Постанова № 72362982, 15.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2224/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправної відмови в наданні згоди на розробку проекту землеустрою та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач), в якому просив:

визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати громадянці України ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні голови фермерського господарства ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідач, в порушення вимог Конституції України, ст. ст. 118, 121 Земельного кодексу України, необгрунтовано відмовив їй у наданні відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_2.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, заяву ОСОБА_2 від 01.06.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні голови фермерського господарства ОСОБА_3 на підставі державного акта серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 453, виданого 01.02.1995.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначила, що предметом оскарження у справі є саме відмова Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яку суд не вважав відповіддю по суті, та зобов'язав відповідача розглянути дане клопотання позивача. Крім того, суд помилково, на власний розсуд обрав вищезазначений спосіб захисту прав позивача, який не відновлює права позивача у належний спосіб, у звя'зку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, зважаючи на те, що оскаржувані дії були вчинені Головним управлінням на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При цьому, така відмова узгоджується з вимогами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме, підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, правомірність своїх дій обґрунтувало виконанням Постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. № 413 « Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», згідно якої встановлено обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначила, що зміст Стратегії не відповідає завданням земельного законодавства, оскільки встановлені даною постановою умови та обмеження порушують принцип забезпечення права власності на землю та гарантії прав на землю.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2017 Управління отримало заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, із земель державної власності, які знаходяться в постійному користуванні ОСОБА_3 в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (надалі - Заява, ар. с. 6).

До заяви позивач додала: погодження Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою; викопіювання місцезнаходження земельної ділянки з прив'язкою до населеного пункту; засвідчену згоду землекористувача - ОСОБА_3; засвідчену копію державного акта на право постійного користування землею; копії паспорта та картки платника податків.

20.07.2017 Управління направило позивачу лист "Про розгляд заяви" (№ С-7114/6-17-СГ, ар. с. 7, надалі - Лист), в якому вказало, що земельна ділянка не входить до визначеного Управлінням переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року на території Миколаївської області. Враховуючи це, Управління, з посиланням на частину сьому статті 118 Земельного кодексу України, повідомило позивача про неможливість вирішення порушеного у зверненні питання у ІІІ кварталі 2017 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, та вийшовши за межі позовних вимог, виходив з того, що лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, Управління допустило протиправну бездіяльність, оскільки не направило позивачу у передбачені строки ані дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані мотивовану відмову у його наданні, тобто не розглянуло заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою по суті. За таких обставин суд дійшов висновку, що відновленням порушених прав позивача є зобов'язання Управління розглянути заяву відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Крім того, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений саме Земельним кодексом України і не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України № 413.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно п. "а" ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За правилами пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема: реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; координація проведення земельної реформи:розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), якою змінено правила розпорядження земельними ресурсами, що належать державі, закріплено нормативи такого розпорядження та його цілі.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, якою затверджено Стратегію, є обов'язковою до виконання на всій території України усіма суб'єктами суспільних відносин, оскільки не визнана Конституційним Судом України, як така, що не відповідає Конституції України та Законам України.

Так, відповідно до Стратегії органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.

Держгеокадастр: реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів; проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

Згідно системи організації процесу виконання Стратегії Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: 8бп = 8аук X 0,25,

де 8бп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;

8аук - площа земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Отже, даною постановою встановлено обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

У відповідності до викладеного, Головним управлінням прийнято наказ від 27.06.2017 № 130, яким затверджено переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі 2017 року, на території Миколаївської області, до якого не увійшла спірна земельна ділянка.

З огляду на викладене, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, керуючись ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, листом від 20.07.2017 № С-7114/6-17-СГ Головним управлінням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На думку колегії суддів, така позиція Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є законною та такою, що відповідає вимогам вищезазначеної Постанови КМУ № 413 від 07.06.2017, оскільки земельна ділянка площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Прибужанської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, оприлюдненого на офіційному веб-сайті Головного управління.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Стратегії, актуальним є питання реалізації державної земельної політики, її ефективності, професійності, належного управління земельними ресурсами.

Реалізація державної земельної політики передбачає провадження органами державної влади діяльності у сфері земельних відносин, спрямованої на раціональне використання та охорону землі, забезпечення продовольчої безпеки країни і створення екологічно безпечних умов для провадження господарської діяльності та проживання громадян.

Вимога цієї Стратегії стосується усіх органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, та усіх землекористувачів таких земель.

Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Постанова № 413 не є нормативно - правовим актом, прийнятим відповідно до Земельного кодексу України, яка встановлює обмеження щодо забезпечення права власності на землю та змінює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру стосовно того, що повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, надання (передачі) земельної ділянки у власність у даному випадку є виключною компетенцією Головного управління, а тому примусити Головне управління через судове рішення реалізувати свої повноваження неможливо, адже в такому випадку суд фактично підмінює функцію Головного управління та втручається в діяльність органу виконавчої влади, що суперечить принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта ОСОБА_2 щодо помилковості висновків суду, який встановив факт бездіяльності відповідача у наданні відповіді на її звернення про надання згоди на розробку проекту землеустрою, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляд (стаття 7 Закону).

Згідно з статтями 14, 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області 20 липня 2017 року було розглянуто звернення ОСОБА_2 від 01 червня 2017 з приводу надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області; та за результатами розгляду вказаного клопотання позивача надано мотивовану відповідь по суті звернення, тобто суд необґрунтовано задовольнив такі позовні вимоги, до речі, про які позивач не заявляв.

Колегія суддів вважає недоречним посилання в апеляційній скарзі Головного управління на розгляд даної справи неналежним складом суду, оскільки справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Як було зазначено вище, предметом оскарження по даній справі є відмова Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому суд не реалізовував свої повноваження шляхом прийняття рішення щодо визнання протиправним та нечинним нормативно - правового акту Кабінету Міністрів України, а лише надав йому свою оцінку в рішенні.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області довело правомірність своєї відмови від 20.07.2017 № С-7114/6-17-СГ у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

Відповідно до ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправної відмови в наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення повного судового рішення 16.02.2018р.

Суддя - доповідач-

Судді :