Постанова № 72357263, 06.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/93/18 Справа № 202/156/13 Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С.Г. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

19 серпня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 22.02.2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DN80АМ00000006, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 46072,26 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік з кінцевим терміном повернення 21.02.2014 року. Вимоги до відповідачки що випливають із вказаного кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ «Акцент-Банк» та з відповідачем ОСОБА_3 договорів поруки. Відповідачка ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 12.07.2011 року утворилась заборгованість у розмірі 34376,78 доларів США, а саме: 22516,91 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 5486,91 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1683,60 доларів США - заборгованість по комісії за кредитом, 2992,62 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 62,74 доларів США - штраф (фіксована частина), 1634 доларів США - штраф (процентна складова). Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно борг у розмірі 200,0 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року у розмірі 34351,68 доларів США та витрати на правову допомогу у розмірі 1950,00 грн.

У серпні 2013 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву за позовом до ПАТ «Приватбанк», треті особи: ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_3, про захист прав споживача та визнання кредитного договору №DN80AM00000006 від 22.02.2007 року недійсним. Вказану позовну заяву ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2013 року визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 122-125, 139 т.1).

Із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи - ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, про визнання поруки за договором №DN80AM00000006 від 22.02.2007 року припиненою звернувся ОСОБА_3; даний позов ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року залишено без розгляду (а.с. 118-121, 203 т.1).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року позов банку задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року у розмірі 18025,02 доларів США, що складає 143659,41 грн., а саме: заборгованості за кредитом - 15037,60 доларів США, заборгованості по процентам - 730,04 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 686,87 доларів США та пені у розмірі 1570,51 доларів США.; в іншій частині позову відмовлено; закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості; стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 718,30 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам у справі, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовою розпискою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» та представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с. 79 т. 2) та рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки відповідачу ПАТ «Акцент-Банк», яке долучене до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між КБ «ПриватБанк» та позичальником ОСОБА_2 22 лютого 2007 року було укладено кредитний договір №DN80АМ00000006, відповідно до якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 46072,26 доларів США, зі сплатою відсотків за їх користування у розмірі 9,96% на рік з кінцевим терміном повернення по 21.02.2014 року включно (а.с. 10-11 т.1, 113-117 т.2).

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року позичальник зобов'язується сплатити банку винагороду згідно п.п. 3.7, 6.2, 7.1 даного договору.

Згідно п.п. 3.1, 7.1 вказаного вище кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісячно в період сплати (з 21 по 28 число кожного місяця) повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 644,86 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

За змістом п. 4.1 кредитного договору №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання. передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3, 7.5 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1,0 грн. за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит виплат видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (виплати) (а.с. 113 - 117 у т. 2).

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, між позивачем КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 (поручитель) 22 лютого 2007 року укладено договір поруки №DN80АМ00000006, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року (а.с. 12 т.1).

За змістом п. 2 договору поруки №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п. 11 вказаного вище договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 12 договору поруки №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Також, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» (поручитель) укладено договір поруки №167 від 20.10.2010 року, за умовами якого останнє поручилось за виконання умов кредитного договору №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року щодо погашення боргу на суму 200,00 грн., що підтверджується копією зазначеного договору поруки та додатку №1 до нього (а.с. 6,7 т.1).

На забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору, 22.02.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна №DN80АМ00000007, відповідно до якого в заставу передано належний заставодавцю автомобіль Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Копія договору долучена до матеріалів справи.

Згідно наданого банком апеляційному суду уточненого розрахунку, виписки з особового рахунку, станом на 12.07.2011 року, за вищевказаним кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року наявна заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем у загальному розмірі 34376,78 доларів США, яка складається з наступного: 22516,91 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 5486,91 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1683,60 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 62,74 доларів США - штраф (фіксована частина), 1634 доларів США - штраф (процентна складова). В уточненому розрахунку заборгованості позивачем застосовано курс валют НБУ станом на 12.07.2011 року, згідно якому один долар США дорівнював 7,9704000 грн., що відповідає змісту позовної заяви.

Крім того, згідно уточненого розрахунку та виписки з особового рахунку, у період з 15.10.2009 року по 12.07.2011 року банком нарахована пеня у сумі 23768 грн. 13 коп., що еквівалентно 2982,05 дол. США (а.с. 73-75, 89 - 109 у т.2).

Також встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2015 року у цивільній справі №2-4538/11 позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тим самим кредитним договором №DN80AM00000006 від 22 лютого 2007 року, станом на 14 жовтня 2009 року, в розмірі 38210,36 доларів США, що в еквіваленті станом на 12 жовтня 2009 рік становить 306064,99 грн., а саме: 31034,65 доларів США, що еквівалентно 248587,55 грн., - заборгованість за тілом кредиту; 4756,87 доларів США, що еквівалентно 38102,53 грн., - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 996,73 доларів США, що еквівалентно 7983,81 грн., - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1422,11 доларів США, що еквівалентно 11391,1 грн., - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 1530,32 грн., з кожного. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним відмовлено (а.с. 168-173 т.1).

В судовому засіданні оглянуто зазначену вище цивільну справу №2-4538/11, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2015 року не оскаржувалось та набрало законної сили 17.04.2015 року.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачем належним чином умови вищевказаного кредитного договору не виконані, тому наявна заборгованість перед банком.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що свої зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року не виконала, борг у повному обсязі не погашено, дія договору не припинена, він у встановлено порядку не визнаний недійсним, - колегія дійшла висновку, що з відповідачів на користь банку підлягає солідарному стягненню заборгованість за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року за період з 15.10.2009 року по 12.07.2011 року в розмірі 7159 дол. США 22 цента, що еквівалентно 57061 грн. 85 коп. (яка складається із заборгованості за відсотками в сумі 5475,62 дол. США, що еквівалентно 43642,88 грн., та заборгованості за комісією в розмірі 1683,60 дол. США, що еквівалентно 13418,97 грн.), а також пеня в сумі 23768 грн. 13 коп., яка підтверджується наданими банком розрахунками заборгованості (а.с. 19-23 т.1, 73-75 т.2), а також випискою з особового рахунку з нарахування заборгованості по пені (а.с. 89-109 т.2).

Отже, стягненню за даним позовом підлягає заборгованість за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року, яка сформувалась станом на 12.07.2011 року (відповідно до змісту позовних вимог) з відрахуванням заборгованості, яка присуджена до стягнення рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2015 року у вищевказаній цивільній справі №2-4538/11 за тим самим кредитним договором, що сформувалась станом на 14.10.2009 року.

У зв»язку з наведеним, в задоволенні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення на його користь тіла кредиту в розмірі 22516,91 доларів США необхідно відмовити, оскільки несплачене тіло кредиту у повному обсязі стягнуте рішенням суду в цивільній справі №2-4538/11. Крім того, не підлягає стягненню заборгованість з відсотків, комісії та пені, що сформувалась станом на 14.10.2009 року.

Умовами кредитного договору DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року, що укладений у простій письмовій формі, не передбачено право банку нараховувати штрафи та не встановлено їх розмір (а.с. 113 - 117 у т. 2).

Крім того, у правовій позиції Верховного Суду України в справі №6-2003цс15 зазначено, що, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи викладене, наявність підстав для стягнення у даній справі на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пені в розмірі 23768,13 грн., - колегія приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нарахованих позивачем штрафів у розмірі, що еквівалентний 62,74 дол. США (фіксована частина) та 1634,0 дол. США (процентна складова).

Згідно усних пояснень представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та наданої банком, в порядку виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, письмової інформації, - заставний автомобіль Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до договору застави №DN80АМ00000007 від 22.02.2007 року, прийнятий банком від ОСОБА_2 31.07.2009 року для реалізації за ринковою вартістю і направлення отриманих коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, що також стверджується копією відповідного акту на а.с. 126 у т.1. Однак, станом на час розгляду даної справи апеляційним судом, вказаний заставний автомобіль банком не реалізований, ринкова (дійсна) вартість заставного майна не встановлена та в рахунок погашення боргу не зарахована. Такі дії банку відповідачами у передбаченому діючим законодавством порядку не оспорені; доказів вартості вказаного заставного майна суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом, про призначення судової експертизи відповідачами, їхнім представником не заявлено, що стверджується журналами, протоколом та звукозаписами судових засідань місцевого і апеляційного судів.

Колегія звертає увагу, що відповідач не позбавлений можливості, зокрема, під час виконання судового рішення ставити питання про зарахування вартості заставного автомобіля на погашення заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що до ухвалення оскаржуваного рішення місцевим судом ні в усній, ні в письмовій формі не була подана заява про застосування позовної давності. Викладене стверджується письмовими матеріалами даної цивільної справи, журналом та звукозаписом судових засідань. Відповідачі були обізнані про слухання судом першої інстанції даної цивільної справи №202/156/13, що підтверджується, зокрема, розпискою ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 38 т.1), заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, яке було скасоване (а.с. 42-49 т.1), а також зустрічними позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про які зазначено вище (а.с. 118, 122-125 т.1). Враховуючи викладене, подана апелянтами разом із апеляційною скаргою заява про застосування позовної давності не може бути прийнята до уваги апеляційним судом, оскільки вказана заява зроблена після ухвалення рішення судом першої інстанції, що суперечить положенням ч. 3 ст. 267 ЦК України (а.с. 235-237 т.1), тому наявність підстав для застосування строків позовної давності не перевіряється.

Необхідно звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічне положення закріплено у пункті 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року.

За ч. 1 ст. 310 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 377 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що провадження стосовно вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, оскільки даний спір віднесено до юрисдикції господарських судів, про що, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, роз'яснюється позивачу.

Наведений висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена у Постанові від 01.07.2015 року у справі за №6-745цс15.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі по 404 грн. 15 коп., з кожного, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що підтверджується платіжним дорученням від 13.07.2011 року (а.с. 18 т.1).

Не підлягає задоволенню вимога банку про стягнення на його користь витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1950,00 грн.,оскільки належні письмові докази на підтвердження факту понесення банком таких витрат суду не представлені.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4- задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нове.

Провадження в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - закрити.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN80АМ00000006 від 22.02.2007 року за період з 15.10.2009 року по 12.07.2011 року в розмірі 7159 (сім тисяч сто п'ятдесят дев'ять) дол. США 22 цента, що еквівалентно 57061 (п'ятдесят сім тисяч шістдесят одна) грн. 85 коп. (яка складається із заборгованості за відсотками в сумі 5475,62 дол. США, що еквівалентно 43642,88 грн., та заборгованості за комісією в розмірі 1683,60 дол. США, що еквівалентно 13418,97 грн.), а також пеню в сумі 23768 (двадцять три тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 13 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі по 404 (чотириста чотири) грн. 15 коп., з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді