Рішення № 72359110, 12.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2018Справа № 910/16807/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк»

До Фізичної особи-підприємця Мельниченко Ганни Михайлівни

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 1 117 536,19 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 - по дов.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Уксоцбанк» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельниченко Ганни Михайлівни про стягнення 1 117 536,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору кредиту №24-11/47 від 28.03.2008р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в розмірі та строки, що визначені правочином.

Ухвалою від 02.10.2017р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.10.2017р.

Відповідачем проти задоволення позовних вимог надано заперечення з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності за заявленими позовними вимогами, а також неврахування суми часткової оплати за спірним правочином.

Ухвалою від 23.10.2017р. розгляд справи відкладено на 06.11.2017р.

Ухвалою від 06.11.2017р. розгляд справи відкладено на 20.11.2017р.

Ухвалою від 20.11.2017р. продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів; розгляд справи відкладено на 04.12.2017р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2.

Третьою особою було надано пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог вказаний учасник справи заперечив.

Ухвалою від 04.12.2017р. розгляд справи відкладено на 26.12.2017р.

Ухвалою від 26.12.2017р. судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.2018р.

Ухвалою від 16.01.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018р.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 12.02.2018р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Наразі, суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

До того ж, судом прийнято до уваги, що третя особа у поясненнях по справі від 01.12.2017р. просила здійснювати розгляд спору без участі ОСОБА_2.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку, що спір може бути розглянуто по суті у судовому засіданні 12.02.2018р.

В судовому засіданні 12.02.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2008р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого згідно п.1.2.2 статуту є Публічне акціонерне товариство «Уксоцбанк») (кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Мельниченко Ганною Михайлівною (позичальник) було укладено договір кредиту №24-11/47, відповідно до п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди №1 від 21.10.2008р.) кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 508 600 грн. (кредит) зі сплатою 19% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (тарифи), та порядком повернення кредиту щомісячно рівними частинами в сумі 6054,76 грн., а в останній місяць 6054,92 грн., не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 26 березня 2015р., на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.1.2 договору №24-11/47 від 28.03.2008р. кредит надається позичальнику на купівлю автомобіля МАЗ 630305220 згідно з договором №СФ-0000000161 купівлі-продажу із залученням банківського кредиту від 15.02.2008р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Группа підприємств АВТЕК», та придбання краново-маніпуляційної установки Palfinger PK32080D згідно з договором купівлі-продажу №2801/08-1 від 28.01.2008р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехсервіс».

Зі змісту п.1.3 договору №24-11/47 від 28.03.2008р. вбачається, що зобов'язання позичальника за вказаним правочином забезпечуються укладанням договору застави транспортного засобу з Фізичною особою - підприємцем Мельниченко Ганною Михайлівною та договору поруки з ОСОБА_2.

У п.2.1 кредитного договору №24-11/47 від 28.03.2008р. вказано, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку №20730026869821 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк» на підставі письмової заявки позичальника.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця за методом «факт/360» де «факт» - це фактична кількість днів в періоді, за яких здійснюється нарахування процентів, а « 360» - умовна кількість днів в році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті надання кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок НОМЕР_2, відкритий в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк». У випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день кредитора (п.п.2.3, 2.4 договору №24-11/47 від 28.03.2008р.).

Пунктами 2.7, 2.8 договору №24-11/47 від 28.03.2008р. передбачено, що кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1 договору. Позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів по мірі їх надходження, в розмірі існуючої заборгованості за цим договором, в тому числі, кредитом, нарахованими процентами та комісією, а також можливою неустойкою (пенею, штрафом) з поточних рахунків позичальника: №26002026869821 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк».

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором (п.7.3 договору №24-11/47 від 28.03.2008р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №24-11/47 від 28.03.2008р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057-1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №24-11/47 від 28.03.2008р. Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого згідно п.1.2.2 статуту є Публічне акціонерне товариство «Уксоцбанк») було видано позичальнику грошові кошти в сумі 508 600 грн. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку №26002026869821 Фізичної особи-підприємця Мельниченко Ганни Михайлівни.

Обставини належного виконання кредитором своїх обов'язків за договором №24-11/47 від 28.03.2008р. в частині надання кредитних коштів позичальнику відповідачем протягом розгляду спору не заперечувались.

Одночасно, представленими суду доказами також підтверджується, що позичальником частково було виконано свої обов'язки з повернення кредитних коштів, зокрема, сплачено у період з 25.04.2008р. по 28.01.2009р. грошові кошти на загальну суму 60 547,60 грн. Вказані обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку позичальника за період з 01.03.2008р. по 04.03.2011р. та довідкою б/н від 26.05.2017р. Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» станом на 26.05.2017р.

До того ж, як свідчать матеріали справи, протягом всього строку користування позичальником кредитними коштами кредитором нараховувались у відповідності до умов договору проценти за користування кредитом.

Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Фізичною особою - підприємцем Мельниченко Ганною Михайлівною свої зобов'язання за договором №24-11/47 від 28.03.2008р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 448 052,40 грн. та по процентах за користування кредитними коштами в розмірі 552 170,31 грн., що і стало підставою для нарахування інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Як вказувалось вище, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено на пропуску позивачем строків позовної давності та неврахуванні кредитором погашення заборгованості на суми 2500 грн. та 5000 грн., що були вчинені відповідно 27.02.2013р. та 20.06.2013р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» підлягають частковому задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Як вказувалось судом, згідно п.1.1 спірного правочину кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 508 600 грн. (кредит) зі сплатою 19% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (тарифи), та порядком повернення кредиту щомісячно рівними частинами в сумі 6054,76 грн., а в останній місяць 6054,92 грн., не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 26 березня 2015р., на умовах, визначених цим договором.

Тобто, виходячи з приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину полягає, що строк повернення позичальником кредиту за договором №24-11/47 від 28.03.2008р. настав.

Проте, як вказувалось вище, представленими суду доказами також підтверджується, що позичальником частково було виконано свої обов'язки з повернення кредитних коштів, зокрема, внесено платежі у період з 25.04.2008р. по 28.01.2009р. на загальну суму 60 547,60 грн.

Наразі, представлені суду квитанції від 27.02.2013р. на суму 2500 грн. та від 20.06.2013р. на суму 5000 грн. суд до уваги не приймає в якості належних та допустимих у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення кредитної заборгованості за договором №24-11/47 від 28.03.2008р. При цьому, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

З представлених суду відповідачем квитанцій від 27.02.2013р. на суму 2500 грн. та від 20.06.2013р. на суму 5000 грн. вбачається, що ними оформлено банківські операції з надходження торговельної виручки на рахунок №26001000022471.

Проте, як вказувалось судом, умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1 договору. Позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів по мірі їх надходження, в розмірі існуючої заборгованості за цим договором, в тому числі, кредитом, нарахованими процентами та комісією, а також можливою неустойкою (пенею, штрафом) з поточних рахунків позичальника: НОМЕР_2 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк».

У п.2.1 договору №24-11/47 від 28.03.2008р. зазначено, що позичковим є рахунок НОМЕР_2 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк».

Тобто, виходячи з вищевикладених умов укладеного між сторонами договору, у суду відсутні підстави для прийняття квитанцій від 27.02.2013р. на суму 2500 грн. та від 20.06.2013р. на суму 5000 грн. в якості належних та допустимих у розмінні Господарського процесуального кодексу України доказів часткового погашення позичальником своєї заборгованості за кредитним договором.

До того ж, у даному випадку судом також враховано, що договором передбачено право кредитора здійснювати договірне списання саме з рахунку позичальника НОМЕР_2 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», а не з рахунку №26001000022471.

За таких обставин, твердження позивача про те, що відповідачем було частково погашено заборгованість по тілу кредиту за договором №24-11/47 від 28.03.2008р. лише на суму 60 547,60 грн. підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Одночасно, як вказувалось вище, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016р. по справі №6-2469цс16.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007р. Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.2 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як вказувалось судом, умовами спірного кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту щомісячно рівними частинами в сумі 6054,76 грн., а в останній місяць 6054,92 грн., не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 26 березня 2015р.

До того ж, умовами договору №24-11/47 від 28.03.2008р. визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті надання кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок НОМЕР_2, відкритому в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк».

Тобто, з огляду на те, що умовами договору №24-11/47 від 28.03.2008р. передбачено відповідний графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами (щомісячно), суд зазначає, що перебіг строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентами за користування кредитними коштами визначається судом, окремо, за кожним відповідним періодом внесення платежу.

Як вбачається з відтиску печатки відділення поштового зв'язку на конверті, в якому до Господарського суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», останній звернувся до суду з розглядуваним позовом 25.09.2017р.

Тобто, з наведеного полягає, що строк позовної давності за вимогами про стягнення тіла кредиту, частина якого рівними частинами повинна була бути повернута позичальником до 25.09.2014р. (включно) фактично сплив, внаслідок чого в цій частині вимоги позивача підлягають залишенню без задоволення.

Аналогічних висновків суд дійшов щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, здійснивши власний перерахунок з урахуванням пропущеного строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» про стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягають задоволенню на суму 42 383,48 грн. (починаючи з платежу, який повинно було бути внесено позичальником не пізніше 28.09.2014р.), а вимоги про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами - на суму 233 963,56 грн. (починаючи із заборгованості за процентами за користування кредитом, що були нараховані за вересень 2014р.).

Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за кредитом в сумі 54 662, 38 грн. та інфляційних втрат за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 62 651,10 грн. При цьому, суд зазначає наступне.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, як вбачається зі змісту позовної заяви, за порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №24-11/47 від 28.03.2008р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за порушення строків повернення кредиту в сумі 54 662, 38 грн. та за прострочення терміну сплати процентів - 62 651,10 грн.

Пунктом 5.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Таким чином, виходячи з того, що позивачем частково пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість, строк позовної давності за якими сплив, також підлягають залишенню без задоволення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням пропущеного позивачем строку позовної давності за основними зобов'язаннями, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за порушення строків повернення кредиту в розмірі 5162,43 грн. та інфляційні втрати за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 27 245,49 грн.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Частково задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельниченко Ганни Михайлівни (02232, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, будинок 29, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитом в сумі 42 383,48 грн., суму заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 233 963,56 грн., інфляційні втрати за порушення строків повернення кредиту в розмірі 5162,43 грн., інфляційні втрати за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 27 245,49 грн. та судовий збір в розмірі 4631,32 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 22.02.2018р.

Суддя Спичак О.М.