Постанова № 72362670, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6400/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмежено відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування наказу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що враховуючи відсутність у ДПІ правових підстав для проведення відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки, прийнятий наказ про її проведення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції прийнято при неповному дослідженні доказів і встановленні обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АТП 1981», ТОВ «Кагарлик Агро Артіль», ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ І ДМ», ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 01.01.2014 року по 13.07.2016 року.

Перевірка ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» проведена на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.07.2016 року по справі № 760/6454/16к, винесеної в рамках кримінального провадження від 26.01.2016 року № 32016000000000015, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст .27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Перед початком перевірки головний бухгалтер ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» ОСОБА_5 отримав копію наказу від 11.05.2017 року № 1010 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також останньому пред'явлені направлення на проведення перевірки від 11.05.2017 року №№ 325, 326, 327.

Представники відповідача були допущені позивачем до відповідної перевірки, за результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт № 1274/28-10-41-07/30307207 від 14.06.2017 року, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002124107 від 04.07.2017 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також вважаючи протиправним спірний наказ про проведення відносно нього перевірки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1. статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 Кодексу.

Зокрема, згідно пп.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

За приписами пункту 78.4. статті 78 Кодексу, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5. статті 78 Кодексу).

За приписами пункту 81.1. статті 81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виконані законодавчі вимоги, щодо вручення уповноваженому представнику позивача направлення на перевірку та спірного наказу. Факт пред'явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, позивачем належними доказами не спростовується.

Разом з цим, колегія суддів враховує наступне.

Безпосередньою та єдиною підставою для проведення перевірки позивача стала ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва № 760/6454/16-к (провадження № 1-кс/760/10533/16) про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні № 32016000000000015 позапланової документальної перевірки дотримання вимог законодавства України від 29.07.2016 року.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Отже, контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень, у тому числі, наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України та іншими законами України.

Між тим, серед виключних обставин, передбачених ст. 78 Податкового кодексу України, за яких передбачено здійснення документальних позапланових перевірок, така обставина, як судове рішення про надання дозволу на проведення перевірки відсутня.

Враховуючи, що п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Кодексу визначено як обставину для проведення позапланової перевірки отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, а контролюючим органом в якості підстави для проведення перевірки та в наказі про її проведення зазначено ухвалу слідчого судді про надання лише дозволу на проведення спірної перевірки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання контролюючим органом положень ст. 78 Податкового кодексу України, якими врегульовано порядок призначення та проведення документальних позапланових перевірок платників податків.

В той же час, оскільки спірну перевірку позивача вже проведено, а за її наслідками винесено відповідне податкове повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права у формі визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, адже єдиним актом індивідуальної дії, що порушує права позивача, в даному випадку, є податкове повідомлення-рішення. Відповідно, належним способом захисту є визнання протиправним та скасування ППР, однак таких вимог позивачем не заявлено.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання позивача на незаконність та протиправність, на його думку, ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 29.07.2016 року у справі № 760/6454/16-к, оскільки ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.06.2017 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Шапран Катерини Сергіївни в інтересах ТОВ « Луї Дрейфус Компані Україна» на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Трофімова Б.В., погодженого з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України Резниченко Д.Д. про призначення позапланової документальної перевірки в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 32016000000000015 від 26 січня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

При цьому, згідно позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України в аналогічних справ, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.».

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а тому задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст складено 22.02.2018 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.