Постанова № 72354204, 22.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/3164/17 Номер провадження 22-ц/775/319/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Бахмут Донецької області справу № 227/3164/17 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року (суддя Мацишин Л.С., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Добропілля Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі – ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»), Державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі – ДП «Добропіллявугілля») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він працював в ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта «Добропільська» на посаді гірника дільниці ШТ-1. 15 жовтня 2011 року на роботі отримав виробничу травму, у зв’язку з чим було складено акти за формою Н-5 та Н-1 від 17 жовтня 2011 року. Після проходження курсу лікування рішенням первісної МСЕК № 120151 від 27 березня 2012 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності. Неодноразово проходив переогляди, та остаточно довідкою МСЕК № 0049243 від 06 червня 2017 року йому безстроково встановлено 25% втрати працездатності безстроково. На сьогоднішній день потребує постійного медикаментозного лікування. 25 червня 2013 року працюючи в ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське», під час виконання трудових обов’язків знову зазнав виробничу травму, в результаті чого було складено акт за формою Н-5 та Н-1 від 01 липня 2013 року. Рішенням первісної МСЕК № 241562 від 19 травня 2015 року йому встановлено 15% втрати професійної працездатності з переоглядом. Довідкою МСЕК від 06 червня 2017 року йому безстроково встановлено 15% втрати працездатності безстроково. Згідно довідці МСЕК 0049243 від 06 червня 2017 року позивачу безстроково встановлено 40% втрати працездатності. Внаслідок каліцтва він отримав як матеріальні так і моральні страждання. Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач послався на те, що винними у заподіянні йому фізичної і моральної шкоди є відповідачі, які у порушення діючого законодавства не створили безпечні умови праці. Внаслідок отриманих травм він втратив працездатність, роботу, свій дохід, можливість годувати сім’ю, не має змоги вести звичне життя, змушений постійно перебувати на обліку у КЛПЗ, потребує постійного лікування, відчуває постійний біль у ногах, повністю одужання не можливе. Всі ці обставини негативно відбились на його душевному стані, він постійно відчуває душевні страждання, переживання, душевні тривоги. Просив стягнути з ДП «Добропіллявугілля» на його користь 20 000 грн. та з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» 12 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.

Стягнуто з ДП «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

З урахування ухвали про виправлення описи від 22 грудня 2017 року, стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 426,67 грн., а з ДП «Добропіллявугілля» - 384 грн.

Відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що нещасний випадок з ОСОБА_2 25.06.2013 року стався з його вини, у зв’язку з невиконанням ним вимог законодавства про охорону праці, а саме вимог інструкції з охорони праці, супутні причини – невиконання посадової інструкції, що зазначено в Акті за формою Н-5 та Н-1 № 10 від 01.07.2013 року. Позивач 25.06.2013 року при виконанні трудових обов’язків допустив особисту необережність під час пересування по металевим сходам, чим і порушив пункт 1.10 Інструкції з охорони праці № 5 для гірника підземного. Крім того, згідно з довідкою обласної МСЕК № 0049243 від 06.06.2017 року позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 15 % безстроково. Після отриманої травми позивач продовжував працювати в підземних умовах ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», на стан здоров’я не скаржився, пропрацював до листопаду 2013 року та був звільнений за станом здоров’я 29.11.2013 року. Отже, травму позивач отримав у 2013 році, а МСЕК № 241562 від 19.05.2015 року було встановлено 15 % втрати працездатності первинно тільки в 2015 році вже після звільнення з підприємства. І згідно довідки МСЕК від 06.06.2017 року № 0049243 було встановлено 15 % втрати працездатності безстроково. 25.06.2013 року ОСОБА_2 було порушено вимоги законодавства з охорони праці, а саме, ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Також вказує, що довідка МСЕК та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 є документами, що підтверджують стійку втрату професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути єдиними доказами спричинення моральної шкоди. Вважає посилання на ці документи як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди безпідставним, оскільки довідка МСЕК про процент стійкої втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив незгоду з доводами апеляційної скарги, та зазначив, що, на його думку, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Оскільки він втратив своє здоров’я та працездатність виконуючи свої обов’язки, вважає, що відповідачі у справі повинні відшкодувати йому моральну шкоду. Винним у заподіянні фізичної і моральної шкоди є підприємства, як у першому, так і у другому випадку, які в порушення діючого законодавств не створили безпечні умови праці, не виконували передбачені законом норми права охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не приймали заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що підтверджується актами розслідування нещасних випадків.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І Розділу V «Апеляційне провадження».

В частині 1 ст. 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин.

Крім того, згідно із частиною 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В даній справі спір виник із трудових правовідносин, тому така справа відповідно до вищевказаних норм розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивач ОСОБА_2 з 01 серпня 2011 року працював на підприємстві вугільної промисловості: Державне підприємство «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» (а. с. 9-10).

01 листопада 2011 року на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості №50 від 07 лютого 2011 року ДП «Добропіллявугілля» реорганізовано через приєднання до орендаря ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». На базі відокремленого підрозділу «Шахта Добропільська» створено і розпочато роботу Виробничого структурного підрозділу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля «Шахта «Добропільска». У зв’язку з чим дію трудового договору ОСОБА_2 продовжено відповідно до ст. 36 КЗпП України.

29 листопада 2013 року ОСОБА_2 звільнений з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я.

17 жовтня 2011 року був складений акт розслідування нещасного випадку, який стався 15 жовтня 2011 року о 20 год. 20 хв. на ВП «Шахта «Добропільська» ДП «Добропіллявугілля». Відповідно до якого нещасний випадок з ОСОБА_2 пов'язаний з виробництвом, а тому підлягає складанню акт по формі Н-1.

17 жовтня 2011 року був складений акт № 27 про нещасний випадок на виробництві, що стався з позивачем ОСОБА_2, за формою Н-1 (а. с. 12-13).

Згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії №120151 від 27 березня 2012 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 27 березня 2012 року по 01 квітня 2013 року внаслідок трудового каліцтва 15 жовтня 2011 року (а. с. 19). Згідно довідки обласної МСЕК №127391 від 09 квітня 2013 року при повторному огляді ОСОБА_2 встановлено 25% втрати професійної працездатності з 01 квітня 2013 року до 01 травня 2015 року.

01 липня 2013 року був складений акт розслідування нещасного випадку, який стався 25 червня 2013 року о 19 год. 00 хв. на виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління «Добропільська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» код ЄДРПОУ - 37014600. Відповідно до якого нещасний випадок з ОСОБА_2 пов'язаний з виробництвом, а тому підлягає складанню акт по формі Н-1. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 допустив особисту необережність під час пересування по металевих сходах, чим порушив п. 1.10. «Інструкції з охорони праці № 5 гірника підземного» та запропоновано притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

01 липня 2013 року був складений акт № 10 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, що стався з позивачем ОСОБА_2, за формою Н-1 (а. с. 17-18).

Згідно довідки міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №241562 від 19 травня 2015 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 19 травня 2015 року по 01 червня 2017 року внаслідок трудового каліцтва 15 жовтня 2011 року та 15% втрати професійної працездатності з 19 травня 2015 року по 01 червня 2017 року внаслідок трудового каліцтва 25 червня 2013 року, всього за сукупністю - 40% (а. с. 21).

Відповідно до довідки обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії № 0049243 від 06 червня 2017 року при повторному огляді ОСОБА_2 встановлено за сукупністю 40 % втрати професійної працездатності з 01 червня 2017 року безстроково, з яких 25 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва 15 жовтня 2011 року та 15 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва 25 червня 2013 року (а. с. 22).

У зв’язку з отриманими травмами, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди: з 14 грудня 2011 року по 26 грудня 2011 року (виписка з історії хвороби № 15765, а.с.30); з 12 березня 2013 року по 20 березня 2013 року (виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 3664, а.с.26); з 08 жовтня 2013 року по 16 жовтня 2013 року (виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 13724, а.с.24); з 05 травня 2015 року по 14 травня 2015 року (виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 2771, а.с.29); з 27 жовтня 2016 року по 07 листопада 2016 року (виписка із медичної картки стаціонарного хворого від 07 листопада 2016 року, а.с.27); з 05 квітня 2017 року по 14 квітня 2017 року (виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 2367, а.с.25)

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 2771 (а. с. 29) позивачу встановлено повний діагноз: посттравматична (травма на виробництві 25 червня 2013 року) нейропатія лівих м/берцевого, в/берцевого нервів і з помірно вираженим нейротичним синдромом, з вираженим нейротрофічним синдромом, з вираженими вегетативно-сенсорними і чутливими порушеннями, вираженим парезом лівої стопи, з порушенням провідності (за даними ЕНМГ), порушенням функції ходьби, декомпенсації. Посттравматична (травма на виробництві 15 жовтня 2011 року) нейропатія правого м/берцевого нерву з помірно вираженим нейротичним синдромом, вираженим нейротрофічним синдромом, вираженими вегетативно-сенсорними та чутливим порушеннями, парезом правої стопи, порушенням провідності (за даними ЕНМГ), порушенням функції ходьби, декомпенсації.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди діями ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, врахував характер, обсяг та тривалість фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя, ступінь втрати позивачем професійної працездатності, яка становить 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва 25 червня 2013 року, наявність його вини в порушенні законодавства про охорону праці та вважав за необхідне стягнути на користь позивача з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.

Зазначений висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Як передбачено ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до норм ЦПК України вказані обставини повинні бути доведені.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) зазначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров’я позивачем було надано висновок МСЕК від 19.05.2015 року, згідно з яким йому встановлено 15% втрати професійної працездатності з переоглядом. Довідкою МСЕК від 06 червня 2017 року йому безстроково встановлено 15% втрати працездатності.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року передбачено, що суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до статті 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки трудове каліцтво, у даному випадку, пов’язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, то відповідальність по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідачем не було надано доказів, якими підтверджується факт моральної шкоди є безпідставними.

Згідно із ст. 57 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК про встановлення позивачу втрати професійної працездатності.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв’язку із ушкодженням його здоров’я на виробництві відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що він зазнав сильних глибоких фізичних, душевних страждань, його здоров’я не відновлюється, а його життя докорінно змінилося, ушкодження його здоров’я не дають йому змоги вести повноцінне життя, він терпить постійний душевний та фізичний біль, порушило його нормальні життєві стосунки та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя: необхідністю звернення до лікарів, неможливістю отримати роботу, неможливістю допомагати сім’ї у побуті. Моральна шкода спричинена порушенням його особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я, та повинна компенсуватись у грошовому вигляді. Суд також правомірно дійшов висновку про часткове задоволенні позову і стягнення 8 000 грн. з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», що відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_3