Рішення № 72358374, 20.02.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2018м. ДніпроСправа № 904/120/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Гриценко І.О.

за позовом Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6" Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Криворізька міська лікарня №3" Дніпропетровської обласної ради м. Кривого Рогу

про стягнення 3640,97 грн. за договором про оренду об'єктів нерухомості № 3Д-51 від 27.08.2012

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальна установа "Центр первинної медико-санітарної допомоги №6" Криворізької міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Криворізька міська лікарня №3" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 3640,97 грн. за договором про оренду об'єктів нерухомості № 3Д-51 від 27.08.2012.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов договору про оренду об'єктів нерухомості № 3Д-51 від 27.08.2012 щодо своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2018, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.02.2018.

Позивач направив до суд клопотання від 19.02.2018 № 19/02, в якому позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач відзив на позов у встановлені судом строки не надав. З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача знайомився зі справою 13.02.2018, отже, про наявність в суді справи відповідач знав та міг подати відзив на позов до судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Комунальним закладом "Криворізька міська лікарня №3" Дніпропетровської обласної ради" (орендар – відповідач) укладено договір оренди об’єктів нерухомості комунальної власності міста №3д-51.

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (надалі об’єкт оренди) нежиле приміщення гаражу загальною площею 85,9 м2 , розташований за адресою: вул.. Пушкіна, 13 для використання під розміщення гаражу медичного закладу балансоутримувачем якого є Комунальна установа "Центр первинної медико-санітарної допомоги №6" Криворізької міської ради (позивач - балансоутримувач). Об’єкт оренди облаштований водопостачанням, водовідведенням, центральним опаленням, електромережею, тощо. Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється.

Відповідно до п. 2.1. договору, договір оренди вважається укладеним із моменту підписання його сторонами.

Згідно з п. 2.2. договору, вступ орендаря у платне строкове користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передавання з балансоутримувачем, який треба оформити в 5-денний термін.

За користування об'єктом оренди орендар сплачує річну орендну плату у розмірі 1 грн. без ПДВ. Орендна плата перераховується на поточний рахунок БАЛАНСОУТРИМУВАЧА (50000, м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 2, МФО 805012, ЄДРОПОУ 37862109, р/р. 35410001012555 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ) щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного. Балансоутримувач - бюджетна установа перераховує кошти до міського бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто в разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством. (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.3. договору, у термін до 15 днів від укладення договору оренди орендар окремо укладає договір на одержання комунальних послуг, енергопостачання, послуг зв'язку безпосередньо з їх постачальником або балансоутримувачем.

Відповідно до п. 4.4. договору, оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об'єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об'єкта оренди балансоутримувачу за актом.

Пунктом 4.5. договору визначено, що орендар вносить орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 6 договору, орендар зобов'язаний:

- користуватися об'єктом оренди у відповідності до його цільового призначення та умовами договору;

- своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, визначену цим договором;

- вести облік спожитої електроенергії, інших обліковуваних послуг, установивши та зареєструвавши відповідні лічильники, та своєчасно здійснювати оплату.

Пунктом 10 договору встановлено, що балансоутримувач зобов’язаний здійснювати контроль за своєчасним і в повному обсязі надходженням орендних платежів за оренду об'єкта, цільовим використанням орендованого об'єкта.

Відповідно до п.11.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту укладення та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2012 р. і діє до 25.12.2014 р. включно.

Згідно з п. 11.5. договору, у разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовжений на той же термін і на тих же умовах.

Станом на час розгляду справи, договір оренди об’єктів нерухомості комунальної власності міста №3д-51 від 27.08.2012 не припинив своєї дії.

На виконання умов договору, 24.12.2012 позивач виставив відповідачу рахунки №212 та №213 на оплату теплопостачання у сумі 8993,04 грн. та водопостачання у сумі 87,75 грн.

Рахунок №212 від 24.12.2012 за теплопостачання було оплачено відповідачем частково у розмірі 5 439,82 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за теплопостачання становить 3 553,22 грн.

Рахунок на відшкодування послуг водопостачання та водовідведення у сумі 87,75 грн. залишився неоплаченим відповідачем.

Отже загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 3 640,97 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.07.2017.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому, відповідачем доказів укладення договору з балансоутримувачем або з відповідними комунальними службами договору на сплату комунальних послуг (тепло, водопостачання та водовідведення) не надано.

Судом встановлено, що відповідач протягом терміну дії договору оренди споживав послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Доказів оплати спожитих комунальних послуг, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо відшкодування спожитих комунальних послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем відшкодування спожитих комунальних послуг не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду спору доказів сплати заборгованості господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростовано, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 3640,97 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального закладу "Криворізька міська лікарня №3" Дніпропетровської обласної ради" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 13К, код ЄДРПОУ 01986173) на користь Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №6" Криворізької міської ради (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 2, код ЄДРПОУ 37862109) заборгованість у розмірі 3 640,97 грн. (три тисячі шістсот сорок грн.. 97 коп.) та 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено - 22.02.2018.

Суддя ОСОБА_1