Рішення № 72361538, 16.02.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5168/16-ц

Провадження №2/442/95/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді - Нагірної О.Б.,

за участю секретаря - Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дрогобичі цивільну справу №442/5168/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_5, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовом про відшкодування шкоди, збільшила позовні вимоги, де просить зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути джерело підмокання її стіни, шляхом демонтажу ванни та водяних і каналізаційних труб з сумісної стіни квартири № 1 та № 2 вул. Тарнавського, 45 в м. Дрогобич Львівської області; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3076,00 грн. матеріальної шкоди, 10000 грн. моральної шкоди та 7767,60 грн. судових витрат. В обґрунтування позову покликається на те, що їй на підставі договору дарування належить 1/2 ідеальна частина житлового будинку № 45 по вул. Тарнавського в м. Дрогобич. Друга половина вказаного будинковолодіння належить відповідачам по справі. Відповідачі самочинно, без належних дозвільних документів та проекту, облаштували у своїй частині будинку ванну. З цього часу її стіна, за якою знаходиться ванна, систематично замокає. На звернення позивачки до сусідів щодо усунення замокання її стіни та відшкодування збитків, останні ігнорують. Крім цього, посилається на на те, що факт замокання її стіни пов’язано із облаштуванням ванної кімнати відповідачами по справі, що стверджується актом заливу житлового приміщення від 01.08.2016р., складеним керівником МПП «Водоремонтник». Також в обгрунтування вимог посилається на висновок, складений судовим експертом ОСОБА_6, а також висновок № 3573, складений 26.12.2017р. судовим експертом ОСОБА_7

Згідно вказаних висновків причиною замокання може бути облаштування ванни, при цьому жодних інших причин експертиза не встановила. З вищевикладеного слідує, що саме порушення ДБН призвели до завдання шкоди її майну. Поряд з тим, внаслідок протиправних дій відповідачів позивачка понесла матеріальні витрати та зазнала моральної шкоди, яку оцінює в 10000 грн. що і просить стягнути з відповідачів солідарно.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Також додатково пояснила, що суміжна стіна замокає постійно, однак звідки йде витік води ніхто не може встановити. Швидше за все, що це через влаштування ванної кімнати відповідачами.

Відповідачі, як у судовому засіданні, так і у наданих суду запереченнях на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що будь-яких доказів, що залиття сталося внаслідок протиправних дій відповідачів не надано. Крім того, зазначив, що акт комісії про залиття та висновки експертів є неналежними та недопустимими доказом так як їх складено всупереч вимогам чинного законодавства.

Додатково позивач ОСОБА_2 пояснила, що як вбачається з фотознімків, які ним додані до матеріалів справи, стан несучих стін та фундаменту, де відсутні сліди розгерметизації водопровідної мережі, відсутні сліди води, потьоків, замокання або недавнього відновлювального ремонту водопровідного обладнання, щоб приховати вказані сліди. Будинок № 45 по вул. Тарнавського в м.Дрогобич побудований у 1904 році, і відповідно має видимі сліди зносу, його фундамент є із цегли, а стіни - з дерева. Через старість конструкції будівлі, пошкодження грунтовими водами, дощами відбувається просочування води в підвали, відмокання стін, відшарування штукатурки, утворення плісняви. Будинок в цілому потребує ремонту. Жодним чином причиною замокання стіни позивачки не несправність водопровідного обладнання в їх квартирі. В зв'язку з чим просять відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 1/2 ідеальної частини житлового будинку № 45 по вул. Тарнавського в м. Дрогобич, що стверджується договором дарування ( а/с

В підтвердження вимог позивач надала суду акт від 01.08.2016 року, затверджений керівником МПП «Водоремонтник» ОСОБА_8Є, в якому зазначено, що стіна в квартирі АДРЕСА_1, що межує з квартирою № 2 знаходиться в замоклому стані та вказані обставини можуть призвести до руйнування і обвалу даної несучої стіни, знищенню паркетної підлоги, виникненню грибка. Даний залив пов’язаний із розгерметизацією системи водопроводу та водовідведення в облаштованій за стіною ванни в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.31).

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Надаючи оцінку ОСОБА_9 про залиття від 01.08.2016 року, на який позивачка посилається як на доказ вини відповідачів, необхідно врахувати наступні обставини.

Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 визначено, що у разі залиття квартир складається відповідний акт за формою, встановленою Додатком 4 до цих Правил.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік):прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності: прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

ОСОБА_10 обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).

У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.

Тобто факт залиття квартири, характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем ОСОБА_10 про залиття від 01.08.2016 р. відповідач не був присутній під час огляду місця залиття належної ОСОБА_1 квартири та не був залучений до складення цього акту.

Ті обставини, що відповідач не був запрошений на проведення огляду квартири позивача та не приймав участі у цьому обстеженні доводиться відсутністю в ОСОБА_9 підпису відповідача. Окрім того, в ОСОБА_9 не зазначені підписи свідків, які підтверджують, що ОСОБА_11 чи ОСОБА_9 відмовились підписати даний ОСОБА_9. Крім цього, що найважливіше, в акті не відображено характеру залиття (де саме, в якій кімнаті, якого виду, які стіни, як виглядає залиття); не вказано яка завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість), а відтак причини залиття визначені без досліджень обох суміжних квартир. Тому даний ОСОБА_9 не відповідає вимогам п. 2.3.6вищевказаних Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005№76.

Отже, ОСОБА_10 про залиття від 01.08..2016 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом неправомірних дій відповідача щодо залиття належної позивачу квартири, оскільки , крім іншого, з такого акту не можливо встановити характеру залиття, на якій саме стіні таке було і т.д..

Оскільки зазначений акт про залиття від 01.08.2016року викликав сумнів у сторін як належний доказ, за клопотанням позивача у справі було призначено на підставі ухвали суду від 15.06.2017 судову будівельно – технічну експертизу.

Таку експертизу було проведено Львівським науково – дослідним інститутом судових експертиз. Згідно висновку експерта № 3573 (а/с 97-99) надати повну картину, а саме встановити причини залиття житлової кімнати квартири № 1 експертним шляхом не надається можливим, так як огляд проводився 08.11.2017, тобто згідно дати оформлення акту обстеження через рік після залиття. Причина замокання частини стіни у житловій кімнаті , позначеній на плані цифрою 1-4, загальною площею 22,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_3, яка межує з ванною кімнатою, позначеною плані цифрою «2-5», загальною площею 3,7 кв.м. в квартирі №2 у вказаному будинку згідно акту обстеження від 01.08.2016р. причиною зазначено : «даний залив стін пов’язаний із розгерметизацією системи водопроводу та водовідведення в облаштованій за стіною ванни в квартирі АДРЕСА_2». Причинно – наслідковий зв»язок між замоканням стіни у квартирі № 1 та наявності ванної кімнати в квартирі АДРЕСА_4 може бути не відповідність п. 2.28 ДБН В.2.2-15-2055 «Житлові будинки. Основні положення».

Такий висновок експерта не дає суду підстав вважати , що залив квартири позивачки стався з вини відповідачів, оскільки акт про залиття від 01.08.2016року , на підставі якого зроблено висновки експерта про причини залиття і який покладений в основу судової будівельно-технічної експертизи , визнаний судом неналежним доказом.

Також в матеріалах справи наявний висновок №14 будівельно-технічного дослідження по заяві ОСОБА_1 по визначенню причини залиття стін в квартирі АДРЕСА_5 , згідно якого влаштування ванни в ванній кімнаті під літ. 2-5 квартири АДРЕСА_6, що не відповідає вимогам пункту 2.28 ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові будинки.Основні положення" та розгерметизація системи водопроводу та водовідведення в ванній кімнаті згідно акту заливу

житлового приміщення, складеного керівником МПП "Водоремонтник" ОСОБА_8

Д.С. могли стати причиною залиття стін в квартирі АДРЕСА_7 в

м. Дрогобичі Львівської області. Причинно наслідковий зв'язок між замоканням стін в квартирі АДРЕСА_8 та наявності ванної кімнати, яка відноситься до квартири АДРЕСА_9

області - існує. Влаштування ванни безпосередньо до міжквартирної стіни в ванній

кімнаті під літ. 2-5 квартири АДРЕСА_9

області, що не відповідає вимогам пункту 2.28 ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові

будинки.Основні положення" і є причинно наслідковим зв'язком між замоканням

стін в квартирі №1 та наявністю ванної кімнати в квартирі №2 житлового будинку по вул. Тарнавського, 45 в м.Дрогобичі.

Такий висновок теж не може бути взятий судом до уваги як належний доказ, оскільки виготовлений на основі акту про залиття від 01.08.2016року.

Таким чином, позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що її майну унаслідок неодноразових залиттів кімнат квартири заподіяно шкоду саме з вини відповідачів, які неналежним чином виконували обов'язки щодо забезпечення належної експлуатації та утримання свого майна, що перебуває у їх власності.

Позивачка в обґрунтування розміру своїх позовних вимог посилається на висновок будівельно-технічної експертизи про вартість робіт та матеріалів, необхідних для відновлення технічного стану квартири , що складає 3076 грн. Крім того, за проведення першої судової будівельно-технічної експертизи, на предмет визначення вартості робіт та матеріалові необхідних для відновлення технічного стану стіни у житловому будинку № 45 по вул. Тарнавського в м. Дрогобич ( за власною ініціативою позивачки) позивачем було сплачено кошти в розмірі 3303,60 грн., вартість проведення експертизи судовим експертом ОСОБА_6 для визначення причини замокання стіни - 2525,00 грн., вартість проведення останньої судової будівельно-технічної експертизи – 1188 грн., що стверджується квитанцією про таке. Також, позивачка просить стягнути сплачені нею 200,00 грн. за посвідчення довіреності, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Аналогічна норма закріплена в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Статтею 369 Цивільного кодексу України передбачено порядок здійснення права спільної сумісної власності, відповідно до якого співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ст. 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Стаття 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачає , що Співвласники зобов’язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

З урахуванням того, що жодними доказами не встановлено того, що замокання в квартирі позивача відбувається з вини відповідача, а також того, що відповідач самочинно встановила ванну кімнату у своїй квартирі, оскільки про це в технічному паспорті на квартиру не зазначено, суд приходить до висновку, що позивач зазнала збитків не внаслідок протиправних дій зі сторони відповідачів, у зв'язку з чим позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття задоволенню не підлягають. Крім цього , судом встановлено і не заперечується сторонами, що причини залиття неможливо встановити, а стан сантехнічного обладнання в будинку є незадовільний. А оскільки , сантехнічне обладнання в будинку є спільною власністю обох сторін, то , відповідно, і здійснювати ремонт повинні обидві сторони.

Позивач також просить стягнути моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., з приводу чого слід зазначити таке.

Ст. 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття, не вбачається підстав і для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду доказів, які підтверджують факт заподіяння відповідачем моральних страждань або втрат немайнового характеру.

У зв'язку з відмовою у позові судові витрати згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 23, 382,383,389, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 лютого 2018 року.

Суддя: О.Б.Нагірна