Постанова № 72363610, 21.02.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/3618/17 Головуючий у 1-й інстанції: Сьоцька Л.А.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

21 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

17.08.2017 позивач, ОСОБА_2, звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил №1233/40800/17 від 28.07.2017.

- провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу правопорушення.

- стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29.01.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №1233/40800/17 від 28.07.2017, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України і надіслано справу на новий розгляд Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в адміністративному позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в разі неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове зсідання не з"явились, позивач повідомив суд про розгляд справи у його відсутності та просив відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 03.11.2016 ОСОБА_2 ввіз на митну територію України через пункт пропуску Чернівецької митниці ДФС України транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Tiguan», який знаходився у використанні, модельний рік 2012, календарний рік випуску 2012, тип двигуна дизель, номер двигуна НОМЕР_1, об'єм двигуна 1968 см3, потужність двигуна 103 кВ, номер кузова - НОМЕР_2, тип кузова універсал, колір білий.

В електронному витязі експортної митної декларації №16LTKR5000EK018909 від 03.11.2016 та FAKTURA (інвойсі) №39575 від 03.11.2016 зазначено, що фактурна вартість транспортного засобу становить 14900,00 євро.

При ввезенні даного транспортного засобу на митну територію України позивач до митного контролю та митного оформлення подано наступні документи: рахунок-фактуру №39575 від 03.11.2016, де фактурна вартість транспортного засобу становить 10500 євро, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.07.2012 та №МТК-К-0-193/12-00027.

Відповідно до наданих позивачем документів 09.11.2016, а також згідно списку електронних повідомлень з ЦБД, який міститься в АСМО «Інспектор», особою уповноваженою на роботу з митницею ФОП «ОСОБА_3Т.» сформовано електронне повідомлення, в складі якого подано електронну митну декларацію з внутрішнім №2038 та електронні копії паперових документів, що подаються митному органу разом з ЕМД.

В графі 22 ЕМД ІМ40ДЕ №40800021/2016/001907 та у рахунку-фактурі №39575 від 03.11.2016 вказано, що фактурна вартість транспортного засобу становить 10500 євро.

З врахуванням інформації про вартість транспортного засобу «Volkswagen», модель «Tiguan», номер кузова - НОМЕР_2, 2012 року випуску, отриманої від митних органів Литовської республіки, а саме 14900,00 євро (420428,28 гривень по курсу НБУ станом на 09.11.2016) сума необхідних для сплати податків та зборів по ЕМД ІМ40ДЕ №40800021/2016/001907 від 09.11.2016 повинна була становити 154327,55 грн. (мито 42042,93 грн., акциз 18158,48 грн., ПДВ 96126,14 грн.), що на 39729 грн. 16 коп. більше ніж фактично сплачено.

05.07.2017 головним державним інспектором відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї УПМП Чернівецької митниці ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №1233/40800/17.

28.07.2017 заступником начальника Чернівецької митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_4 винесено постанову в справі про порушення митних правил №1233/40800/17, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119187 грн. 48 коп.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, оскільки вважає що відповідачем порушено строк притягнення до адміністративної відповідальності позивача, з урахуванням чого й звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оформлення та засвідчення певних документів в справі не відповідає вимогам ч.8 ст.94 КАС України, оскільки іноземні офіційні документи повинні бути легалізовані у встановленому порядку. Таким чином, зазначені документи не можуть бути визнані судом допустимими доказами у справі, а тому суд не бере їх до уваги. Та того, що суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пункт 1 ч.1 статті 50 МК України передбачає, що для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.

Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Також, згідно з ч.1 ст.467 МК України,- якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Виходячи з наведених норм законодавства, встановлених обставин та згідно з матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не було пропущено строк накладення адміністративного стягнення на позивача.

Також необхідно врахувати й той момент, що певні завірені копії документів по справі були складені на іноземній мові, а саме: електронний витяг експортної митної декларації №16LTKR5000EK018909 від 03.11.2016, копію FAKTURA (інвойсу) №39575 від 03.11.2016 та підтвердження про оплату щодо експорту з митної території Литви до України транспортного засобу марки «Vokswagen», модель «Tiguan», кузов НОМЕР_4.

Розглядаючи це питання суд першої інстанції врахував положення ч.8 ст.94 КАС України, згідно яких іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Та зазначив, що оформлення та засвідчення зазначених вище документів не відповідає вимогам ч.8 ст.94 КАС України, оскільки іноземні офіційні документи повинні бути легалізовані у встановленому порядку. Таким чином, зазначені документи не можуть бути визнані судом допустимими доказами у справі, а тому суд не бере їх до уваги.

З таким твердженням суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.8 ст.94 КАС України, згідно яких іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Однак, згідно п.5 ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.351 МК України однією з підстав для проведення документальної невиїзної перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Нормами п.5 ч.1 ст.352 МК України передбачено право органів доходів і зборів використовувати під час проведення перевірок отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Також п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, орган доходів і зборів має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

А тому, згідно ст.3 Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в боротьбі з порушеннями митного законодавства від 04.08.1993,- митні адміністрації Сторін за власною ініціативою чи по запиту здійснюють особливий нагляд за: а) особами, про яких відомо або які підозрюються в порушенні митного законодавства іншої Сторони; б) переміщенням товарів або платіжних засобів, про які митною адміністрацією однієї з Сторін повідомлено митній адміністрації іншої Сторони, що вони задіяні у широкомасштабному незаконному обігу на території цієї країни; в) будь-якими транспортними засобами, про які відомо, що вони використовуються з метою порушення митного законодавства іншої Сторони або підозрюються в цьому; г) місцями, що використовуються для зберігання товарів, які призначаються для широкомасштабного нелегального обігу на території іншої Сторони. 2. В межах своєї компетенції митні адміністрації Сторін не дозволятимуть: а) вивезення товарів, про які відомо, чи у відношенні яких є достатні підстави припускати, що вони вивозяться на територію іншої Сторони для іншої мети, ніж законний торговельний обіг між територіями держав Сторін; б) вивезення товарів, ввезення яких на територію країни іншої Сторони заборонене.

Згідно з ч.1 ст.17 даної Угоди, обмін допомогою, передбачений цією Угодою, здійснюється безпосередньо митними адміністраціями Сторін.

Відповідно до ст. 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з абз.1 ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

А відповідно до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, вказаними нормами законодавства, яке регулює порядок притягнення до адміністративної відповідальності осіб особливого порядку легалізації доказів (письмових документів) виданих органами іноземних держав.

Згідно з ч.2 ст.3 Гаагзької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961, дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами-учасницями Конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Також необхідно зазначити, що позивач у своїй позовній заяві не вказує, що дані документи не є доказами по справі та не можуть бути використані при прийняті рішення та не відповідають дійсності (фактичній ціні товару).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що завірені копії документів по справі складені на іноземній мові, які не взяв до уваги суд першої інстанції, відповідають вимогам ч.8 ст.94 КАС України та визнаються письмовими доказами без їх легалізації та їх використання не заборонено іншими нормативно-правовими актами, в тому числі для органу, який притягає особу до адміністративної відповідальності..

Відповідно до ст. 487 Митного кодексу України щодо правового забезпечення провадження у справах про порушення митних правил вказано, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Також зазначимо, що згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 489 Митного кодексу України визначено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил:

- посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції не здобуто доказів, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимог ст.ст.9,10 КУпАП та ст.489 МК України.

Отже, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та доказам, які містяться в матеріалах справи, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України задовольнити повністю.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.272 КАС України оскарженню не підлягають.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.