Ухвала суду № 72357039, 22.02.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/3371/17 Провадження №11-кп/773/184/18 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К. Категорія: в порядку виконання судового рішення Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Подолюка В.А.,

суддів - Філюка П.Т., Клока О.М.,

з участю секретаря - Лінік Т.В.,

прокурора - Хомича С.С.,

представника колонії - ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

захисника - Мисковця І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2018 року про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Острожець Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, розлученого, до засудження не працюючого, раніше не судимого, засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2013 року за ч.2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.1 ч.2 ст.125 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів провадження, до суду першої інстанції звернувся адвокат Мисковець І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_2 з клопотанням про умовне-дострокове звільнення від відбування покарання останнього, посилався на те, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.537 КПК України по відбуттю ОСОБА_2 2/3 строку покарання, призначеного судом, його може бути звільнено з місць позбавлення волі умовно-достроково.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.01.2018 року звільнено засудженого ОСОБА_2 від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2013 року, умовно-достроково на не відбутий строк покарання - 2 (два) роки 9 (дев'ять) місяців 12 (дванадцять) днів.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а тому є підстави для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор в апеляційній скарзі вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання засудженого відмовити, як такому, що не довів своє виправлення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, засудженого та його захисника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року зазначено, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання здійснює великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці і т.д..

Колегія суддів вважає, що суд в повному обсязі дотримався вищенаведених вимог закону і рекомендацій ВСУ.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2 відбуває покарання в Цуманській виправній колонії №84 за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2013 року за ч.2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.1 ч.2 ст.125 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 18 вересня 2013 року зазначений вирок залишено без змін.

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 вересня 2014 року зазначені вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.02.2016 року ОСОБА_2 зараховано у строк відбуття покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2013 року, строк попереднього ув'язнення з 02.01.2013 року по 18.09.2013 року включно, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Станом на 05.01.2018 року засуджений відбув 2/3 частини призначеного вироком суду покарання.

З даних, що містяться в матеріалах особової справи засудженого та пояснень представника установи виконання покарань судом встановлено, що ОСОБА_2 за період перебування в установі тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності (21.10.2013 року, 01.11.2013 року, 19.11.2013 року), однак стягнення згідно ст.134 КВК України на даний час погашені, засуджений раніше залучався до праці, внаслідок змін в організації виробництва та змін розміру заробітку на даний час не працевлаштований, хворіє, був інвалідом 3 групи, фактично позитивно характеризується, вину визнає, розкаюється, цивільного позову не має, є учасником програми диференційованого впливу на засуджених за напрямками «Правова просвіта», «Духовне відродження», «Фізкультура і спорт», чотири рази заохочувався адміністрацією установи за сумлінну поведінку та ставлення до праці (06.10.2014 року, 05.01.2015 року, 06.04.2015 року, 15.07.2015 року).

Аналізуючи наведені обставини, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Посилання прокурора на те, що 26.12.2017 року комісією колонії засудженому відмовлено в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про його умовно-дострокове звільнення як особі, яка не довела своє виправлення, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки такі висновки суперечать даним, що містяться у матеріалах особової справи ОСОБА_2 та поясненням представника колонії.

Доводи прокурора про те, що до засудженого протягом останнього часу не застосовувались заохочення також не можуть бути безумовною підставою для відмови у його умовно-достроковому звільненні.

З огляду на наведене, враховуючи, що ОСОБА_2 сумлінно ставиться до праці, додержується вимог режиму відбування покарання, бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, фактично позитивно характеризується адміністрацією установи, що переконливо свідчить про те, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2 має всі належні умови для застосування ст.81 КК України і не вбачає законних підстав для скасування ухвали суду, як того вимагає прокурор в апеляційній скарзі.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Ківерцівського районного суду від 05 січня 2018 року, якою засудженого ОСОБА_2 звільнено від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2013 року, умовно-достроково на не відбутий строк покарання - 2 (два) роки 9 (дев'ять) місяців 12 (дванадцять) днів - без змін.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: