Рішення № 72357097, 16.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/133/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2018 Справа № 908/2291/17

За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Червонопільський сількомунгосп” (71170, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне Поле, вул. Центральна, буд. 121)

про стягнення 13292,16 грн. пені, 1220,80 грн. 3 % річних та 20889,19 грн. інфляційного нарахування

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Представники сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність №55 від 15.01.2018.

Ухвалою суду від 20.11.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2291/17, справі присвоєно номер провадження – 4/133/17, розгляд якої призначено на 11.12.2017.

Ухвалою суду від 11.12.2017 розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 17.01.2018.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуальної кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2018 судом було ухвалено, відповідно до ч. 1 п. 9 Перехідних положень ГПК України, проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, та відкладено розгляд справи по суті на 16.02.2018.

У судовому засіданні 16.02.2018 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судове засідання 16.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, був присутнім в минулих судових засіданнях та підтримував заявлені позовні вимоги.

Позовна заява мотивована тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 646/14-БО-13 від 03.12.2013 протягом січня-березня, жовтня - грудня 2014 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 189 889, 05 грн. Відповідач отримав природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач неналежно виконував умови Договору (п 6.1 договору), а саме, не вчасно розраховувався за отриманий природний газ. Тому, посилаючись на пункт 7.2 Договору та приписи статей 22, 193, 231 Господарського кодексу України, статей 526, 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з позовними вимогами до суду.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зокрема зазначив, що позивачем невірно здійснений розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями листопад - грудень 2014. Також, зазначив, що відповідно до ч. 3. ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізо ваного водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 р. №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 р. на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Вказує, що на день набрання чинності Законом від 03.11.2016 р. №1730- VIII, відповідач не мав заборгованості перед позивачем за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. Зазначає, що ліцензії на виробництво теплової енергії підтверджують, що на відповідача поширюється дія Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».Таким чином, зазначені в позові суми нараховані позивачем безпідставно. На підставі викладеного, просить в задоволені позову відмовити.

Дослідивши докази і письмові пояснення, заслухавши учасників у справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 підприємством “Червонопільський сількомунгосп” (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 646/14-БО-13 купівлі-продажу природного газу (далі – договір), згідно пункту 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України НАК “Нафтогаз України”, за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п.1.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014.)

Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газорозподільного автотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути покупцеві та газорозподільному автотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору (з урахуванням додаткових угод №1 від 28.01.2014 до договору, № 2 від 29.04.2014 до договору, № 3 від 16.05.2014 до договору, № 4 від 13.06.2014 до договору, № 5 від 16.09.2014 до договору, № 6 від 12.11.2014 до договору, № 7 від 12.12.2014 до договору).

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов’язується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11 договору).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня-березня, жовтня - грудня 2014 року природний газ на загальну суму 189 889, 05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014 та від 31.12.2014 які є узгодженими, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. При цьому суд враховує положення ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Операціями по підприємству відповідача по Договору № 646/14-БО-13 від 03.12.2013 за період з 01.01.2014 по 31.07.2017, відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями у повному обсязі, але з порушенням строків встановлених Договором.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 підприємства “Червонопільський сількомунгосп” про стягнення 13292,16 грн. пені, 1220,80 грн. 3 % річних та 20889,19 грн. інфляційного нарахування, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №№ 646/14-БО-13 від 03.12.2013, а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом січня 2014- жовтня 2015 рр., розрахувався за отриманий природних газ, проте оплату здійснював частинами і несвоєчасно.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано до стягнення 13292,16 грн. пені, за загальний період з 18.02.2014 по 30.09.2015, 1220,80 грн. 3 % річних, за загальний період з 18.02.2014 по 30.09.2015, та 20889,19 грн. інфляційного нарахування, за загальний період з березня 2014 по вересень 2015.

Комунальне підприємство “Червонопільський сількомунгосп” є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством, що підтверджується ліцензією серія АВ за №466673 (строк дії ліцензії з 20.03.2009 по 20.03.2014) та ліцензією серія АВ за №292460 (строк дії ліцензії з 23.07.2014 по 22.07.2019), та використовує газ, придбаний за спірним Договором виключно на виробництво теплової енергії..

З 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” (далі закон № 1730-VIII).

В преамбулі Закону № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст.2 Закону № 1730-VIII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.

До заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 29.01.2018 Верховного суду у справі №904/10745/16.

На момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість КП “Червонопільський сількомунгосп” погашена, що підтверджується Актом звірки розрахунків за період з 01.01.2014 по 30.11.2017, якій підписаний та скріплений підписами уповноважених осіб та печатками підприємств позивача та відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ПАТ “НАК “Нафтогаз України” подав позов та нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з системного аналізу норм вищенаведеного Закону, суд дійшов висновку, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону, в силу яких у позивача були відсутні підстави для нарахування суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому заявлені суми не підлягають стягненню з відповідача, як безпідставно нараховані.

Позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.

Заперечення відповідача враховані в ході судового розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до ОСОБА_1 підприємства “Червонопільський сількомунгосп”, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне Поле відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “21” лютого 2018.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.