Рішення № 72357112, 16.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/132/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 Справа № 908/2289/17

м.Запоріжжя

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а)

про стягнення 743,41 грн. пені та 51,04 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

Ухвалою суду від 20.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2289/17, справі присвоєно номер провадження – 4/132/17, розгляд якої призначено на 11.12.2017.

Ухвалою суду від 11.12.2017 розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 17.01.2018.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 № 2147-VIII Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Ухвалою суду від 17.01.2018 ухвалено, відповідно до ч. 1 п. 9 Перехідних положень ГПК України, проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відкладено розгляд справи на 16.02.2018.

У судовому засіданні 16.02.2018 справу розглянуто, прийнято рішення.

Позивач, що був присутній в минулому судовому засіданні підтримував заявлені позовні вимоги. Позовна заява мотивована тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 1483/15-ТЕ-13 від 31.12.2014 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 55702,18 грн. Відповідач отримав природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач неналежно виконував умови Договору (п 6.1 договору), а саме, не вчасно розраховувався за отриманий природний газ. Тому, посилаючись на пункт 7.2 Договору та приписи статей 193, 231 Господарського кодексу України, статей 526, 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з позовними вимогами до суду, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” 743,41 грн. пені та 51,04 грн. 3 % річних.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання вказаних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (код ЄДРПОУ 39273127) є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26А, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 20.11.2017 про порушення провадження у справі № 908/2289/17, яка направлялася на адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв’язку: “За закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Також, про дату та час судового засідання суд повідомляв ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” телефонограмою 19.01.2018 о 13 год. 20 хв., яку прийняв голова ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” ОСОБА_2, про що свідчить дана телефонограма, що міститься в матеріалах справи за підписом секретаря с/з ОСОБА_3

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2289/17.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 1483/15-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу (далі – договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК “Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 Договору.)

Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.03.2015 до договору, № 2 від 30.07.2015 до договору, № 3 від 21.10.2015 до договору).

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11 договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня-березня 2015, листопада 2015, грудня 2015 природний газ на загальну суму 55702,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В матеріалах справи містяться банківські виписки за період з 26.02.2015 по 12.02.2016, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями по договору № 1483/15-ТЕ-13 від 31.12.2014 в повному обсязі – 12.02.2016, але з порушенням строків встановлених договором.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” про стягнення 794,45 грн. штрафних санкцій за договором № 1483/15-ТЕ-13, з яких 743,41 грн. пені та 51,04 грн. 3 % річних, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1483/15-ТЕ-13 від 31.12.2014, а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ протягом січня-березня 2015, листопада 2015, грудня 2015 за договором № 1483/15-ТЕ-13 від 31.12.2014 р. підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2 договору, який передбачає, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За невиконання грошових зобов'язання за договором № 1483/15-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 р. позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 743,41 грн., яка розрахована, з урахуванням часткових оплат, за період - за зобов'язаннями січня 2015 з 17.02.2015 по 02.03.2015, за зобов’язаннями лютого 2015 з 17.03.2015 по 29.03.2015, за зобов’язаннями березня 2015 з 15.04.2015 по 16.04.2015, за зобов’язаннями листопада 2015 з 15.12.2015 по 19.01.2016, за зобов’язаннями грудня 2015 з 15.01.2016 по 11.02.2016.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконано вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 743,41 грн. пені за порушення строків оплати по договору за спірний період заявлено до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 51,04 грн. 3 % річних, які розраховані, з урахуванням часткових оплат, за період - за зобов'язаннями січня 2015 з 17.02.2015 по 02.03.2015, за зобов’язаннями лютого 2015 з 17.03.2015 по 29.03.2015, за зобов’язаннями березня 2015 з 15.04.2015 по 16.04.2015, за зобов’язаннями листопада 2015 з 15.12.2015 по 19.01.2016, за зобов’язаннями грудня 2015 з 15.01.2016 по 11.02.2016.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних наданий позивачем за вказаний вище період та встановлено, що даний розрахунок визнаний таким, що виконаний вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово”, м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку “Лермонтово” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26-а, код ЄДРПОУ 39273127) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 743 (сімсот сорок три) грн. 41 коп. пені, 51 (п’ятдесят одну) грн. 04 коп. 3 % річних та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “21” лютого 2018.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.