) про:

- визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення власність земельної ділянки ОСОБА_2 від 05 травня 2017 року за вих. №Н-6976/0-3823/6-17 та від 03 липня 2017 року за вих. № Н-11325/0-5877/6-17;

- зобов’язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі Тарутинська РДА) від №103/А-2002 від 05 квітня 2002 року про її надання у приватну власність, і прийняти відповідне рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що розпорядженням Тарутинської РДА від №103/А-2002 від 05 квітня 2002 року ОСОБА_2 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Тарутинського району Одеської області, на підставі чого позивач з 2002 року і по теперішній час користується земельною ділянкою та оплачує земельний податок, що підтверджується довідкою виконкомом Олександрійської сільради від 29 серпня 2017 року за вих.№837. 06 квітня 2017 року позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Однак, відповідачем було повідомлено про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через можливість її віднесення до земель водного фонду. 25 травня 2017 року за вих. №49 Саратським управлінням водного господарства Одеського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України позивачу була надана довідка про те, що земельна ділянка, яка перебуває в її користуванні, не відноситься до земель водного фонду. 08 червня 2017 року позивач повторно звернулась до відповідача з таким клопотанням. 03 липня 2017 року за вих. №Н-11325/0-5877/6-17 відповідач повторно повідомив позивача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки через відсутність відповідної земельної ділянки у переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру згідно Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Позивач вважає, що відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою носять протиправний характер і прийняті усупереч положенням чинного земельного законодавства, оскільки відповідач застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Постановою Кабінету міністрів України від 07 червня 2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними” затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відповідно до якої, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органах Держгеокадастру. З огляду на те, що бажана до відведення земельна ділянка в наведеному переліку відсутня, Головне управління обґрунтовано відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку письмового провадження відповідно ч.6 ст.128 КАС України (в редакції від 03 серпня 2017 року).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Розпорядженням Тарутинської РДА від №103/А-2002 від 05 квітня 2002 року ОСОБА_2 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Тарутинського району Одеської області, на підставі чого позивач з 2002 року і по теперішній час користується земельною ділянкою та оплачує земельний податок, що підтверджується довідкою виконкомом Олександрійської сільради від 29 серпня 2017 року за вих. №837.

06 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням (від 06 квітня 2017 року за №Н-6976/0/5-17) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Олександрівської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

За результатом розгляду клопотання Головне управління листом від 05 травня 2017 року №Л-6976/0-3823/6-17 повідомило заявника про те, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, на території Одеської області. За наявною інформацією та з розгляду графічних матеріалів, які були додані до заяви вбачається, що земельна ділянка розташована на заболочених землях, які можливо віднести до земель водного фонду. Враховуючи викладене, Головне управління відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу.

На адресу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 08 червня 2017 року за №Н-11325/0/5-17 повторно надійшло клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,5 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Олександрійської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

За результатом розгляду даного клопотання Головне управління листом від 03 липня 2017 року №Н-11325/0-5877/6-17 повідомило заявника про те, що Постановою Кабінету міністрів України від 07 червня 2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, відповідно до якої, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органах Держгеокадастру. Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність бажаної до відведення земельної ділянки в наведеному переліку, Головне управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розміщеній на офіційному веб-сайті ГУ Держгеокадастр в Одеській області інформації про земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в Тарутинському районі Одеської області буде виставлено 53 земельні ділянки загальною площею 713,9845 га, однак бажана ОСОБА_2 земельна ділянка в означеному переліку відсутня, а тому рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 03 липня 2017 року №Н-11325/0-5877/6-17, яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є обґрунтованим.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Ст. 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частина 7 ст. 118 ЗК України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч.7 ст. 118 ЗК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням, викладеним у формі листа від 03 липня 2017 року №Н-6976/0-3823/6-17, ГУ Держгеокадастру в Одеській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,250 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Олександрійської сільської ради Тарутинського району Одеської області у зв'язку з набуттям чинності Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07 червня 2017 року.

Судова колегія звертає увагу на те, що вказаний лист не містить, передбачених ч.7 ст. 118 ЗК України, підстав для відмови позивачу у наданні дозволу.

Таким чином, такий документ не має правового значення і не може трактуватись як належний розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Олександрійської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вперше ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ще 06 квітня 2017 року.

Однак, 05 травня 2017 року за вих. №Н-6976/0-3823/6-17 відповідачем було повідомлено про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки через можливість її віднесення до земель водного фонду за наявною у відповідача інформацією та на підставі доданих до клопотань графічних матеріалів.

25 травня 2017 року за вих. №49 Саратським управлінням водного господарства Одеського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України позивачу була надана довідка про те, що земельна ділянка, яка перебуває в її користуванні, не відноситься до земель водного фонду, оскільки розташована на відстані 80 м від урізу річки Сарата, що належить до малих річок та має прибрежну смугу шириною 25 м.

Таким чином, вищезазначеними обставинами підтверджується неправомірна відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

В результаті чого, ОСОБА_2 була змушена повторно (08 червня 2017 року) офіційно звернутись на адресу відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка не належать до водного фонду.

Судова колегія вважає, що посилання відповідача у спірному рішенні на Постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07 червня 2017 року №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є необґрунтованим, оскільки вказана Постанова на момент звернення позивача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не набула чинності (вказана постанова набрала чинності лише 17 червня 2017 року - опублікування "Урядовий кур'єр" 2017, №111 від 17 червня 2017 року), а тому в силу закріпленого у ч.1 ст. 58 Конституції України принципу незворотності дії нормативно-правового акта в часі, ця Постанова Кабінету Міністрів України не поширюється на спірні правовідносини.

Також, судова колегія вважає, що вищевказана Постанова Кабінету Міністрів України не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність та не прийнята відповідно до певного закону чи на виконання такого закону, яким регулюються вимоги щодо обмеження розташування земельних ділянок, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, тобто алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері.

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у формі листів від 05 травня 2017 року за вих. №Н-6976/0-3823/6-17 та від 03 липня 2017 року за вих. №Н-11325/0-5877/6-17 прийняті неправомірно, оскільки не дотримано вимог чинного законодавства, зокрема, не вказано підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, виключний перелік яких передбачено ч.7 ст. 118 ЗК України.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення власність земельної ділянки ОСОБА_2 від 05 травня 2017 року за вих. №Н-6976/0-3823/6-17 та від 03 липня 2017 року за вих. №Н-11325/0-5877/6-17.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від №103/А-2002 від 05 квітня 2002 року про її надання у приватну власність, та прийняти відповідне рішення.

Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт КЕ807825, виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області 13 листопада 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за подачу адміністративного позову та 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) гривень за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.