Постанова № 72363608, 16.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/2604/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання

позивач: ОСОБА_1

представник відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» в особі ліквідаційної комісії на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року (головуючий суддя Остап’юк С.В. м. Івано-Франківськ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» до Снятинського відділення Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

13.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» (надалі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Снятинського відділення Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі– відповідач) про визнання протиправними дій, скасування рішення про опис майна у податкову заставу №1 від 16.06.2016 та зобов’язання звільнити майно з податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом направлено заяву про визнання кредиторських вимог та внесення їх до проміжного ліквідаційного балансу, прийнято рішення про опис майна у податкову заставу за №1 від 16.06.2016 та складено акт опису майна.

Вважає, що погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством здійснюється в порядку черговості задоволення кредиторських вимог у відповідності до Цивільного кодексу України, балансова вартість, переданого у податкову заставу, майна перевищує суму податкового кредиту, а тому не підлягає опису у податкову заставу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що незаконність рішення суду полягає в тому, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови не дає оцінки наслідкам розпочатої процедури ліквідації позивача, хоча в мотивувальній частині процитовані п.п. 97.2, 97.4. ст. 97 ПКУ та ч. 9 ст. 111, ч. 1 ст. 112 ЦКУ, на застосуванні яких наполягав позивач.

Відтак, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20.03.2006 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я».

03.02.2012 року головою комісії з проведення реорганізації державної податкової інспекції в Снятинському районі прийнято рішення за № 2 про опис майна у податкову заставу.

01.10.2012 року відповідачем направлено позивачу заяву про визнання кредиторських вимог в зв’язку з процедурою припинення, шляхом ліквідації ТзОВ «Карпатське пір’я» в сумі 306 577, 98 гривень.

Позивачем повідомлено контролюючий орган про відмову у визнанні кредиторських вимог, що підтверджується повідомленнями за № 34, 35 від 26.10.2012 року.

Встановлено, що згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 2а-3861/12/0970 від 29.01.2013 року у позивача наявний податковий борг в розмірі 482 834, 53 гривень та згідно податкової декларації з податку на прибуток, податкового повідомлення-рішення, податкових декларацій за № НОМЕР_1 від 27.01.2012 року, № НОМЕР_2 від 18.09.2012 року на суму 1 556, 29 гривень.

02.12.2015 року держаною податковою інспекцією у Снятинському районі прийнято рішення за № 2 від 02.12.2015 року про погашення усієї суми податкового боргу позивачем, направленого податковим органом позивачу 02.12.2015 року (вих. №2712/10/09/12-23/1070).

Також контролюючим органом направлено банківській установі інкасовані доручення (розпорядження) за №№1801-23, 1802-23, 1803-23 від 02.12.2015 року для стягнення податкового боргу з сплати податку на прибуток в розмірі 481 350, 77 гривень, згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду за № 876/5675/13 від 28.09.2015 року, які повернуті без виконання відповідно пунктів 10.9, 12.7, 12.8, 12.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, у зв’язку із накладенням арешту на рахунки за іншими виконавчими документами та відсутністю коштів на рахунках.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» від 21.04.2016 розпочато процедуру припинення товариства, шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію.

21.04.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення: в стані припинення, за рішенням засновників.

Відповідачем направлено ліквідаційній комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» заяву за №60/10/09/12-23/29 від 09.06.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 484 390, 82 гривень та внесення до проміжного ліквідаційного балансу для задоволення вимог згідно з черговістю, встановленій частиною 1 статті 112 Цивільного кодексу України.

16.06.2016 року керівником контролюючого органу прийнято рішення за № 1 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» у податкову заставу та наказом за №150 від 16.06.2016 року призначено податкового керуючого.

На момент прийняття керівником контролюючого органу рішення про опис майна у податкову заставу позивач не визнав кредиторських вимог, однак, подав відповідачу фінансовий звіт за 2015 рік та податкову декларацію з податку на додану вартість за 2015 рік.

Податковим керуючим, на підставі рішення про опис майна у податкову заставу за № 1 від 16.06.2016 року, здійснено опис майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я», за адресою: вулиця Січових Стрільців, 42А, село Красноставці, Снятинський район, Івано-Франківська область, у відповідності до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, про що, в присутності голови, секретаря Красноставської сільської ради та житель села Красноставці, складено акт опису майна за №1 від 16.06.2016 року.

Згідно свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №767340 Товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» на праві приватної власності належить нежитлові приміщення, за адресою: вулиця Січових Стрільців, 42А, село Красноставці, Снятинський район, Івано-Франківська область.

Після реєстрації податкової застави, Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я», повідомив контролюючий орган про те, що за результатами розгляду заявлені вимоги визнані у повному обсязі та включені до проміжного балансу, а вимоги Снятинського відділення Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області мають задовольнятися у третю чергу, що підтверджується повідомленням за № 17 від 30.06.2016 року.

Контролюючим органом направлено ліквідаційній комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» повідомлення за № 234/10/09/12-23/78 від 28.07.2016 року про прийняття позивачем рішення щодо самостійного проведення експертної оцінки описаного майна, шляхом укладення договору з оцінювачем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що для забезпечення виконання платником податків свої зобов’язань майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає з дня виникнення податкового бору. У разі, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, то право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності у повному обсязі. Включення майна до акта опису здійснюється на підставі рішення контролюючого органу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії контролюючого органу про передачу у податкову заставу майна позивача, що належить йому на праві приватної власності, яке є неподільним, є правомірними, оскільки судом не встановлено підстав для скасування рішення про опис майна у податкову заставу, а підстави для звільнення з податкової застави майна позивача встановлені пунктом 93.1 статті 93 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками та зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Законодавець встановлює дві підстави виникнення права податкової застави:

несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ст.89 Податкового кодексу України, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Встановлення співвідношення між балансовою вартістю майна, на яке поширюється право податкової застави, та сумою податкового боргу платника податків відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005: «Розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов’язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов’язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків».

У разі коли балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш, ніж двох понятих.

У разі коли платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документи, необхідні для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

У разі коли орган державної податкової служби приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення. До прийняття відповідного рішення органом державної податкової служби платник податків не має права відчужувати таке майно.

У разі відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби, відповідно до ст. 124 Податкового кодексу України, платник податків сплачує штраф у розмірі вартості відчуженого майна.

У відповідності до статті 90 Податкового кодексу України встановлюється пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави).

Вказаною нормою визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Таким законом є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб щодо рухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з яким закон пов’язує виникнення прав і обов’язків щодо рухомого майна.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (ст. 4) встановлено, що обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення. Відповідно до ст. 37 зазначеного Закону податкова застава належить до публічних обтяжень.

В силу вимог п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку передбаченому цією статтею.

Відповідно до п. 89.3. ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У пункті 2.7 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів від 10 жовтня 2013 року № 572, зазначено у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов’язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган доходів і зборів про наявність такого майна. Орган доходів і зборів зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Згідно частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України у випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Згідно частини 8 даної статті Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

У відповідності до частини 9 статті 111 цього Кодексу виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу не позбавляє права платника податків у разі його ліквідації, не пов’язаної з банкрутством, на задоволення вимог його кредиторів в порядку черговості, встановленої частиною 1 статті 112 Цивільного кодексу України та не перешкоджає додержанню процедури ліквідації товариства, що не пов’язане з його банкрутством і відповідає меті визначеній статтею 88 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатське пір’я» в особі ліквідаційної комісії залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року по справі № 809/842/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 16.02.2018 року.