Постанова № 72363905, 21.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/23773/17

Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

21 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року (ухвалена в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасуваня постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

6 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасуваня постанови про накладення штрафу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

30 січня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що судом першої інстанції при винесенні даної ухвали було дотримано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року не підлягає скасуванню. Крім того, зазначено про розгляд справи без їх участі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів протокольною ухвалою від 13 лютого 2018 року визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 29 червня 2017 року директором Департаментом архітектурно - будівельного контролю Вінницької міської ради Чернегою О.М. було прийнято постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 60 624 грн.

Позивач вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали виходив з того, що позовна заява подана з пропущенням строку звернення, а отже наявні підстави для залишення її без розгляду на підставі ст.100 КАС України ( в редакції, яка діяла на час розгляду адміністративної справи).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 12 розділу VII Перехідних положень КАС України від 03 жовтня 2017 року заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1 - 3 ст. 99 КАС України ( в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України ( в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналізуючи вищезазначені приписи КАС України, колегія суддів зауважує, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається як на поважні, суд мав виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що оскаржувана постанова приймалась без його участі, повідомлені про її винесення позивач не отримував. При цьому зазначив, що її існування дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП 54523369, а саме 02.11.2017 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції від 02.11.2017 року Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с.59-60). Після чого позивач 06.11.2017 року звернувся до суду про її скасування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України ( в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення) встановлювалось, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Колегія суддів зазначає, що в порушені вказаної норми судом першої інстанції не встановлено коли позивач дізнався про порушення свого права: чи було належним чином повідомлено позивача про винесення оскаржуваної постанови чи позивач особисто в інший спосіб його отримав або дізнався про нього.

Таким чином, суд першої інстанції, не встановив обставини вказані вище, прийшов до передчасного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, не надав належну оцінку поважності причин такого пропуску.

При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази отримання позивачем оскаржуваної постанови для можливого звернення до суду та будь - яких доказів, що ОСОБА_2 було відомо про її існування до 02.11.2017 року.

Таким чином, строк для звернення до адміністративного суду в даному випадку обчислюється з моменту коли позивач мав повну, реальну та об'єктивну можливість звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Таким чином, оцінивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для залишення адміністративного позову без розгляду передбачені ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення), відсутні.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасуваня постанови про накладення штрафу скасувати.

Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.