Рішення № 72359666, 23.01.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3968/17

2/296/474/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

секретаря Могилевець В.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в травні 2017 року звернулася до суду із вказаним вище позовом, 17 травня 2017 року у справі відкрито провадження.

В обгрунтування позову вказала, що вона тривалий час підтримувала стосунки з ОСОБА_6, з жовтня 2012 року почала проживати спільно з ним в належній йому квартирі АДРЕСА_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання, у лютому 2013 року, ними за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_2, в яку вони заселилися, проживали в ній та поступово робили ремонтні та оздоблювальні роботи, придбавали меблі та предмети домашнього вжитку.

04 березня 2016 року позивач та ОСОБА_6 одружилися, а ІНФОРМАЦІЯ_1 останній раптово помер, заповіту після себе не залишив. Оскільки діти покійного від попереднього шлюбу, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, позивач бажає встановити факт спільного проживання із померлим ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2012 року до 04 березня 2016 року; визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_6; визнати за нею, ОСОБА_3, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що покійним ОСОБА_6 12.02.2013 було продано належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та в цей же день придбано спірну квартиру АДРЕСА_2. Також вказав, що ОСОБА_6 на час придбання спірної квартири був пенсіонером, однак, продовжував працювати на посаді професора Житомирського державного університету ім. Івана Франка, отримував і пенсію, і заробітну плату, тому мав фінансову спроможність самостійно, без залучення коштів позивачки, придбати спірну квартиру.

Також посилався на пункт у договорі купівлі-продажу про належність коштів особисто ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_7, сусід покійного ОСОБА_6 та позивачки, пояснив, що був особисто знайомий з покійним, спілкувався з ним, у спірній квартирі неодноразово бачив позивачку. Йому відомо, що вони проживали разом як одна сім'я, спільно робили ремонт у квартирі, хоча робити ремонт він їм не допомагав.

Свідок ОСОБА_8, колега померлого ОСОБА_6, пояснив, що був знайомий з останнім з 2004 року, також знає позивачку як його громадянську дружину, вони спільно проживали, їх неодноразово бачили разом. Зі слів ОСОБА_6 йому відомо, що вони спільно робили ремонт у придбаній квартирі, в яку переселилися на початку 2013 року. Він був у них в гостях, у ОСОБА_3 якраз був перелом ноги, вона пересувалася по квартирі. Також йому відомо, що позивач намагалася налагодити стосунки з донькою покійного від попереднього шлюбу, донька виходила заміж уже після придбання спірної квартири, років три тому.

Свідок ОСОБА_9, колега позивачки, пояснила, що працювала разом із позивачкою в магазині, була і на весіллі позивачки та померлого ОСОБА_6 у 2016 році, і на весіллі її доньки. Знайома з ними довго, знає, що вони проживали однією сім'єю як чоловік і жінка, разів чотири була у них в гостях у квартирі АДРЕСА_1. Якось просила у позивачки позичити гроші на лікування дитини, остання їй відмовила та пояснила, що всі гроші вкладені в ремонт придбаної квартири.

Свідок ОСОБА_10, колега померлого, пояснив, що був знайомий з останнім з 1999 року, він був його науковим керівником. З ОСОБА_3 знайомий з 2003 року, на той час у неї з померлим були дружні стосунки, згодом вона стала його коханкою, про що йому відомо зі слів покійного, а з 2012 року він представляв її як свою дружину. Після сварки із першою дружиною в 2004 році ОСОБА_3 переїхав жити до нього, згодом він придбав однокімнатну квартиру і свідок був його гарантом у банку «Аваль», потім він придбавав двокімнатну квартиру і свідок знову був гарантом. Щодо придбання квартири на вул. Шевченка йому відомо зі слів померлого, що грошей він не позичав, позивач вклала в неї свої кошти.

Суд заслухав пояснення сторін та свідків, дослідив матеріали справи та встановив, що позов є обгрунтованим та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 тривалий час підтримувала відносини з ОСОБА_6, з жовтня 2012 року почала проживати разом з ним спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

За час спільного проживання ними у лютому 2013 року році, за спільні сімейні кошти, було придбано квартиру АДРЕСА_2, квартира була зареєстрована на ім'я ОСОБА_6.

Після придбання квартири позивач із померлим ОСОБА_6 в неї заселились і спільними силами і коштами поступово проводили в ній ремонт, облаштовували квартиру, придбавали необхідні будівельні матеріали, меблі та предмети домашнього вжитку, що підтверджено копіями видаткових накладних та чеків, виписаних на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 13-31).

04 березня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №245, після державної реєстації шлюбу дружина змінила прізвище на «ОСОБА_3» (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 раптово помер (а.с. 7), заповіту після себе не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача з посиланням на пункт договору купівлі-продажу про належність коштів особисто ОСОБА_5, так як в судовому засіданні встановлено, що про вказаний пункт позивачу не відомо, при укладанні договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не була, так як перебувала на лікарняному, через перелом ноги. Крім того, свідки які були допитані в судовому засіданні підтвердили, що їм було відомо зі слів померлого ОСОБА_6, що при купівлі квартири він використовував кошти також позивача.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися відносини, що притаманні подружжю.

Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 ст.21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно із вимогами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Судом встановлено, доведено відповідними доказами та показами свідків, що спірна квартира була придбана в інтересах сім'ї, а тому, за нормами СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому позивач ОСОБА_3 має рівні права на володіння, користування та розпорядження цією квартирою.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю так само як і майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Тобто встановлено, що особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Оскільки беззаперечними доказами, поясненнями свідків, доведено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2012 року до 04 березня 2016 року ОСОБА_3 із ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову в повному обсязі та визнає квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також визнає за останньою право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Керуючись ст.ст.7,10,76,81,133,141,244,245,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2012 року до 04 березня 2016 року ОСОБА_3 із ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1634 грн. 70 коп. понесених судових витрат по 817 грн. 35 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги.

Cуддя Р. А. Галасюк