Постанова № 72357236, 21.02.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/963/17 22-ц/774/684/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 177/963/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Коваль Н.В. у місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», третя особа: Фізична особа підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживача, розірвання договору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та третьою особою, ФОП ОСОБА_3, 09.09.2015 року було укладено договір № 0999, відповідно до якого, остання зобов'язалась виконати роботи по організації виготовлення та доставці на адресу замовника дверей металевих вхідних в квартиру типу ХД, Д повної комплектації розміром 960х70 моделі Д8Молот, вартістю 4900, 00 гривень.

З метою оплати товару між позивачем та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № abh0RX157340137 від 10.09.2015 на суму 6900,00 гривень.

Споживчий кредит надано на придбання товару - дверей вхідних металевих шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3, позивач особисто коштів від ПАТ «Акцент-Банк» не отримував.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року було розірвано договір № 0999 від 09.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, після чого позивач звернувся до ПАТ «Акцент-Банк» з вимогою, щодо розірвання договору споживчого кредиту та здійснення відповідного корегування кредитних зобов'язань до розміру 0 гривень, але не зважаючи на обіцянку розглянути питання про розірвання договору споживчого кредиту при наявності підтвердження невиконання зобов'язань з боку ФОП ОСОБА_3, відповіді на свої листі позивач так і не отримав, натомість банк вимагає повернути кредитні кошти за товар.

У зв'язку з наведеним позивач просив суд розірвати договір споживчого кредиту № abh0RX157340137 від 10.09.2015 на суму 4900 гривень на придбання дверей металевих вхідних, укладений між ним, ОСОБА_1 та ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», зобов'язати ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача, ОСОБА_1 до розміру 0 гривень.

Рішенням Криворізького районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2017 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимоги.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення його позовних вимог посилаючись на те, що дійсно, з метою оплати товару, згідно договору № 0999 по виготовленню та доставці на адресу замовника вхідних металевих дверей, між позивачем та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № abh0RX157340137 від 10.09.2015 на суму 4900,00 гривень по якому позивач грошей не отримував.

У зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_3 зобов'язань за договором № 0999 від 09.09.2015 року, позивачем, відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», 22.01.2016 року на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист-претензію, на який відповіді не отримав.

06.02.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом про розірвання договору споживчого кредиту на підставі п.9 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на що отримав відповідь, що відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані, а його питання Банк може розглянуті у разі наявності підтвердження від магазину того, що товар не був йому доставлений або акту повернення товару.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016, розірвано договір № 0999 від 09.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, після чого позивач звернувся до ПАТ «Акцент-Банк» з вимогою, щодо розірвання договору споживчого кредиту та здійснення відповідного корегування кредитних зобов'язань до розміру 0 гривень, але не зважаючи на обіцянку розглянути питання про розірвання договору споживчого кредиту при наявності підтвердження невиконання зобов'язань з боку ФОП ОСОБА_3, відповіді на свої листі позивач так і не отримав, натомість банк вимагає повернути кредитні кошти за товар.

Позивач вважає, що на підставі ч.9 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», його позовні вимоги мають бути задоволені, а суд першої інстанції безпідставно не застосував до даних правовідносин вказану норму Закону.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження була вручена представнику позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представнику відповідача ПАТ «Акцент-Банк», відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09.09.2015 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, було укладено договір № 0999, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується організувати роботу по виготовленню і доставці дверей металічних протиударних вхідних в квартиру з межею вогнетривкості 15 хв. (Е1 15) типу XD.D по розцінкам виконавця. Вартість виробу складає 4900,00 грн. (а.с. 4-5).

10.09.2015 року, між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк», укладено договір про надання споживчого кредиту № abh0RX157340137, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 4900.00 грн. строком на 12 місяців на придбання товарів та послуг у продавця ФОП ОСОБА_3 (а.с.6).

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року договір № 0999 від 09.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на виконання робіт по організації виготовлення та доставці дверей металевих вхідних, розірвано (а.с.11-12).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для розірвання кредитного договору.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та ін.

Згідно ст. 6, ч.1 ст. 626, ст. 627, ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, істотними умовами кредитного договору є розмір грошових коштів, які надають позичальнику, а також розмір процентів, які останній зобов'язаний сплатити.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до банку, укладаючи кредитний договір та погоджуючись з висловленими банком умовами кредитування, у тому числі і з порядком перерахування кредитних коштів та нарахування процентів, ОСОБА_1, на власний розсуд розпорядився своїми цивільними правами.

Зважаючи на вищенаведене, твердження апелянта про наявність підстав для розірвання кредитного договору, є необгрунтованими і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також слід зауважити, що відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протягом визначеного Законом часу (14 календарних днів) до Банку не звертався із письмовими заявами про відкликання згоди на укладення договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про розірвання кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем по справі.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача, про те, що судом першої інстанції не враховано, що з метою оплати товару, згідно договору № 0999 по виготовленню та доставці на адресу замовника вхідних металевих дверей, між позивачем та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № abh0RX157340137 від 10.09.2015 на суму 6900,00 гривень, по якому позивач грошей не отримував, з тих підстав, що при вирішені спору по суті суд першої інстанції врахував той факт, що позивачем було отримано кредит з метою оплати товару та кредитні кошти особисто ним не отримувались, а були переведені, за погодженням з позивачем, на рахунок ФОП ОСОБА_3, чого сторони не заперечували.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги позивача про те, що у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_3 зобов'язань за договором № 0999 від 09.09.2015 року, позивачем, відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», 22.01.2016 року на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист-претензію, на який відповіді не отримав, оскільки вказані доводи позивача не стосуються предмету даного спору та не є підставою для задоволення позову, а вказаний договір розірвано за рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що 06.02.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом про розірвання договору споживчого кредиту на підставі п.9 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на що отримав відповідь, що відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані, а його питання Банк може розглянуті у разі наявності підтвердження від магазину того, що товар не був йому доставлений або акту повернення товару, оскільки на звернення позивача до ПАТ «Акцент-Банк» йому було надано відповідь, та зазначена обставина не містить підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Посилання апеляційної скарги позивача на зазначені обставини були перевірені судом першої інстанції та їм, відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, було надано належну оцінку, крім того слід зауважити, що факт невиконання ФОП ОСОБА_3 умов договору № 0999 від 09.09.2015 року по організації виготовлення та доставці на адресу замовника металевих дверей та факт відмови ПАТ «Акцент-Банк» розірвати кредитний договір, який було укладено 10.09.2015 року, сторонами не оспорюється.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання позивача в апеляційній скарзі на ч.9 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу для задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.9 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, у разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 и 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року договір № 0999 від 09.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на виконання робіт по організації виготовлення та доставці дверей металевих вхідних, розірвано з тих підстав, що ФОП ОСОБА_3 не виконала зобов'язання за вказаним договором, що є підставою, відповідно до ч.1 ст. 10 закону України «Про захист прав споживачів», для звернення до у ФОП ОСОБА_3 з вимогою про відшкодування збитків, оскільки, відповідно до кредитного договору від 10.09.2015 року ПАТ «Акцент-Банк» виконав свої зобов'язання та перерахував грошові кошти на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3 (а.с.6).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2018 року.

Головуючий:

Судді: