Рішення № 72357129, 21.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2018Справа № 910/23613/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

про стягнення 11407,77 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 11407,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.03.2017 в місті Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Mazda», д.н.з.НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Audi» - ОСОБА_2 (страхувальник), договору добровільного страхування наземного транспорту №62/17-Т/К/01 від 25.01.2017, виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 45266,26 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в розмірі45266,26 грн. (вих.№220517-28261 від 22.05.2017), на підставі якої відповідач частково сплатив на користь позивача 33858,49 грн. страхового відшкодування.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача невиплачену частину страхового відшкодування в розмірі 11407,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.01.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.01.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 02.02.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.01.2018.

29.01.2018 на адресу господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу від 03.04.2017 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 склала 45478,85 грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу. Проте за твердженнями відповідача пошкоджений в результаті ДТП автомобіль мав сліди відновлювального ремонту, у зв'язку з чим відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування на підставі власного розрахунку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 33858,49 грн.

На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.01.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №62/17-Т/К/01, за умовами якого застраховано, автомобіль марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03.05.2017 у справі №761/10920/17, якою встановлено, що ОСОБА_1, 23.03.2017 у м. Києві по вул. Дмитрівська, 45, керуючи автомобілем марки «Mazda», д.н.з.НОМЕР_1, при виїзді з місця паркування не надала переваги в русі автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, який рухався по вул. Дмитрівська, 45 та скоїла з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, тим самим порушила пункт 10.2 Правил дорожнього руху України. Так вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні вказаної ДТП.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження чи скасування вказаної постанови, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені у зазначеній постанові не підлягають повторному доказуванню.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №62/17-Т/К/01 від 25.01.2017, на підставі страхового акту №006.00285717-1 від 25.07.2017, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 45266,26 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №69108 від 04.04.2017.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку №0000035687 від 31.03.2017 СТО - ДП «Ауді Центр Віпос», відповідно до якого вартість відновлювального автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 склала 45266,26 грн.

Крім того, на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕАК «Довіра» було проведено авто товарознавче дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, завданого внаслідок розглядуваної ДТП, за результатами проведення якого було складено Звіт №14059 від 03.04.2017, відповідно до якого, вартість вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 склала 45478,85 грн. Відповідно до вказаного звіту, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не застосовувався, оскільки строк експлуатації автомобіля на момент настання ДТП не перевищував визначеного п.7.38 Методики товарознавчої експертизи семирічного терміну.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mazda», д.н.з.НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9630149 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна», чинного на момент скоєння ДТП (23.03.2017). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №62/17-Т/К/01 від 25.01.2017, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2, мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією (№220517-28261 від 22.05.2017) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 45266,26 грн. Проте відповідачем відшкодування сплачено лише частково на суму 33858,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню несплачена частина страхового відшкодування в розмірі 11407,77 грн. (45266,26 грн. - 33858,49 грн. виплаченого страхового відшкодування).

Доводи відповідача про те, що розрахунок страхового відшкодування повинен проводитись із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, оскільки строк його експлуатації не перевищує 7 років.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених у відзиві обставин, зокрема стосовно неодноразового відновлення автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження. Посилання позивача на роздруківки з інтернет ресурсу «АВТО-Хісторі» не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази, оскільки відповідачем не надано належних копій вказаних роздруківок, так само як і надана відповідачем калькуляція не містить доказів раніше проведеного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, оскільки строк експлуатації, пошкодженого внаслідок розглядуваної ДТП, автомобіля марки «Audi» д.н.з.НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП не перевищував семи років, а відповідачем не доведено факту неодноразового ремонту пошкодженого транспортного засобу, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості розрахунків позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування в сумі 11407 (одинадцять тисяч чотириста сім) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн..

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 21.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко