Постанова № 72350949, 21.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2018 р. № 820/85/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "УкрСиббанк" та АТ "Дельта Банк", про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУДФС у Харківській області №0008121702 від 10.05.2016 р., яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114879,65 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 91767,72 грн. та за штрафними санкціями 23111,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0008121702 від 10.05.2016 р., є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не прибув, свого представника не направив, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду представником позивача надано заяву про розгляд справи за наявними у справі доказами.

Представник відповідачів у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представники третіх осіб, ПАТ "УкрСиббанк" та АТ "Дельта Банк", у судове засідання не прибули, були повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представника ПАТ "УкрСиббанк" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки №91 від 04.02.2016 р. головним державним ревізором-інспектором проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18.03.2016 р. №134/20-34-17-01-07/2334712055.

У висновках акту вказано про порушення ОСОБА_1 п.п. 49.18.4. п. 49.18. ст. 49, п.п. 164.2.17. (Д) п. 64.2. ст. 164, п. 179.1. ст. 179 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік у сумі 91767,72 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0008121702 від 10.05.2016 р., яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114879,65 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 91767,72 грн. та за штрафними санкціями 23111,93 грн. (а.с.11).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для таких висновків акту слугувало те, що за даними центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та листа АТ «Дельта Банк» №15.3-10/274 від 12.11.2014 р. фізична особа ОСОБА_1 у 2013 р. отримав дохід, як додаткове благо (ознака доходу 126) у вигляді суми боргу платника податків, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, у розмірі 541159,51 грн.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.2. п. 164.1 ст.164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Судом встановлено, що 24.12.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (в якості банку) та ОСОБА_1 (в якості позичальника) укладено договір про надання споживчого кредиту №11275014000 (а.с.12-14).

Відповідно до п. 1 договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 60000,0 доларів США, що дорівнює еквіваленту 303000 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Крім того, 25.09.2013 р. ПАТ «Дельта Банк» (в якості кредитора) прийняв від ПАТ «УкрСиббанк» право вимоги за договором №11275014000 від 24.12.2007 р., про що укладено додатковий договір №2 до договору про надання споживчого кредиту №11275014000 від 24.12.2007 р.(а.с.15).

Відповідно до п. 2 вказаного додаткового договору, п. 3 цього додаткового договору починає застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором в розмірі суми не менше 34000 доларів США на рахунок НОМЕР_1, відкритий в АБТ «Дельта Банк».

Як вбачається з копії квитанції №65264432 від 25.09.2013 р., позивачем сплачено на користь ПАТ «Дельта Банк» 34000,0 доларів США (а.с.17).

Пунктом 3 додаткового договору передбачено, що сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за договором на суму в розмірі 67704,18 долари США 18 центів, що за курсом НБУ на дату укладання цього договору складає 541159,51 грн., у відповідності до ст. 605 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 4 додаткового договору, підписання цього договору позичальник стверджує, що він повідомлений про те, що згідно з пп. «д» п. 164.2.17 Податкового кодексу України позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу 67704,18 долари США 18 центів, що за курсом НБУ на дату укладання цього договору складає 541159,51 грн., та відобразити у своїй річній податковій декларації (а.с.15 зворотній бік).

Як вбачається з копії додаткового договору, що міститься в матеріалах справи, останній підписаний позивачем.

Згідно з довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 13.10.2017 р. №05-3376668 відповідно до додаткового договору №2 від 25.09.2013 р. банком було анульовано (прощено) частину заборгованості у розмірі 541159,51 грн., яка складалася з суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 47608,32 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 93551,19 грн.(а.с.16).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, які виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені та відсотків є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед банком, яке позивачу анульовано не було.

Прощені позивачу відсотки не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то проценти, неустойка (в т.ч. пеня) ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Крім того, Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Так, ст. 58 Конституції визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України № 321-VIII від 09.04.2015 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", який набрав чинності 07.05.2015 року внесено зміни до норм Податкового кодексу України, а саме: пп. 165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України (доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку), доповнено абзацом другим такого змісту: "сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Враховуючи вказане вище, в силу норм закріплених в ст. 58 Конституції України, зміни, які були внесені до пп.165.1.55 п. 165.1 ст.165 ПК України, що пом'якшують становище платника податку, а отже - скасовують відповідальність особи, розповсюджуються на дані спірні правовідносини.

Отже, проценти за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані, не є доходом платника податків, який виступає боржником у даних правовідносинах, в розумінні ПК України, який підлягав оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Таким чином, сума процентів за користування кредитом у розмірі 93551,15 грн., яка нарахована банком відповідно до умов договору та анульована, не є доходом позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 р. у справі № 806/5020/15.

В свою чергу, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що згідно додаткового договору №2 до договору про надання споживчого кредиту №11275014000 від 24.12.2007 р., відповідно до умов якого останньому анульовано (прощено) суму боргу в розмірі 67704,18 доларів США 18 центів, що за курсом НБУ на дату договору складає 541159,51 грн.

Так, відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Статтею 8 Закону України "Про державний Бюджет України на 2013 рік" установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Отже, ставка податку 15 відсотків бази оподаткування застосовується до суми виплачених доходів в розмірі 11470,0 грн. (до 01.12.2013 р.) та 12180,0 грн. (з 01.12.2013 по 31.12.2013 р.) (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати), а у разі перевищення - до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків бази оподаткування.

Позивачу анульовано (прощено) банком суму боргу в розмірі 541159,51 грн., отже розрахунок ставки податку бази оподаткування щодо нарахованого доходу повинен здійснюватися наступним чином:

1147 грн. (мінімальна заробітна плата на 2013 рік до 01.12.2013 р.) х 10 (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати) = 11470,0 грн.

1218,0 грн. (мінімальна заробітна плата на 2013 рік з 01.12.2013 по 31.12.2013 р.) х 10 (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати) = 12180,0 грн.

11470,0 грн. х 15 % =1720,50 грн.

12180,0 грн. х 15 % = 1827,00 грн.

1720,50 +1827,0 =3547,50 грн.

541159,51 грн. (сума анульованого боргу) - 11470,0 грн. -12180,00 грн. = 517509,51 грн. (сума перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати).

517509,51 грн. х 17 % = 87976,62 грн.

1720,50 +1827,0 =3547,50 грн. +87976,62 грн. = 91524,12 грн.

Таким чином, сума податку щодо нарахованого доходу, яку позивач повинен був задекларувати у податковій декларації, складає 91524,12 грн.

Окрім того, враховуючи, що позивачем не було вчинено дій щодо декларування отриманого доходу, суд зазначає, що згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що судом встановлено суму податку щодо нарахованого доходу, яку позивач повинен був задекларувати у податковій декларації, яка складає 91524,12 грн., а тому сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями складає 22881,03 грн. (91524,12 грн. х 25% = 22881,03 грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом невірно визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем в розмірі 91767,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23111,93 грн.

Згідно зі статтею 244 КАС України, під час прийняття рішення суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУДФС у Харківській області №0008121702 від 10.05.2016 р. в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем в розмірі 243,60 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 230,90 грн. - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ "УкрСиббанк" та АТ "Дельта Банк", про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУДФС у Харківській області №0008121702 від 10.05.2016 р. в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем в розмірі 243,60 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 230,90 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сагайдак В.В.