Рішення № 72350393, 19.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 р. № 814/2091/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагаря В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Нижньодніпровська, 20, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225

до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135

про:визнання протиправним та скасування постанови від 06.07.2017р. №009393,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернуласть до адміністративного суду з позовними вимогами до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач - 2) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно - господарського штрафу від 06.07.2017 р. № 009393.

Ухвалою від 13.10.2017 р. судом відкрито провадження у справі № 814/2091/17.

13.12.2017 року ухвалою суд залучив до участі у якості другого відповідача ОСОБА_2 службу України з безпеки на транспорті.

15.12.2017 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Ухвалою від 15.12.2017 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтував тим, що транспортний засіб DAF FT ХF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий ним у користування іншій особі – ТОВ «Бізнес Агро-Транс», а тому позивач у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб’єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (надалі – Закон № 2344).

Відповідачі надали до суду заперечення, в яких зазначили, що під час перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка режиму праці та відпочинку водія, та протокол повірки та адаптації тахографа, в зв’язку з чим позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344 – за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (КВЕД 77.11). На підставі свідоцтва про реєстрацію позивачу на праві власності належить автотранспорт DAF FT ХF 105.460, номерний знак НОМЕР_1.

24.05.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області на 7 км. Зах. обхід м. Львова проведено перевірку автомобіля марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належать ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_3

За результатами проведеної перевірки складено Акт № ВС 0130233 від 24.05.2017 року. Під час перевірки виявлено надання послуг з внутрішньо вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка режиму праці та відпочинку водія, та протокол повірки та адаптації тахографа.

Постановою Управління Укртансбезпеки у Миколаївській області № 009393 від 06.07.2017 року за порушення законодавства України про автомобільний транспорт до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою № 009393 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови від 06.07.2017 року № 009393, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, відій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивіуальну контрольну книжку.

У відповідності до ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто, суб’єктом юридичної відповідальності за ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.

Відповідно до наданих відповідачами документів, притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу стало результатом виявлення 24.05.2017 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області факту відсутності індивідуальної контрольної книжки режиму праці та відпочинку водія, та протокол повірки та адаптації тахографа. (акт № ВС 0130233).

Згідно статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Згідно договору оренди вантажного автомобіля у приватної особи № 9 від 01.01.2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес-Агро Транс», орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння вантажний автомобіль DAF, державной номер НОМЕР_1, автопричеп державний номер НОМЕР_2. Автомобіль, що орендується, буде використовуватися орендарем для перевезень вантажу продукції, що реалізується товариством.

Відповідачем зазначено, що вказаний договір оренди є недійсним, оскільки, відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Крім того, такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

З таким твердженням відповідачів суд погодитись не може з огляду на наступне.

Пунктом 2.11 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що Законом встановлено вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму транспорного засобу за участю фізичної особи (ч. 2 ст. 799 ЦК України). В свою чергу, такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, 24.05.2017 року позивач не був перевізником на транспортному засобі марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 він не може бути суб’єктом відповідальності за ст. 60 Закону 2344.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Нижньодніпровська, 20, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225, НОМЕР_3) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ) , Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135. 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.07.2017 року № 009393 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 009393 від 06.07.2017 року.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Нижньодніпровська, 20, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225, НОМЕР_3) судовий збір у сумі 673, 60 грн., сплачений квитанцією № 247 від 06.10.2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21.02.2018 р.

Суддя В. С. Брагар