Постанова № 72362664, 21.02.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" лютого 2018 р. Справа № 806/2529/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" жовтня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання ненадання дозволу та зобов"язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 54.0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 54.0 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Осівецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду протягом 30-ти денного терміну з дня набрання рішення суду законної сили.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 для сінокосіння орієнтовною площею 54,00 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_3 від 13.03.2017.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 54,00 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_3 від 13.03.2017.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101. судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В решті заявлених вимог - відмовлено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що дозволи на виготовлення, погодження та затвердження проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення державної власності можуть бути надані виключно за результатами земельних торгів, як то передбачено ст.135-137 Земельного кодексу України. А Постанова КМУ №413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є обов'язковою для всіх землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 13.03.2017 року ОСОБА_3 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 54 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) (а.с. 6).

Листом від 07.04.2017 № Г-3588/0-3957/6-17 відповідачем було відмовлено у наданні даного дозволу у зв'язку з тим, що на вказані земельні ділянки було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для ведення фермерського господарства іншим особам.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 частково задоволено позов, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 та прийняти рішення у відповідності до Земельного кодексу України (а.с. 7-9).

На виконання вищевказаної постанови суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 17.08.2017 № 31-6-0.334-8159/2-17 повідомило ОСОБА_3 про те, що слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.17 № 413 (а.с. 10).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на Постанову КМУ №413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до ч.3 ст.134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно зі ч.3 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною другою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, 13.03.2017 позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 54.0 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області). Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області листом від 07.04.2017 № Г-3588/0-3957/6-17 відмовило у наданні даного дозволу. Рішення вмотивоване тим, що на дані земельні ділянки надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для ведення фермерського господарства.

Не погоджуючись з даним рішенням управління, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача і надано відповідь листом від 17.08.2017 № 31-6-0.334-8159/2-17. По змісту листа позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що у відповідності до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними земельні ділянки сільськогосподарського призначення передаються в оренду лише за результатами земельних торгів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період - прим.суду) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Крім того, колегія суддів зазначає, що повторна відмова відповідача, направлена ОСОБА_3 після винесення рішення суду, яким зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 13 березня 2017 року та прийняти рішення, вмотивована іншими причинами, що суперечить нормам чинного земельного законодавства України.

Згідно приписів ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

У зв'язку з зазначеним при повторному розгляді клопотання позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з інших підстав, а це, в свою чергу, суперечить нормам чинного земельного законодавства України та порушує права позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправним ненадання дозволу підлягає задоволенню.

Враховуючи ту обставину, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння орієнтовною площею 54,00 га на території Брусилівської селищної об'єднаної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) згідно клопотання ОСОБА_3 від 13.03.2017, оскільки будь-яких перешкод для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, крім тих, які вже розглянуті судом, відповідачем не зазначено та судами не встановлено.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача судового збору.

Розподіл судових витрат регулюється ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття рішення).

Відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішення), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІ групи, а тому відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору при розгляді справи в усіх судових інстанціях.

Крім того, матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження судових витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що розподілу підлягають документально підтверджені судові витрати. Вказана стаття не передбачає розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, а також порядку стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету якщо позивача звільнено від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене постанова суду в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судового збору підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" жовтня 2017 р. скасувати в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судового збору в розмірі 640,00 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "21" лютого 2018 р.