Рішення № 72354065, 19.02.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4224/17

Провадження № 2-а/242/83/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 02.10.2017 року звернувся до суду з позовною заявою до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, в обґрунтування позову зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою від 22.06.2017 року № 1178 про призначення пенсії у відповідності з вимогами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення № 1462 від 30.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного пільгового стажу. Це зокрема обумовлено тим, що до пільгового та страхового стажу не було зараховано періоди його роботи з 05.06.1990 року по 05.06.1991 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» через відбування покарання у вигляді виправно-трудових робіт; з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» та з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд» через ненадання пільгових довідок, довідок про спуски в шахту, наказів про атестацію. Крім того, до страхового та пільгового стажу не зараховано період його роботи на підприємстві «ДШП концерну «Піраміда» з 04.03.1996 року по 30.06.1997 року, оскільки запис про працевлаштування у трудовій книжці не містить дати наказу та не надана пільгового довідка, довідка про фактичні спуски і підйоми у шахту, наказ про атестацію робочих місць за умовами праці. Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 1462 від 30.06.2017 року про відмову в призначені пенсії, зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 22.06.2017 року № 1178, зарахувавши до пільгового та страхового стажу вищевказані періоди його роботи, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять слухати справу без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що 30.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області із заявою № 1462 про призначення пенсії у відповідності з вимогами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпеченні» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 30 років 10 місяців 22 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 1 шахтарі - 09 рік 09 місяців 26 днів. До страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 на підприємстві «ДШП концерну «Піраміда» з 04.03.1996 року по 30.06.1997 року, оскільки запис про працевлаштування у трудовій книжці не містить дати наказу та не надана пільгового довідка, довідка про фактичні спуски і підйоми у шахту, наказ про атестацію робочих місць за умовами праці. Крім того, до пільгового стажу не було зараховано періоди роботи позивача з 05.06.1990 року по 04.06.1991 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» через відбування покарання у вигляді виправно-трудових робіт в даний період та з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» та з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд» через ненадання пільгових довідок, довідок про спуски в шахту, наказів про атестацію. З огляду на те, що ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж - 10 років, рішенням № 1462 від 30.06.2017 року йому було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до вимог п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпеченні», п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 22.06.2017 року ОСОБА_1 надав до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області документи для призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 2 пункту 16 розділу ХV Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області від 30.06.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років. Це зокрема обумовлено тим, що до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 на підприємстві «ДШП концерну «Піраміда» з 04.03.1996 року по 30.06.1997 року, оскільки запис

про працевлаштування у трудовій книжці не містить дати наказу та не надана пільгового довідка, довідка про фактичні спуски і підйоми у шахту наказ про атестацію робочих місць за умовами праці. Крім того, до пільгового стажу не було зараховано періоди роботи позивача з 05.06.1990 року по 04.06.1991 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» через відбування покарання у вигляді виправно-трудових робіт в даний період та з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» та з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд» через ненадання пільгових довідок, довідок про спуски в шахту, наказів про атестацію (а.с. 9-10).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - з Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. У період звернення за призначенням пенсії з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи не менше 21 року 06 місяців.

Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до наданої позивачем копії трудової книжки серія НОМЕР_2 (а.с.12-17) ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, зокрема:

з 16.08.1988 року по 03.11.1993 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» електрослюсарем підземним 4 розряду;

з 04.03.1996 року по 30.06.1997 року на підприємстві «ДШП концерну «Піраміда» прохідником з повним робочим днем під землею;

з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» прохідником з повним робочим днем під землею;

з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд» прохідником з повним робочим днем під землею.

Суд зазначає, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день у шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Верховний Суду України в своїй ухвалі від 16.09.2014 року справа № 21-307а14, зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Суд звертає увагу, що відповідно до наказу ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» № 4 від 17.06.1997 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», було здійснено атестацію робочого місця прохідника на якому працював позивач.

Відповідно до наказу ЗАТ «Доншахтострой» № 3 від 04.07.1998 року та наказу концерну «Піраміда» № 23 від 12.08.1993 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», було також

здійснено атестацію робочого місця прохідника.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для не зарахування вищевказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу його роботи.

Згідно розрахунку стажу (а.с. 11) та оскаржуваного рішення відповідача, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» та з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд», зараховано до страхового стажу та фактично не визнаються відповідачем в частині їх зарахування до пільгового стажу.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що слід задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, та зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового та страхового стажу період роботи позивача з 04.03.1996 року по 30.06.1997 року на підприємстві «ДШП концерну «Піраміда» та до пільгового стажу періоди його роботи з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ «Донбаське шахто будівельне підприємство» та з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд».

Постановою КМУ від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Згідно довідки про підтвердження трудового стажу, при призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній № 292 від 14.08.2017 року, ОСОБА_1 дійсно з 16.08.1988 року по 03.11.1993 року працював на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті (а.с. 18).

Крім того, з вищевказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 був судимий та відбував покарання у вигляді виправних робіт починаючі з 05.06.1990 року терміном 1 рік.

Відповідно до п. 2.22 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок осіб, які відбули виправні роботи без позбавлення волі, власник або уповноважений ним орган підприємства за місцем роботи вносить запис про те, що час роботи у цей період не зараховується до загального та безперервного стажу (розділ «Відомості про роботу» трудової книжки, графа 3).

У тому разі, коли судом в установленому законом порядку час відбування виправних робіт без позбавлення волі включено до загального трудового стажу, у трудових книжках робиться запис про те, що цей час не зараховується до безперервного трудового стажу.

Зазначені записи вносяться до трудової книжки по закінченні фактичного строку відбування покарання, що установлюється за довідками органів МВС України.

При звільненні засудженого з роботи у порядку, передбаченому чинним законодавством, і влаштуванні його на нове місце роботи відповідні записи вносяться до трудової книжки тим підприємством, на яке був прийнятий або направлений засуджений.

Підставою для внесення до трудових книжок передбачених цим пунктом записів є наказ (розпорядження) керівника підприємства, виданий згідно з вироком (ухвалою) суду.

У розділі трудової книжки «Відомості про роботу» робляться такі записи: У графі 1 зазначається порядковий номер запису; у графі 2 - дата внесення запису; у графі 3 пишеться: «Час роботи з такої-то дати (число, місяць, рік) по таку-то дату (число, місяць, рік) не зараховується у загальний стаж та безперервний трудовий стаж».

При включенні судом часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу в графі 3 пишеться «Час роботи з такої-то дати (число, місяць, рік) не зараховується в безперервний трудовий стаж».

У графі 4 зазначається підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата його видачі і номер.

Суд звертає увагу, що на час відбуття позивачем покарання у вигляді виправних робіт за вироком суду в 1990 році діяв Виправно-трудовий кодекс України від 23.12.1970 року.

Згідно ст.95 ч. 3 ВТК України від 23.12.1970 року час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Крім того, 01.01.2014 року набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 року.

Згідно ч. 3 ст. 42 КВК України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Тому, на думку суду, підстави для не зарахування до стажу позивача періоду відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт відсутні.

Натомість суд, вважає позовні вимоги щодо вказаного періоду роботи позивача, такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно розрахунку стажу (а.с. 11) до пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» саме з 05.06.1990 року по 04.06.1991 року, тоді як, позивач просить зарахувати до пільгового стажу період роботи з 05.06.1990 року по 05.06.1991 року.

Слід також зазначити, що як вбачається із вищевказаного розрахунку та оскаржуваного рішення відповідача, період відбуття покарання у вигляді виправних робіт зараховано до страхового стажу та фактично не оскаржується відповідачем в цій частині.

Таким чином, період відбуття виправних робіт позивача на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» підлягає зарахуванню з 05.06.1990 року по 04.06.1991 року і саме до пільгового стажу його роботи.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Слід зауважити, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1462 від 30 червня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2017 року № 1178 із зарахуванням до пільгового та страхового стажу періоду його роботи з 04.03.1996 року по 30.06.1997 року на підприємстві «ДШП концерну «Піраміда» в умовах зайнятості повний робочий день під землею та до пільгового стажу періодів його роботи з 05.06.1990 року по 04.06.1991 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», з 01.07.1997 року по 30.06.1998 року на підприємстві ЗАТ

«Донбаське шахто будівельне підприємство», з 01.07.1998 року по 07.06.1999 року на підприємстві ЗАТ «Доншахтобуд» в умовах зайнятості повний робочий день під землею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська