Ухвала суду № 72361020, 20.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/5274/14-ц

Провадження № 22-ц/779/291/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

Суддя-доповідач Девляшевський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Малєєва А.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльності Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними та скасування постанови та акту про передачу майна стягувачу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Калуського міськрайонного суду, постановлену головуючим суддею Сухарник І.І. 28 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на дії головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області при винесенні ним акту та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 року. Вважаючи зазначені документи виконавчого провадження незаконними, просив їх скасувати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 28 грудня 2017 року скаргу ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи та дослідження доказів, які мають значення для розгляду справи. Зокрема, зазначає ОСОБА_3, судом першої інстанції не було враховано того, що копії акту та постанови про передачу майна стягувачу від 26.07.2017 року йому, як боржнику, не надсилалось, і про їх існування він дізнався лише 23.10.2017 року при ознайомленні із матеріалами іншої справи в апеляційному суді, що підтверджується документально. Крім того, зазначає скаржник, суд першої інстанції не взяв до уваги того, що його представник ОСОБА_4 08.08.2017 року ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження по виконанню іншого рішення суду, а не з матеріалами виконавчого провадження по виконанню рішення від 06.10.2015 року. А тому, на думку апелянта, дана заява не є беззаперечним доказом пропуску строку на оскарження вищезазначених постанови та акту. Також ОСОБА_3 вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено та не дано правової оцінки письмовим доказам у справі, зокрема акту опису й арешту майна від 18.10.2017 року та заяві про передачу на реалізацію належного йому на праві приватної власності автомобіля від 15.03.2017 року. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, апелянт просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги в повному обсязі.

Представник Калуського МР ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в засідання апеляційного суду не з'явився з невідомих причин, хоча судове повідомлення надіслано і вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу з вищезазначених мотивів підтримав.

Представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалу, яка оскаржена ОСОБА_7, законною і обґрунтованою, а доводи апелянта голослівними.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявник пропустив встановлений законом десятиденний строк подачі скарги і заяви про його поновлення до суду не подавав. Однак, до такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно без з'ясування та врахування дійсних обставин справи з огляду на таке.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 26.07.2017 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області було складено акт та ухвалено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження ВП№53114581 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_5 1 394 757,55 грн боргу (а.с.5, 6).

Вважаючи вказані вище акт та постанову незаконними, ОСОБА_3 24 жовтня 2017 року звернувся до суду зі скаргою, в якій зазначив, що про їх існування він дізнався лише 23.10.2017 року при ознайомленні з матеріалами цивільної справи в апеляційному суді (а.с.1-4).

Разом з тим, суд першої інстанції дане твердження скаржника не прийняв, посилаючись на те, що в матеріалах справи міститься копія заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, адресованої головному державному виконавцю Матіїву Р.В. про ознайомлення 08.08.2017 року із матеріалами виконавчого провадження.

Однак, апеляційний суд зауважує, що із змісту копії вказаної заяви від 08.08.2017 року вбачається, що в цей день представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 знайомився із матеріалами іншого виконавчого провадження, а саме - ВП №53114442 (а.с.32). Документальних доказів того, що ОСОБА_3 08.08.2017 року дізнався про наявність оскаржуваних акту та постанови від 26.07.2017 року, які містяться в матеріалах виконавчого провадження №53114581, немає.

Згідно статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-У111 із змінами і доповненнями копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження в основному шляхом надсилання адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром. Копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про припинення виконавчого провадження, повідомлення про відмову у прийнятті виконавчого документа до виконання надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження виконавець або уповноважена ним особа може особисто під розписку вручити сторонам виконавчого провадження.

Отже, суду першої інстанції необхідно було перевірити: чи було виконано виконавцем вимоги закону про надіслання боржнику копій згаданих вище документів, чи отримано ним ці документи, коли саме йому або його представнику в дійсності стало відомо про наявність згаданого вище акту і постанови.

На думку апеляційного суду, не з'ясувавши зазначених обставин, місцевий суд дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для залишення скарги ОСОБА_3 без розгляду у зв'язку із пропуском останнім строку, передбаченого ст.449 ЦПК України.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала не являється законною і обгрунтованою. Тому вона не може бути залишена в силі.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 383 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 28 грудня 2017 року в даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст ухвали складено 22 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: А.Ю. Малєєв

Р.Й. Матківський