Постанова № 72350950, 21.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2018 р. № 820/42/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Київській області (вул. Петропавлівська, буд. 11,м. Київ,04073), третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просить суд: скасувати рішення відповідача №179 від 11.12.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.12.2017 року ОСОБА_1 повідомлено Головним управлінням Державної міграційної служби в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну та надано під розпис копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну ГУ ДМС у Київській області № 179 від 11.12.2017р., яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1, 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Представник позивача вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

06.02.2018 року на адресу суду відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначив, що ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу всупереч міграційного законодавства (тобто з порушенням вимог встановлений в п.1 та п.6 ч.2 ст.4 та п.6.ч.7 ст.9 Закону України "Про імміграцію") Управлінням ДМС України в Київській області було правомірно прийнято рішення від 11.12.2017 №179 "Про скасування дозволу на імміграцію в Україні", яким скасовано дозвіл на імміграцію позивачу, оскільки встановлено, наявність умов, за яких дозвіл на імміграцію не надається.

19.02.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем не надано правового обґрунтування прийнятого рішення щодо скасування дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1, наведені посилання щодо законності прийнятого рішення з підстав недотримання Закону України "Про імміграцію" є такими, що непередбачені самим Законом України "Про імміграцію", а саме п.п.1, 6 ст.12 та іншими законодавчими актами імміграційного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 у гр. В'єтнаму ОСОБА_1 народилась дитина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії - НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Фрунзенського районного управління юстиції в м. Харкові.

15.03.2007 року позивач звернувся до Васильківського МРВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" як особа, яка є батьком іммігранта та його неповнолітня донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка міста Харкова, має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про громадянство України" .

Керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 05.04.2007 року на підставі заяви громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 прийнято рішення щодо надання дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" та документовано посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_2

11.12.2017 УДМС України в Київській області прийнято висновок перевірки законності з надання дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1.

Судом встановлено, що головним спеціалістом УДМС України в Київській області, за результатами перевірки законності надання дозволу на імміграцію гр. СРВ ОСОБА_1, складено висновок, в якому встановлено факт прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію в Україну з порушеннями вимог Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до даного висновку запропоновано скасувати дозвіл на імміграцію в Україну гр. СРВ ОСОБА_1, та вжиття заходів щодо вилучення посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 05.04.2007 року.

Зі змісту вищезазначеного висновку судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та вилучення посвідки на постійне проживання в Україні є те, що неповнолітня дитина позивача на момент прийняття документів у її батька не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено його належність до громадянства України.

11.12.2017 УДМС України в Київській області прийнято рішення №179 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 на підставі п.1,6 ч.1 ст.12 Закону України "Про імміграцію".

Суд, перевіряючи відповідність вчинених суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах діянь вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України "Про імміграцію", Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1983 від 26.12.2002 року (далі Порядок).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції особи, яка є батьком, чоловіком (дружиною) іммігранта та його неповнолітні діти.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами.

Відповідно до п.п. 21-23 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п.22) ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Дослідивши текст спірного рішення суб'єкта владних повноважень судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про скасування гр. СРВ ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1, 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (п.1 ст.12); в інших випадках, передбачених законами України (п.6 ст.12).

Суд зазначає, що відповідачем не зазначено які ж конкретно неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність були враховані останнім при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію.

Отже, відповідачем в спірному рішенні не визначено фактичної підстави винесеного рішення, а відтак, не дотримано правила юридичної визначеності.

Відповідно п.21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Суд зазначає, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну від 05.04.2007 року прийнято керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області, а скасовано Управлінням державної міграційної служби України в Київській області.

Пунктом 19 Порядку №1983 визначено, що рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

Судом встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну було прийнято суб'єктом владних повноважень 05.04.2007 року, дійсний до 05.04.2008 року. Позивачем дане рішення було реалізоване у встановлений законом строк та отримано посвідку на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення 11.12.2017 року №179 про скасування дозволу на імміграцію в Україну не врахував ту обставину, що вищезазначений акт суб'єкта владних повноважень станом на 05.04.2008 року вже втратив юридичну дію (внаслідок закінчення строку), тому відсутні підстави для його скасування.

У спірному рішенні також не зазначено дати з якої скасовано рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію. Не надано суду доказів існування підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст.12 Закону України "Про імміграцію", а саме: відповідачем не надано суду вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем, також, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, ВГІРФО УМВС України в Київській області, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.

Як вже зазначалось судом раніше, ні у висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянину СРВ ОСОБА_1, ні у рішенні про скасування дозволу на імміграцію громадянину СРВ ОСОБА_1 від 11.12.2017 року не міститься жодної інформації щодо виявлення неправдивих відомостей наданих позивачем, не зазначено на підставі яких саме підроблених документів чи документів, що втратили чинність було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україні у 2007 році.

Суд зауважує, що відповідачем не спростований факт народження у позивача доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, у місті Харкові, Україна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Київській області №179 від 11.12.2017 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5.) судові витрати в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнуваньУправління Державної міграційної служби України в Київській області (вул. Петропавлівська, буд. 11,м. Київ,04073, код ЄДРПОУ 37508470).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2018 року.

Суддя О.М. Тітов