Постанова № 72359260, 20.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 910/20293/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Майданевич Г.А.за участю представників учасників процесу:від позивача: адвокат Сич Є.Ю. від відповідача: адвокат Шепеляк С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна»на рішенняГосподарського суду міста Києва від13.12.2017суддя Пукшин Л.Г.повний текст складено14.12.2017за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Трейд», м. Київдотовариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна», м. Київ простягнення 117 285,70 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Трейд» (надалі-позивач/ТОВ «Інвест Агро Трейд») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» (надалі-відповдач/ТОВ «НФ Трейдінг Україна») про стягнення 117 285,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно договору поставки № ДГ-АМСО11907 від 17.11.2016 та затвердженої сторонами специфікації № СП-АМС011907/1 до договору, відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити покупцю селітру аміачну у кількості 1 000,00 тон загальною вартістю 6 000 000,00 грн. Проте, відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, оскільки ТОВ «НФ Трейдінг Україна» поставило позивачу товар у кількості 981 т. на загальну суму 5 886 000,00 грн., в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь надлишково сплачені грошові кошти в розмірі 114 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 770,70 грн., інфляційних у розмірі 2508,00 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20293/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20293/17 (суддя Пукшин Л.Г., м.Київ, повний текст складено 14.12.2017) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «НФ Трейдінг Україна» на користь ТОВ «Інвест Агро Трейд» заборгованість у розмірі 114 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1710,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 612, 625, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, встановив факт неналежного виконання ТОВ «НФ Трейдінг Україна» зобов'язань, передбачених договором № ДГ-АМСО11907 від 17.11.2016 та прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Інвест Агро Трейд».

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «НФ Трейдінг Україна» (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної ТОВ "НФ Трейдінг Україна" вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального та норм процесуального права. Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було досліджено умови п. 2.6.2 договору поставки ДГ-АМСО11907 від 17.11.2016. За твердженнями ТОВ «НФ Трейдінг Україна» ним було належним чином виконано умови договору поставки, оскільки відхилення (толеранс) відповідача за фактично поставлений товар позивачу складав лише 19 тон; в той час, як п. 2.6.2 вказаного договору визначено допустиме відхилення (толеранс) за фактично поставлений товар плюс або мінус 50 тон. Крім того, як вказує заявник апеляційної скарги місцевим господарським судом не було враховано те, що порушення строку поставки місця не мало, а тому підстави для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 910/20293/17 апеляційну скаргу ТОВ «НФ Трейдінг Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20293/17 -залишено без руху.

29.01.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "НФ Трейдінг Україна" надійшли документи на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 910/20293/17, зокрема, докази сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20293/17 та призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ «НФ Трейдінг Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20293/17 на 20.02.2018.

19.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Інвест Агро Трейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20293/17- без змін.

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав.

Адвокат позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши адвокатів позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення 117 285,70 грн., а, отже, ціна позову у справі № 910/20293/17 та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 17.11.2016 між ТОВ «Інвест Агро Трейд», як покупцем та ТОВ «НФ Трейдінг Україна», як постачальником було укладено договір поставки № ДГ-АМС011907 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування та кількість товару, вид упаковки зазначається у специфікації (специфікаціях до цього договору ( п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції покупця.

Товар постачається протягом 40 (сорока) днів, від дня отримання транспортної інструкції покупця ( п. 2.3. договору).

Пунктом 2.6.2. договору визначено, що у випадку поставки товару на умовах (згідно базису) FCA та/або CPT, якщо загальна кількість товару, що підлягає поставці, згідно однієї специфікації становить більше 500 (п'ятисот) тон, допускається відхилення (толеранс) в кількості фактично поставленого товару плюс або мінус п'ятдесят (50) тон від кількості товару, що підлягає поставці згідно відповідної специфікації.

Відповідно до п. 3.3.1. договору товар постачається на умовах повної попередньої оплати, якщо сторони не погодили інше у специфікаціях.

Згідно з п. 5.6. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

17.11.2016 сторонами було затверджено специфікацію № СП-АМС011907/1 до договору, відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити покупцю селітру аміачну у кількості 1 000,00 тон загальною вартістю 6 000 000,00 грн.

Як вказує позивач, останнім на виконання умов договору надані постачальнику транспортні інструкції № 280 від 01.12.2016 на поставку 340 т.; № 283 від 02.12.2016 на поставку 456 т.; та № 284 від 03.12.2016 на поставку 204 т.

23.11.2016 ТОВ "Інвест Агро Трейд" згідно з рахунком № 2612 від 17.11.2016 перераховано на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3559 ( яке наявне в матеріалах справи).

Товариством з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» в свою чергу протягом грудня 2016 року було поставлено товар позивачу у кількості 981 т. на загальну суму 5 886 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-1208047 від 08.12.2016, № РН-1209034 від 09.12.2016, № РН-1210045 від 10.12.2016, № РН-1211027 від 11.12.2016, № РН-1212086 від 12.12.2016, № РН-1214051 від 14.12.2016 та № РН-1216067 від 16.12.2016.

А відтак, відповідачем недопоставлений товар у кількості 19 тон на загальну вартість 114 000,00 грн.

09.02.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 40 про повернення надлишково сплачені кошти у розмірі 114 000,00 грн..

Однак вказаний лист залишився без реагування з боку відповідача.

11.07.2017 позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № 253, відповідно до якої повідомив відповідача про існування заборгованості за непоставлений товар у розмірі 114 000,00 грн. а також нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Вказана претензія була отримана відповідачем 14.07.2017.

Вимога позивача залишилась без відповіді та задоволення.

Неповернення надлишково сплачених коштів у розмірі 114 000,00 грн. стало підставою для звернення "Інвест Агро Трейд" до суду з даним позовом про стягнення 117 285,70 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку повернути грошові кошти, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив суд стягнути з відповідача 114 000,00 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 770,70 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 508,00 грн.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача114 000,00 основного боргу. В решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконання умов договору поставки позивач платіжним дорученням № 3559 від 23.11.2016 сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 000,00 грн., здійснивши повну попередню оплату товару відповідно до п. 2.3. вказаного договору.

В свою чергу, відповідач здійснив поставку частини товару в кількості 981 т. на загальну суму 5 886 000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видатковими накладними № РН-1208047 від 08.12.2016, № РН-1209034 від 09.12.2016, № РН-1210045 від 10.12.2016, № РН-1211027 від 11.12.2016, № РН-1212086 від 12.12.2016, № РН-1214051 від 14.12.2016 та № РН-1216067 від 16.12.2016. Решта товару відповідачем не поставлено.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).

Умовами укладеного між сторонами договору передбачалася поставка товару відповідачем в строк до 16.01.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної поставки не виконав та не повернув отриману від позивача оплату в розмірі 114 000,00 грн.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем відповідно до умов договору поставки здійснено попередню оплату товару; натомість, відповідач не здійснив поставку товару в повній мірі обумовленого в договорі; 11.07.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією № 253 про сплату заборгованість за непоставлений товар у розмірі 114 000,00 грн.; беручи до уваги те, що вказані вимоги позивача відповідають положенням частини другої статті 693 ЦК України; дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за непоставлений товар, та правомірно задовольнив позов.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 770,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 508,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Даною нормою передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором поставки не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлену продукцію.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (даної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 3-90гс14 від 16.09.2014).

Аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних на попередню оплату продукції є необґрунтованими.

Доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом положень ч. 2 ст. 693 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів, як попередньої оплати за товар відповідно до укладеного між сторонами договором поставки. При цьому право позивача, як покупця товару, який в установлений строк товар не отримав, вимагати повернення суми попередньої оплати передбачене в ч.2 ст. 693 ЦК України і позивач цим правом скористався та заявив вимогу про повернення грошових коштів в сумі 114 000,00 грн., сплачених за договором поставки в порядку попередньої оплати.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема,письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 281, 282-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20293/17 залишити без змін.

2. Справу № 910/20293/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено судом 22.02.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна