Рішення № 72363529, 13.02.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8965/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий-суддя Едер П.Т.

секретар Репета К.М.

з участю представників: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2; ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 відділ Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

у с т а н о в и в :

15.11.2017 ОСОБА_7, діючи через свого представника адвоката ОСОБА_8, звернувся в суд з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, надалі – нотаріус ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», надалі – Банк, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 відділ Державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, надалі – ОСОБА_6 ВДВС, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У своєму позові ОСОБА_7 просить суд виконавчий напис, вчинений нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №4676 від 02 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь Банку заборгованості, не сплаченої в строк за Кредитним договором б/н від 22.05.2006 у загальному розмірі 30’232,98 грн. (тридцять тисяч двісті тридцять дві гривні 98 копійок) та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1’800 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.), визнати таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з нотаріуса ОСОБА_5 та Банку у рівних частинах на користь ОСОБА_7 судові витрати, понесені останнім у зв’язку з розглядом справи за цією позовною заявою.

В обґрунтування підстав наведених вимог позивач покликається на чотири обставини:

- нотаріус ОСОБА_5 в порушення вимог частини 1 статті 88 Закону України від 02.09.1993 №3425-XII «Про нотаріат», надалі – Закон №3425-XII, абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом від 22.02.2012 № 296/5 Міністерства юстиції України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, надалі – Порядок № 296/5,а також у змові з Банком у порушення вимог пункту сьомого абзацу другого частини 11 статті 11 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII «Про захист прав споживачів», в редакції Закону України від 17.12.2009 №1779-VI, надалі – Закон №1779-VI, оформив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_7 на користь Банку заборгованості за Кредитним договором №б/н від 22.05.2006, тобто споживчого кредиту, строк давності якого минув;

- нотаріус ОСОБА_5 в порушення вимог абзацу четвертого частини 1 статті 89 Закону №3425-XII, абзацу п’ятого пункту 4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 у виконавчому написі не зазначив місце роботи ОСОБА_7, як боржника-фізичної особи;

- нотаріус ОСОБА_5 в порушення вимог частини 1 статті 87 Закону №3425-XII, підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 вчинив виконавчий напис не на Кредитному договорі №б/н від 22.05.2006, укладеному між Банком та ОСОБА_7, тобто не на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість, а у вигляді окремого (самостійного) документа.При цьому між Банком та ОСОБА_7 жодного кредитного договору з номером б/н саме 22 травня 2006 року не укладалось, а такий було укладено 16 травня 2006 року, що підтверджується матеріалами цивільної справи №466/6428/15-ц Шевченківського районного суду м. Львова, в якій Банк у своїй позовній заяві сам надав копію вказаного договору;

- Банк, звертаючись до нотаріуса ОСОБА_5 для вчинення виконавчого напису, в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦКУкраїни діяв недобросовісно, оскільки з метою отримання на свою користь стягнення з ОСОБА_7, а відтак завдання останньому шкоди, приховав від нотаріуса ту обставину, що між Банком та ОСОБА_7 існує спір, щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь Банку за Кредитним договором №б/н від 16.05.2006, який самим же Банком було передано на вирішення Шевченківському районному суду м. Львова. Отже, вимоги Банку до ОСОБА_7, що виникли з Кредитного договору №б/н від 16.05.2006, не є безспірними.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», надалі – ЦПК, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Нотаріус ОСОБА_5 своїм правом на подання заперечень на позов ОСОБА_7 та треті особи на подання пояснень на позов ОСОБА_7 до розгляду спору по суті та винесення судом рішення не скористалися.

13 грудня 2017 року Банк в порядку ст. 128 ЦПК Українивід 18.03.2004 №1618-IV,чинного до 15 грудня 2017 року, надалі – ЦПК від 18.03.2004, подав до суду за вх. №28766 заперечення на позовну заяву ОСОБА_7, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7

У цих запереченнях, Банк, покликаючись на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 20.05.2015 у справі №6-158цс15, підставою заперечень на позовну заяву ОСОБА_7 зазначив лише одну обставину, а саме: нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку.

Представник позивача в порядку ст. 179 ЦПК подав 10 січня 2018 року відповідь на заперечення Банку, вважаючи, що подані 13 грудня 2017 року Банком в порядку ст. 128 ЦПКвід 18.03.2004 заперечення проти позову ОСОБА_7 з 15 грудня 2017 року слід розцінювати як відзив на позовну заяву, на який позивач ОСОБА_7 має право подати відповідь.

В цій відповіді представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 наголошує, що Банк у своїх запереченнях фактично взагалі не заперечує жодної із чотирьох обставин, на які ОСОБА_7 покликається як на підставу заявлених ним вимог до нотаріуса ОСОБА_5 та Банку.

Банк своїм правом, передбаченим ст. 179 ЦПК, на подання заперечення на зазначену відповідь представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 не скористався.

Представник позивача адвокат ОСОБА_8, згідно ордеру від 14.11.2017 серія ЛВ №098331, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надавши усні пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві та відповіді на заперечення Банку. Просив задовольнити позов.

Представник Банку в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника Банку, як одного з відповідачів, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши матеріали справи і всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 02 червня 2017 року нотаріусом ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №4676, про стягнення з ОСОБА_7 на користь Банку заборгованості, не сплаченої в строк за Кредитним договором б/н від 22.05.2006 у загальному розмірі 30’232,98 грн. (тридцять тисяч двісті тридцять дві гривні 98 копійок) та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1’800 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.).

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87 – 89 Закону №3425-XII, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою від 29.06.1999 №1172 Кабінету Міністрів України, надалі – Перелік №1172, а також Порядком № 296/5.

Відповідно доч. 1 ст. 88 Закону №3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Відповідно допункту сьомого абзацу другого ч. 11 ст. 11 Закону №1779-VI, кредитодавцю забороняєтьсявимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Нотаріус абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку №296/5 вчиняє виконавчі написиза умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Відповідно до пп. «б» п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку №1172 для одержання виконавчого напису додаються, зокрема, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Для підтвердження тієї обставини, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом поза межами трьох років з дня виникнення права вимоги, судом ухвалою від 27 листопада 2017 року за клопотанням сторони позивача було витребувано від нотаріуса ОСОБА_5 належним чином засвідчені та оформлені копії всіх без винятку документів, які стали підставою для вчинення цим нотаріусом виконавчого напису.

Копія цієї ухвали отримана нотаріусом ОСОБА_5, однак витребувані судом докази не подано цим учасником справи ні в судове засідання на 30 січня 2018 року, ні в судове засідання на 13 лютого 2018 року. Про поважність причин неподання витребуваних ухвалою від 27 листопада 2017 року нотаріусом ОСОБА_5 також суд не повідомлено.

Відповідно доч. 10 ст. 80 ЦПК у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, оскільки нотаріусом ОСОБА_5, як учасником справи, не подано суду без поважних причин витребувані ухвалою суду від 27 листопада 2017 року докази для з’ясування конкретної дати виникнення у Банку права вимоги до ОСОБА_7 за Кредитним договором б/н від 22.05.2006, а відтак з’ясування чи закінчився з такої дати трьохрічний строк, як необхідної умови для вчинення нотаріусом виконавчого напису, то згідно ч. 10 ст. 80 ЦПК суд визнає наведену позивачем обставину, що такий строк перевищує три роки.

Поряд з цим з колонки, що має найменування «суми погашення за наданим кредитом» під порядковим номером 15 в розрахунку заборгованості за Кредитним договором б/н від 22.05.2006 станом на 30.06.2015, наданому Банком у цивільній справі №466/6428/15-ц (а.с. 4 – 6), вбачається, що в цій колонці обліковуються саме ті кошти, які були сплачені позичальником ОСОБА_7 згідно зазначеного кредитного договору.

На п’ятій сторінці згаданого розрахунку (а.с. 6) у колонці з порядковим номером 15 остання оплата значиться «30.08.2012».

Відповідно дост. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно доч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно доч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Отже, з 30 серпня 2012 року у Банку виникло до ОСОБА_7 право вимоги за Кредитним договором б/н від 22.05.2006, а відтак саме з цієї дати розпочався перебіг трьохрічного строку для пред’явлення Банком вимоги до ОСОБА_7, зокрема шляхом оформлення в нотаріуса виконавчого напису, і цей строк закінчився 30 серпня 2015 року.

Таким чином, станом на 02 червня 2017 року, коли нотаріус ОСОБА_5 вчинив виконавчий напис, з дня виникнення у Банку права вимоги до ОСОБА_7 минуло більше трьох років і тому згідно ч. 1 ст. 88 Закону №3425-XII, пункту сьомого абзацу другого ч. 11 ст. 11 Закону №1779-VI, абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5,нотаріус ОСОБА_5 не мав законних підстав для вчинення виконавчого напису.

При огляді копії оспорюваного ОСОБА_7 виконавчого напису судом встановлено, що у цьому виконавчому написі нотаріус ОСОБА_5 в порушення вимог абзацу четвертого ч. 1 ст. 89 Закону №3425-XII, абзацу п’ятого пункту 4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 не зазначив місце роботи ОСОБА_7, як боржника-фізичної особи.

Судом також з огляду копії оспорюваного ОСОБА_7 виконавчого напису встановлено, що нотаріус ОСОБА_5 в порушення вимог частини 1 статті 87 Закону №3425-XII, підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 вчинив цей виконавчий напис не на Кредитному договорі №б/н від 22.05.2006, укладеному за твердженням Банку між ним та ОСОБА_7, тобто не на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість, а у вигляді окремого (самостійного) документа.

Суд також погоджується з доводами позивача, що між ним і Банком жодного кредитного договору з номером б/н саме 22 травня 2006 року не укладалось, а такий було укладено 16 травня 2006 року, що підтверджується матеріалами цивільної справи №466/6428/15-ц Шевченківського районного суду м. Львова, в якій Банк у своїй позовній заяві сам надав копію вказаного договору.

Так, Банк як у позовній заяві від 23.07.2015 (а.с. 2 – 3), так і в розрахунку заборгованості (а.с. 4 – 6) покликається саме на Кредитний договір №б/н від 16.05.2006, а не Кредитний договір №б/н від 22.05.2006, і для підтвердження укладення такого надав суду копію заяви №б/н від 16.05.2006,підписаної ОСОБА_7

Таким чином, з наведеного вбачається, що нотаріус ОСОБА_5 вчинив виконавчий напис на Кредитному договорі№б/н від 22.05.2006, який між ОСОБА_7 і Банком не укладався.

Щодо відсутності безспірності вимог Банку до ОСОБА_7 за неукладеним між ОСОБА_7 і Банком Кредитним договором№б/н від 22.05.2006, то будь-які вимоги між цими особами за вказаним, неіснуючим договором відсутні.

Щодо відсутності безспірності вимог Банку до ОСОБА_7 за Кредитним договором№б/н від 16.05.2006, то Банк сам, звертаючись в суд з позовною заявою від 23.07.2015 до ОСОБА_7, визнав існування спору, який суд повинен за Кредитним договором№б/н від 16.05.2006був вирішити, у зв’язку з чим суд погоджується з позивачем про існування спору за Кредитним договором№б/н від 16.05.2006.

Отже, ті обставини, на які ОСОБА_7 покликався як на підставу заявленого ним позову до Банку і нотаріуса ОСОБА_5, знайшли своє підтвердження дослідженими у судовому засідання письмовими доказами, а відтак позов підлягає до повного задоволення.

Позивачем у справі понесені на оплату правової допомоги витрати на загальну суму 7000,00 грн. (сім тисяч гривень), які підлягають стягненню з Банку і нотаріуса ОСОБА_5 у рівних частинах по 3500,00 грн. (три тисячі п’ятсот гривень).

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 19, 23, 26, 34, 209, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського місь¬кого нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №4676 від 02 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1) на ко¬ристь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості, не сплаченої в строк за Кредитним договором б/н від 22.05.2006 року у загальному розмірі 30232,98 грн. (тридцять тисяч двісті тридцять дві гривні 98 копійок) та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1800 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 коп.), визнати таким, що не підлягає ви¬конанню.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_7 Федоро¬вича (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3500 грн. (три тисячі п’ятсот гривень 00 копійок), понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_7 Федоро¬вича (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3500 грн. (три тисячі п’ятсот гривень 00 копійок), понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання в тридцятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_9