Постанова № 72351113, 14.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 р. № 820/6577/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Харківський обласний військовий комісаріат, в якому з урахуванням уточнень просить суд, з підстав наявності бездіяльності:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті №38 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року що стосується ОСОБА_3;

- зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

- зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) подати у місячний строк, після набрання законної сили рішенням суду, звіт про виконання судового рішення, який передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги зазначена у пункті №38 протоколу № 121 від 24.11.2017 року, на думку позивача, є протиправною.

Відповідач, Міністерство оборони України, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судове засідання представник третьої особи не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу та з 19.03.1988 року по 15.02.1989 року брав участь в бойових діях у Республіці Афганістан.

Згідно витягу з наказу заступника міністра оборони України - начальника тилу Збройних силах України №032 від 23.04.1994 року майора ОСОБА_3 звільнено у запас.

30.06.1994 року позивача виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення і направлено на облік до Чугуївського ОРВК Харківської області згідно із наказом командира військової частини А1310 №151 від 30.06.1994 року.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №187295 від 06.02.2013 року позивачу було встановлено II групу інвалідності на термін з 25.12.2012 року до 25.12.2014 року пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії серія 10 ААВ №631409 від 29.12.2014 року позивачу було встановлено II групу інвалідності на термін з 23.12.2014 року до 23.12.2015року пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії серія 12 ААА №106489 від 09.12.2015 року позивачу було встановлено II групу інвалідності безстроково з 24.11.2015 року пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Факт того, що позивач є інвалідом війни ІІ групи також підтверджується посвідченням серії Є №123560, виданим у грудні 2015 року.

Згідно висновку з акту судово-медичного дослідження (обстеження) №4061-ая/12 від 07.08.2012 року у ОСОБА_3 має місце давній рубець на голові, який є наслідком загоєння вогнепального осколкового поранення. ОСОБА_3 поранення могло бути отримано у період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1903 від 28.09.2012 року вказано, осколкове вогнепальне поранення голови, міно вибухова травма (МВТ), контузія головного мозку 1988 року майору запасу ОСОБА_3, поранення, МВТ, контузія головного мозку і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

29.10.2015 року позивачем направлено до Харківського обласного військового комісаріату заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно із Закону № 2011-XII.

15.11.2015 року позивач отримав лист Харківського обласного військового комісаріату від 11.11.2015 р. № НОМЕР_2, тобто відповідь на свою заяву від 29.10.2015 р.оку Харківський ОВК відмовив позивачеві в напрямку в 15-денний строк з дня реєстрації розпоряднику бюджетних коштів Міноборони всіх документів і висновку з виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, на підставі того, що ОСОБА_3 первинно встановлено ІІ групу інвалідності, з 25.12.2012 року, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, тобто до 01.01.2014 року, тобто до набрання чинності закону №5040-VІ, яким змінено редакцію статті 16 закону №2011-XII (на виконання якого був прийнятий порядок № 975).

14.04.2016 року позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017 року по справі № 820/1944/16 визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які підлягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015 року внаслідок поранення контузії захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08166355) подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновок для прийняття рішення про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015 року внаслідок поранення контузії захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017 року по справі № 820/1944/16 залишено без змін.

На підставі вищевказаних рішень судів Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено відповідний висновок і документи позивача до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо призначення одноразової допомоги.

24.11.2017 року комісія Міністерства оборони України прийняла рішення зазначене у пункті №38 протоколу № 121 про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги, на підставі того, що ОСОБА_3 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Позивач вважаючи вказану відмову противоправною, звернувся з даним позовом до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року, який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час звернення позивача до Харківського обласного військового комісаріату) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Станом на час звернення позивача до Харківського обласного військового комісаріату за призначенням одноразової грошової допомоги по інвалідності - 29.10.2015 року механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року (далі по тексту – Порядок №975).

Відповідно до пп.1 п.6 Порядку № 975 військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. по справі № 21-135а15.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що оскільки інвалідність вперше позивачу було встановлено у 2013 році (з 25.12.2012 року), тобто, після спливу трьох місяців після звільнення зі служби, у відповідності до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач втратив право на виплату одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

За приписами п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено відповідний висновок і документи позивача до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо призначення одноразової допомоги.

Проте відповідачем 24.11.2017 року було прийняте рішення зазначене у пункті №38 протоколу № 121 про відмову в призначенні позивачу одноразової допомоги, посилаючись на те, що позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо посилання відповідача на те, що дія ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали вперше інвалідність після 01.01.2014 року (після дати набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 8 Положення про порядок, умови і критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Наведене свідчить про те, що первинна довідка МСЕК при повторному огляді комісії та встановленні тієї ж групи інвалідності втрачає свою чинність з дати, до якої встановлена група інвалідності.

Як зазначалось вище, у відповідності до пп.2 п.3 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності або втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці МСЕК, тобто, в даному випадку, 24.11.2015 року.

Та обставина, що вперше позивачеві було встановлено ІІ групу інвалідності з 25.12.2012 року, не впливає на право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи згідно з Порядком № 975, оскільки такого права позивач набув з дати, вказаної у довідці МСЕК - 24.11.2015 року, до цього одноразова грошова допомога по інвалідності йому не призначалась і не виплачувалась, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта».

Пунктом 2 Постанови Кабміну від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Станом на час набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності - 24.11.2015 року - діяв саме Порядок № 975, а тому доводи відповідача про його непоширення на спірні відносини є помилковими.

Щодо посилань відповідача про ненадання позивачем документа, що свідчить про обставини та причини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі по тексту - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, згідно з пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є помилковим.

В матеріалах справи наявна копія витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по становленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця, протокол № 1903 від 28.09.2012 року, що здійснювалось для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено, зокрема, осколкові поранення голови, мінно-вибухові травми, контузію головного мозку (1988 р.). Згідно з цим витягом поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії .

Крім того, довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 106489 від 09.12.2015 року підтверджено, що поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 1903 від 28.09.2012 року, яким встановлено, що отримані позивачем травма, поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, довідка МСЕК засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Визначення документа про обставини поранення наведено у п. 4.7 "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Вказаним нормативним актом визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності особою також додається документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Разом з тим встановлено, що такий документ подається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Пунктом 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, визначений порядок встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва) для учасників бойових дій при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби. Ці особи, незалежно від причин їх звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебуванням у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Саме в такому порядку Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок поранення, контузії позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Тобто, за змістом вказаного Положення категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги - не зобов'язана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Поряд з цим, суд зазначає, що вищевикладені обставини справи були також встановлені у постанові Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017 року по справі № 820/1944/16 та в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року.

Згідно з ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України оставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу в отримані одноразової допомоги дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3 не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України приймаючи оскаржуване рішення діяло всупереч приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті №38 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року що стосується ОСОБА_3.

З огляду на висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, суд, з метою належного відновлення порушених права ОСОБА_3, вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов’язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, с-ще Малинівка, АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6), третя особа Харківський обласний військовий комісаріат (61052, м. Харків, вул. Кацарська, 56) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності ІІ групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що зазначено в пункті №38 протоколу № 121 від 24 листопада 2017 року що стосується ОСОБА_3.

3обов'язати Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 24 листопада 2015 року, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 22.02.2018 року.